У місті Житомирі, районах і ОТГ області 21 травня відбудуться пам’ятні заходи у зв'язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років.
Відповідне розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації Ігоря Гундича опублікували на сайті ОДА.
Згідно із затвердженим планом, на Житомирщині відбудуться меморіальні заходи з хвилиною мовчання та покладанням траурних вінків і квітів за участю представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості, громадських об’єднань, духовенства, засобів масової інформації. Релігійним організаціям рекомендують провести поминальні молебні. Разом з тим у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах області 21 травня проводитимуть години скорботи і виховні години з ушануванням пам’яті жертв репресій, а упродовж місяця у бібліотеках і музеях області планують створити та оновити тематичні виставки та екскозтиції. При цьому до 21 травня профільні управління ОДА, міськвиконкоми, РДА та ОТГ мають вжити заходів щодо належного впорядкування місць поховань, пам’ятників, пам’ятних знаків жертвам Великого терору.
Довідка з Вікіпедії. Великий терор – найменування доби в історії СРСР (1937–1938 роки), коли сталінські репресії було різко посилено та доведено до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов. «Великий терор» отримав назву за книжкою Роберта Конквеста The Great Terror: Stalin's Purge of the Thirties (1968) «Великий терор: сталінські чистки 30-х років». За кордоном поширений термін «Велика чистка» (англ. «The Great Purge»). Масовий терор періоду тодішня влада країни вчиняла на всій території СРСР, а також у Монголії і Туві, на підставі «спущених на місця» Миколою Єжовим цифр «планових завдань» щодо виявлення та покарання так званих ворогів народу. Показовим стало стрімке зростання числа розстріляних: 1118 осіб в 1936 році і 353074 осіб в 1937. У ході кампанії до ув'язнених якнайширше застосовувалися катування, вироки до розстрілу, що не підлягали оскарженню, виносилися найчастіше без будь-якого суду й негайно приводились у виконання. Родичів репресованих репресували за сам лише факт споріднення з ними; діти репресованих, які залишилися без батьків, поміщувались у спеціальні «дитячі будинки для дітей ворогів народу».
