Ввечері, 11 листопада, у одному з нічних клубів Житомира легендарний український гурт «Воплі Відоплясова» презентував шанувальникам нову програму «ВВ електро».
За кілька хвилин до виступу Житомир.info вдалось поспілкуватись з лідером гурту Олегом Скрипкою. В інтерв’ю музикант розповів, які пісні увійшли до нової програми, про заборону в’їзду до Росії, про своє ставлення до депутатів Верховної Ради, а також про те, чим йому запам’яталась житомирська публіка.
Сьогодні ви презентуєте програму «ВВ електро». Розкажіть, як з’явилась така ідея поєднати на перший погляд непоєднувані речі – етно і електронну музику?
Ну, ВВ це не етно – це рок. А на сьогоднішній день все в житті «цифрується», саме не шифрується, а «цифрується». І от ваше телебачення переходить в інтернет, спілкування теж переходить в інтернет, віртуальні зв’язки. І жива музика теж поєднується з електронною музикою. Активно і дуже природньо. Ми вже гратимемо третій концерт. І ми вже так звикли грати з DJ, з синтезатором з електронними звуками, що дуже комфортно себе почуваємо. В будь якому випадку треба йти вперед – це вимога часу, це мода і в музика еволюціонує таким чином. І не потрібно бути якимось консерватором чи якимось «букою» і казати: «ми не сприймаємо ось ці нові віяння». Ми вирішили спробувати такий новий формат. Тим паче що п’ятий музикант, який зараз з нами на сцені, DJ Amarilyo, він наш звукорежисер і ми знаємо, що він прекрасний DJ і він перемагає на змаганнях: в якихось номінаціях він був найкращий DJ України. І це гріх не попросити таку людину, щоб він не вийшов з нами на сцену. І він це зробив. Побачимо, що з цього буде. Тур «ВВ електро» і проект «ВВ електро» - він має право на життя.
20 серпня 2014 року у ЗМІ повідомляли, що вам заборонили в’їзд до Росії і гурт був змушений відмінити кілька концертів. Чому, ви вважаєте, вам заборонили в’їзд і як ви взагалі ставитесь до так званих «війн списків»?
Ну, насправді «війни списків» і інші речі, які відбуваються – це наслідки війни. Те що ми не їдемо туди – це означає, що нас тисячі фанатів не можуть почути. Власне от побачити можуть, а почути - ні. Ну, так сталось і все. Я думаю, що тепер назавжди історія Росії та України буде окремо. Якщо раніше це був єдиний культурний простір, то тепер все закінчилось. Велика ера, яка продовжувалась триста років, їй кінець. Тепер буде інший час, інша реальність.
Ви приїжджали з виступами до Житомира вже декілька разів. Востаннє ви виступали на житомирській сцені у вересні 2013 на День Житомира. Скажіть: чим запам’ятались для вас наше місто і наша публіка?
З Житомиром яка ситуація – ми всі знаємо, що Житомир знаходиться близько до Києва і Київ, як чорна діра витягує культурне життя в тому числі. І хоча ми знаходимось поряд з вами ми набагато рідше буваємо в Житомирі, аніж в Одесі, Харкові чи Львові. Я знаю, що місто прекрасне, але як ми їдемо на захід – ми проїжджаємо повз Житомир. По кільцевій, як правило, і не бачимо того, що в вас є. Я зізнаюсь, що я дуже мало і погано знаю Житомир. Лише буклетики я бачу і знаю, що є те, те і те. Є парки, пам’ятники, але так стається, що нічого не бачиш. Але така доля артиста: ти приїжджаєш, потім налаштування, потім інтерв’ю, концерт і потім ти їдеш додому. Тим паче, що ми близько знаходимось і не ночуємо, а їдемо додому. Я бажаю Житомиру набрати ваги, культурної ваги. Знайти свої фішки, якісь родзинки, щоб це притягувало до Житомира. Це можуть бути фестивалі, це можуть бути якісь події – усе що завгодно. І я бачу, що бажання є. І є потенціал. У мене все більше друзів і все більше якоїсь активності йде з Житомира. Хоча світ і глобалізується, але локальна ініціатива активізується і такий, скажімо, локальний патріотизм він стає на сьогоднішній день більш популярним. І я бажаю житомирянам бути ще більшими патріотами, ініціювати якісь такі події, а я з задоволенням приєднаюсь.
