Вчення, які спокушають необізнаних зі Словом Божим і кажуть, що не можна брати зброю до рук і вбивати нападників, мотивуючи це тим, що це порушує п’яту заповідь Божу («Не вбий»), є безпідставними.
Такими словами починається звернення до вірян священика Свято-Михайлівського кафедрального собору міста Житомира, протоієрея Олександра Стахурського, яке розповсюджує прес-служба Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира.
«Кожна людина має право захищати своє життя, і навіть шляхом вбивства нападника. І якщо можна боронитися проти божевільного, який посягає на життя і здоров`я твоє чи твоїх ближніх, то тим більше (можна боротися – ред.) проти ворога», - пояснює священик, і веде далі:
«Що ж до обов`язку захищати життя ближніх, батьки зобов`язані захищати своїх дітей, а воїни всіх людей, їх здоров`я духовне і фізичне та майно. Було б наївно думати про Івана Хрестителя, що він не знав заповідей Божих, коли повчав воїнів, що ті мають робити: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею» (Лк. 3:17).
Наведу приклад: коли в 1904 році спалахнула війна Росії з Японією, то в цій країні вже була потужна православна громада, яка складалася з місцевих мешканців. Відомий місіонер, канонізований згодом, архієпископ Миколай (Касаткін) користувався дуже великою любов’ю і повагою. І ось розпочалося збройне протистояння і щирі православні, і водночас щирі патріоти Японії запитували главу общини: «Що нам робити, адже православні росіяни – наші одновірці, але ми піддані японського імператора? За що нам молитися?».
Архієпископ Миколай без вагань відповів, що їм слід без сумнівів молитися за перемогу японської зброї, тому що вони представники своєї країни, а він як вірнопідданий Російської імперії молитиметься за перемогу російської армії.
«Бог все визначить, але ви маєте бути у своїх молитвах непорушними та не зрадниками». Така формула працювала тоді, і її ніхто не заперечив. Нині вона – універсальна.
У такому разі скажіть, якщо православний російський ієрарх благословляв православних японців молитися за перемогу війська буддистського імператора, як Українська Церква може не молитися і не благословляти наших українських православних воїнів на мужність та звитягу аж до смерті (не приведи, Господи) у їх справедливому прагненні зберегти територіальну цілісність України?
Пам’ятаймо, що в той час, коли військо захищає життя тих, хто перебуває у тилу, святий обов'язок цивільних, якщо ти зовсім юний – вивчай українську історію і утверджуй в своїй свідомості українську правду, якщо ти успішний бізнесмен - допоможи війську, якщо ти похилого віку - не втрачай ні найменшої можливості підносити свої молитви за перемогу наших воїнів та утвердження миру».
Воїн також і сам має молитись за себе, за рідних, за Вітчизну. Тому за увесь період діяльності Христової Церкви були сформовані і складені відповідні молитви для воїнів, - йдеться у зверненні Олександра Стахурського.
Зокрема, це молитви: до святого архистратига Михаїла, святителя Миколая Чудотворця, преподобного Сергія Радонезького, преподобного Серафима Саровського, великомученика Юрія Переможця та багато інших.
«Особливої уваги заслуговує молитва батьків за дітей, які знаходяться на службі в армії.
Молячись щоденно за воїнів, особливо випрошуючи їм і Вітчизні небесної допомоги та покрову, свята Церква возносить також і не перестає до кінця світу возносити молитви за тих, які на полі бою віддали своє життя за віру, народ і Батьківщину. У смертельній боротьбі із ворогом дуже важко себе стримати від почуття ненависті.
Тому саме за цією причиною, при всій надії на благість і милість Божу до воїнів, які віддали коли-небудь своє життя за віру і Вітчизну, ми повинні, якомога частіше, підносити за них разом із Церквою моління до Господа, щоб Він Сам доповнив у них те, чого їм не вистачало, вдосконалив те, чого вони не змогли досягнути як християни. Ми зобов’язані просити у Бога подати їм засоби, через які воїни могли б увійти в Царство Небесне і там бачити лики воїнства небесного. Інакше чим ми заплатимо воїнам за їх смерть за нас? Вони зробили для нас все, що могли: поклали за волю, свободу і наше щасливе життя найцінніше для кожної людини – свою душу.
Хто відчуває справедливість цього обов’язку, той буде щодня молитись за тих, хто з безмежної любові віддав своє життя у боріннях заради спокійного і мирного перебування інших.
Тому низький поклін, честь і похвала воїнам, які вірні своїй присязі, послушні своїм командирам, далекі від зради.
Честь захисникам, коли вони самовіддані, безстрашні, мужні, не бояться небезпеки і самої смерті, готові на будь-які випробовування та навіть тортури», – йдеться у листі.
Протоієрей Олександр Стахурський. Фото прес-служби Свято-Михайлівського кафедрального собору
Священнослужитель також закликає українців не бути байдужими до подій, які розгортаються в Україні, нагадуючи, що «байдужістю зраджується Бог»:
«Сьогодні в Україні ми повинні боротися, щоб зберегти свободу. Свободу своєї держави, своєї нації, врешті-решт – особисту свободу!
Самоусунення, байдужість, принцип «моя хата скраю» - це означає примирення зі злом, моральний і духовний програш у битві із самим собою та навколишнім світом, згода з тим, щоб раб у тобі переміг вільну людину. А це, в свою чергу – втрата власної гідності та самоповаги, бо в такому випадку ми погоджуємося на те, що наші діти та внуки стануть безправним бидлом. Пам’ятаймо, байдужістю зраджується Бог».
