Житомирський ЖЕК №6 не піднімав тарифи і має прибуток за І півріччя цього року.
Про це під час звіту на засіданні міськвиконкому 20 липня розповідав директор комунального підприємства «ВЖРЕП №6» Василь Черниш.
«Фінансовий результат минулого року – збиток 206 тисяч, причина збитку – це індексація заробітних плат. На цей рік плануємо прибуток 273,3 тисячі, зауважу, що це при старих тарифах, ми тарифи не підвищували. Фактично за перше півріччя у нас прибуток 76 тисяч. Є всі реальні шанси закінчити рік з прибутком», - запевнив директор ЖЕК №6 Василь Черниш.
Мер зауважив, що по цьому ЖЕКу (район Богунії) житловий фон знаходиться в кращому стані, ніж на Польовій чи Крошні, але проблеми у всіх однакові.
«Коли спілкуєшся з людьми, то відсоток задоволених роботою цього ЖЕКу на порядок вищий, ніж по іншим. Зараз у нас на сесію йде питання по ліквідації і об’єднанню ЖЕКів і на місце директора ЖЕКа, який буде фактично працювати по всьому Богунському району, ми будемо пропонувати Черниша Василя Івановича. От чомусь в одних є труднощі, проблеми, не працює, а ось шостий ЖЕК показую в таких важких умовах абсолютно інші результати», - сказав Сергій Сухомлин.
Ольга Пашко, яка керує справами виконкому міської ради, мешкає у мікрорайоні, який обслуговує цей ЖЕК.
«Я живу в цьому мікрорайоні з самого початку його заселення, я отримала ордер в 1991 році як молодий спеціаліст. Хочу сказати, що я знаю всіх своїх двірників, прибиральниць по імені, у нас в пів шостої вже прибрано все: і подвір’я, і будинки. В вихідні дні вивозиться сміття і всі знають, хто такий Василь Іванович, що до нього можна зателефонувати, як не він – то диспетчер. Вони дійсно працюють на мешканців мікрорайону», - розповіла членам виконкому Ольга Пашко.
Василь Черниш повідомив, що він працює начальником ЖЕКу вже 29 років.
«Хай іде на конкурс, який ми плануємо проводити, і ми надіємося, що ЖЕК №6 переможе», - зауважив заступник мера Олександр Фещенко.
Як повідомляв Житомир.info, в Житомирі планують ліквідувати 10 комунальних ЖЕКів і залишити лише два – №6 та №9.
м
Фото Андрія Дідківського