Починаючи з весни цього року ситуацію в торгівлі та сфері послуг почали називати «мертвим сезоном». Ще б пак: різко знизилась чисельність покупок, зменшились каси в магазинах, почав скорочуватися асортимент товарів, тому що не вистачає грошей на нові закупки. Поясненням цього явища є насамперед політична ситуація в Україні. Країна почала втягуватися у війну, а люди – відкладати «на чорний день», що стало стримуючим фактором у торгівлі. Але, як кажуть, лихо одне не ходить: паралельно з воєнними драмами країна пережила важке економічне потрясіння – обвалилася гривня по відношенню до долара, що знову позначилося негативно на торгівлі. Тепер торгівля просто чахне. Власне, такий висновок витікає з проведеного нами опитування директорів та працівників магазинів (всі опитані дали інформацію на правах анонімності) м. Житомира.
«Порівняно з минулим роком каси в нас значно зменшились, навіть бракує вільних обігових коштів на закупки товару, тому в асортименті є чимало залишків, – розповідає адміністратор одного із взуттєвих мережевих магазинів Житомира. – Помітно поменшало людей в наших торгових залах. Видно, що покупки проводяться тільки в крайній необхідності. Якщо дорослі можуть «перебитися» в старому взутті, то дітям потрібно купувати на кожний сезон. Тому в магазині тепер найчастіше можна побачити батьків з дітьми.
Чим торгуємо, і що купується найчастіше? Минулими роками у нас доволі широко був представлений імпорт з Польщі та Китаю. І це взуття користувалося попитом. В цьому ж сезоні ми змушені були повністю відмовитися від імпорту, бо він став занадто дорогим у зв'язку з падінням гривні порівняно з доларом. А якраз у цій валюті закуповується весь імпорт, навіть тапочки з Молдови купуються у доларах США.
За таких обставин наша мережа змушена була перейти на взуття українського виробництва. Воно виходить значно дешевше (600 грн. зимовий чобіток для підлітків, в той час як аналог з Китаю – близько 1000 грн.), але доволі якісне та естетичне. Проте українського взуття явно не вистачає».
Поряд з типовим, нестандартні думки висловив власник кіоску(торгівля джинсами) одного з речових ринків нашого міста:
«В нас на ринку ситуація у всіх приблизно однакова: порівняно з минулим роком ціни зросли на 50% (бо товар – переважно імпорт), на стільки ж зменшилась чисельність продаж, заробітки катастрофічно впали, чимало підприємців почали працювати в збиток. Особливо страждають ті, хто працює із сезонним товаром, приклад тому канцелярія.
Ну а причини такого становища всім відомі, тому, щоб не повторювати загальні речі, наведу приклад щодо моєї торгівлі. Так ось, рік тому я продавав в день 4 джинсів за ціною 400 грн., вторговував 1600 грн., що за старим курсом долар-гривня було еквівалентно $ 200. Тепер я продаю 2 джинсів за ціною 500 грн., вторговую 1000 грн., що за нинішнім реальним курсом дещо більше $60. Це призводить до скорочення обігових коштів. Закупки стає робити все важче і важче. За доларом не можна встигнути. Один скачок долара – і «з'їдаються» всі заробітки.
Різко змінився покупець. Він став якийсь кволий, все ходить, ходить по ринку, шукає, щоб і дешеве було, і якісне. Торговці ж рідко можуть запропонувати достойний економ-варіант, тому що його треба десь знайти, потрапити на розпродаж.
Утім, затухання торгівля – не тільки наслідок війни та падіння гривні. Спад почався значно раніше – десь з 2005 року. Тільки тоді цей процес був ледве помітний. Значно суттєво впала торгівля в 2008- 2009 рр., ну а тепер вона просто обвалюється.
Але цей процес має і зворотній бік медалі. Справа в тому, що останніми роками дуже зросли споживчі інтереси. Нестримне «ХОЧУ!» споживача призводило до постійного придбання все нових і нових речей (хоча вони були не завжди потрібні), що негативно позначалося навіть на фізіології людини. Зараз відомі політичні і економічні фактори стримують ось це людське «ХОЧУ», змінюють мислення. Речі купуються тільки тоді, коли вони справді потрібні. Правда, бізнес від цього страждає. Але в недалекому майбутньому, думаю, торгувати буде ще складніше. Багато магазинів, речові ринки просто закриються. Причини: надто погана кон'юнктура ринку, його перенасичення торговими точками (часто в одному районі – декілька магазинів одного товару), подорожчання комунальних послуг тощо. Словом, справжній мертвий сезон ще попереду...»
Продовжуючи опитування, ми звернулися до одного з мережевих магазинів побутової техніки. Його директор розповів таке:
«Порівняно з минулим роком кількість покупок майже не змінилась. А ось в грошовому виразі в доларовому еквіваленті динаміка торгівлі мінусова. Майже вдвічі впала торгівля технікою АйТі- технологій (ноутбуки, планшети тощо), більш-менш купуються товари найпершої необхідності: холодильники, телевізори, пральні машини, праски. Більшість покупок – за готівку. Частка покупок в кредит знизилась з 50% в минулому році до 30% тепер. Люди просто бояться зараз брати кредити.
Фактично весь наш товар імпортний, тому його ціна «прив'язана» до долара. Рівень подорожчання в мережі склав в середньому 15%.
Характерно, що торгівля наша також «прив'язалась» до поведінки гривні. Як тільки гривня черговий раз девальвує, кількість покупок різко збільшується: люди вкладають заощадження в побутову техніку. Як тільки гривня більш-менш стабілізується, торгівля завмирає.
Хоч ми закупками не займаємось, але можу констатувати, що робити їх (закупки) стає все важче і важче, бо не вистачає вільних коштів».
Власне така ситуація в магазинах і на ринках. На виставках, як з'ясувалось, також тихо. Говорить продавець натуральних хутрових виробів для жінок виставки-ярмарку, яка проходила цими вихідними в кінотеатрі «Жовтень»:
«Тепер виставки зовсім не такі, якими вони були ще 5-7 років тому. Раніше велику частину учасників виставок складали виробники. Тепер вони зустрічаються дуже рідко. Зараз чимало власників магазинів виставляють свій товар на виставку, бо надіються, що реклама зробить свою позитивну справу щодо збуту. Покупець же швидко угледів, що аналогічні товари за однією ціною продаються і в магазинах, і на виставці. Тому інтерес до показових торгових заходів різко знизився по всій Україні. Більш-менш торгівля є в містах-мільйонниках, але і конкуренція там значно вища. Загалом виставкова торгівля впала десь на 50%, якщо порівнювати минулий рік з 2011р. Зимовий сезон поточного року тільки почався, тому висновки робити завчасно».
Що ж показало опитування? В торгівлі доволі сумно. Проте тут може виникнути цілком логічне питання: чи можна довіряти інформації опитаних? Адже українські підприємці мають звичку постійно плакати щодо своєї торгівлі. Навряд чи можна знайти того, хто скаже, що в нього зростають каси і прибутки. Проте і зрозуміти підприємців можна: ніхто не хоче показувати реальних прибутків в країні, де процвітає свавілля цілої армії контролюючих органів.
З огляду на цю обставину, було вирішено з'ясувати ситуацію на ринку оренди комерційної нерухомості: динаміка пропозицій має показати, наскільки вона (нерухомість) цікавить тепер підприємців. Говорить голова ГО «Житомирська Ріелторська Палата» Валерій Зайченко:
«Порівняно з минулим роком кількість пропозицій щодо оренди комерційної нерухомості в Житомирі зросла на 25-30%. Ціни в доларах знизились, в гривні дещо зросли».
Тобто, вибір оренди зростає, а бажаючих торгувати чи займатись іншою комерційною діяльністю, видно, не має. Значить, опитані сказали, все-таки, правду.
Сергій Ткачук для Житомир.info
