Залишили свій дім і, взявши лиш найнеобхідніше, здолали сотні кілометрів, втікаючи від війни, - такими історіями може поділитися чи не кожен із майже 7 тис. переселенців, які приїхали у Житомирську область з окупованого Криму, Донецької та Луганської областей. Більшість з них стикалися з проблемою пошуку житла, безробіттям та конфліктами із місцевим населенням.
Підтримка Європи
Починаючи з 2014 року, від початку бойових дій в Україні Євросоюз допомагає українцям долати проблеми, пов’язані з наслідками війни: підтримують мешканців звільнених територій, які постраждали від бойових дій, і допомагають внутрішньо переміщеним особам (ВПО) у налагодженні соціальних і економічних зв’язків з місцевим населенням.
За даними Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», у жовтні 2014 року Делегація ЄС в Україні оголосила конкурс на надання підтримки проектам громад, які постраждали від збройного конфлікту. У рамках Програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні» (SURDP) інституції ЄС виділили 17 млн євро. Це гранти від 200 тис до 2 млн євро, отримати які могли усіх регіони України, окрім окупованих території. Реалізовувати ідеї також дозволялося на територіях, контрольованих українською владою. Гроші на проекти не потребували повернення, але місцеві громади мали виділити з власного бюджету щонайменше 10% від загальної вартості на їх фінансування. Тривалість кожного проекту передбачалась у межах від 6 до 18 місяців.
В результаті конкурсу було відібрано 18 проектів з 14 областей України. Це Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Житомирська, Кіровоградська, Київська, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Тернопільська, Харківська, Херсонська та Чернівецька області.
Основні напрямки проектів: житло і робота для вимушених переселенців та освіта для їхніх дітей, а ще соціальна, медична та психологічна підтримка задля згуртованості ВПО і приймаючих громад.
Майже 7 млн. грн. для Житомирської області на ремонт житла для переселенців
Житомирська ОДА у партнерстві з Житомирською облрадою та за грантової допомоги структур ЄС отримала змогу реалізувати проект, направлений на створення та поліпшення умов проживання ВПО.
«За кошти гранту ми хотіли профінансувати ремонт трьох об‘єктів. В історії Житомирської ОДА на той момент ніхто не вигравав гранти будь-якого рівня», - згадує начальник управління сім’ї, молоді та спорту Житомирської ОДА Світлана Гресь.
За час реалізації проекту планувалося відремонтувати і підвищити енергоефективність будівель у Житомирі (готель «Спортивний), селах Березина (спортивно-оздоровча база) та Левків (дитячий оздоровчий заклад «Орлятко»), де б за необхідності можна було розмістити 250 внутрішньо переміщених осіб. У проект закладалися роботи із заміни газових котлів , ремонт газорозподільного пункту для опалення приміщень і заміна твердопаливного котла на більш ефективний. А ще ремонт житлових приміщень, заміна вікон та утеплення фасадів та дахів.
«Сума у гривневому еквіваленті складає 7 млн, 904 тис. грн. Ми використали 6 млн 700 тис і на сьогодні можемо сказати, що вже зроблено і що відновлено. Перш за все повністю зроблено готель «Спортивний». Його утеплили, пофарбували, замінили вікна, замінили котли, утеплили дах і повністю реставрували будівлю зовні. Заміна котлів нам дала економію енергоресурсів, крім того, котел працює на автоматиці, тому відпала потреба мати окремого працівника у котельні, отже, допомогло економити на заробітній платні.
На спортивній базі в с. Березина ми замінили вікна, зробили там косметичний ремонт і поставили нові двері. А вже в таборі «Орлятко» були старі споруди, їх реставрували, робили внутрішні роботи з заміною сантехніки, закупівлею меблів, замінили вікна, зробили дах, поставили два нових котла. Фактично ми повністю зробили два корпуси і купили два нових автобуси» - розповіла Світлана Гресь.
Реалізація проекту зайняла півтора роки, за цей час не обійшлося і без проблем.
«Проблем було дуже багато. По-перше, складно було працювати з підрядниками, бо іноді наші стандарти і норми не відповідали вимогам Євросоюзу. У нас виникало багато питань, особливо з проектно-кошторисною документацією. Скажімо, є проект, він затверджений, але оскільки будівля стара, під час будівництва виникали нюанси, усі зміни потрібно було погоджувати окремо. Тобто не можна було зробити жодного кроку без попереднього погодження.
Крім того, скажу прямо, я спершу не знала, що для того, щоб отримати грант з будь-яких закордонних коштів, у нас в державі потрібно пройти два міністерства і отримати два погодження - Міністерства оборони і Міністерства економіки. Коли ми зіткнулися з проблемою, що не маємо права використовувати ці кошти, доки не буде двох погоджень, я особисто їздила в Міноборони, пояснювала про стислість термінів і просила, щоб нам ці погодження надали. Це було дуже складно.
І коли ми у Києві збиралися, звітували, був такий проміжний етап, то представники з Вінниці кажуть: «А що ж у вас управління все саме тягне?». Виявляється, вінничани створили групу найманих працівників, вони найняли професіоналів і платили їм зарплату в межах даного гранту. Мене це здивувало, і наступного разу ми також спробуємо зробити так само, адже це б могло суттєво полегшити нам роботу», - каже Світлана Гресь.
Готель "Спортивний"
У таборі "Орлятко"
Європейський контроль
Представники європейської сторони ретельно контролювали усі етапи реалізації проекту, та наскільки раціонально витрачаються виділені ними кошти. От і зараз влада області готується до фінальної перевірки.
«У серпні чи вересні на нас чекає перевірка з Євросоюзу. Вже аудит пройшов, звіти здані, тобто ми чекаємо їх остаточного рішення. За період проекту європейці тричі були тут з перевіркою. Що мене вразило, вони настільки ретельно перевіряли, що навіть брали запальничку, світили і за відображенням на склі перевіряли, скільки камер має вікно. Ми звітували про кожен проміжний етап і вони все контролювали, робили зауваження. Тобто контроль був жорсткий. Скажімо, у нас були закладені кошти на заробітну плату, але ми нікого не наймали, тому ці гроші не зараховувалися. Крім того, чітко було прописано, що якщо звіт не приймається і робота не зараховується, то ми повинні будемо повернути кошти, через те хвилювалися всі», - каже Світлана Гресь і зізнається, що, попри труднощі, вона не жалкує, що взялася за цей проект, адже отримала цікавий досвід.
Оцінка від вимушених переселенців
За словами начальника управління сім’ї, молоді і спорту Житомирської ОДА відремонтовані приміщення вже використовуються як дитячий табір і готель для спортсменів, вимушені переселенці нині живуть лише в одному із відремонтованих приміщень – у селі Березина. Зараз там мешкає 16 людей.
У трьох кімнатах спортивно-оздоровчої бази розмістилася багатодітна родина із Макіївки. Мама чотирьох дітей Ольга розповідає, що мешкає тут з червня 2015 року, до того мешкали у селі Зарічани та санаторії «Дениші». У с. Березина родина перебралася, коли у таборі якраз тривали ремонтні роботи. Жінка зізнається, після заміни котла і встановлення пластикових вікон взимку у кімнатах стало тепло.
«У мене четверо дітей. Молодша донька, якій рік і 8 місяців, - інвалід по слуху. Вона народилася здоровою, але в процесі переїздів, перехворіла на вітрянку, бронхіт, одне до одного склалося і зараз більше 90% слуху втрачено», - розповідає Ольга. Їй часто доводиться возити дитину в місто на обстеження, але, щоб дістатися до автобусної зупинки, потрібно пройти 2 км.
«Досить важко йти ці 2 кілометри пішки. Нас тут живе дуже небагато. Якби більше людей, може б якийсь маршрут пустили, а так невигідно. Коли дітей возили в школу, ми ще могли під'їхати шкільним автобусом. Наші старші дітки - школярі. Сподіваюся, що з вересня їх знову будуть підвозити», - каже багатодітна мама. Її чоловік також щоденно їздить у місто – працює на складах завгоспом.
Без можливості повернутися додому
У Макіївці у родини залишилася квартира в центрі міста, на Донеччині і досі живуть родичі. Але можливість повернутися туди найближчим часом Ольга не розглядає.
«Нещодавно я забрала звідти хворого батька. Зараз він у лікарні перебуває. Коли їздила його забирати, то за ці кілька днів лише негатив побачила: там нема роботи, все дуже дорого. Люди зомбовані, дуже погано ставляться у України. Вони кажуть: «Київ перекрив кордони, тому у нас хліб 25 грн». Людей налаштовують на агресію, і вони в це свято вірять. Батька я забрала, бо мені сказали, щоб обстежити його, потрібно 15 тисяч рублів. Це дуже дорого, якщо врахувати, що пенсія там в районі 2 тис. рублів. Коли батькові стало погано, викликали «швидку», батько не дав грошей, тоді вони поїхали і сказали, що це був помилковий виклик», - каже жінка.
Проживання родини у таборі оплачує держава. За словами Ольги, вони б з радістю перебралися в місто, але нині такої можливості не мають.
«З чотирма дітьми і батьком, який серйозно хворий, ми не потягнемо винаймати квартиру в Житомирі. У мого чоловіка зарплата трохи більше тисячі гривень. Наскільки мені відомо, у відремонтований готель «Спортивний» зараз переселенців не селять», - каже вона.
Попри усі негаразди після двох років переїздів Ольга зізнається – їй не вистачає впевненості у завтрашньому дні, але не втрачає оптимізму.
«Ми не знаємо, що нас чекає, чи будемо ми тут жити, чи будуть діти з вересня ходити в школу, чи нас знову будуть кудись переселяти. Але я - віруюча людина і розумію, що на все воля Божа. На вулицю ж нас все одно не викинуть», - каже Ольга.
