Дав слово людям, не виконав – нема тобі довіри, йди геть!
На питання журналіста відповідає член Президії Молодіжного Союзу „Наша Україна” Руслан Годований.
Але перед тим, як розпочати спілкування з відомою на Житомирщині особистістю, приведу приклад кількох тез, які турбують житомирян: „Знаєте, що мене більше всього дратує в наших політиках? Саме те, що вони десь над підсвідомому рівні мають нас за бидло. З яким що не роби, хоч, пробачте, кучу на голову наклади, все рівно в назначений день воно простодушно випише новий кредит довіри. Тим, хто відразу після виборів начхає на свої клятвенні передвиборчі обіцянки „спочатку думати про людей, народ, Батьківщину, а потім – про себе. Ми їм до лампочки...”
- Пане Руслане, давайте почнемо з традиційних питань: хто винен, що ось так живемо і, як писав Чернишевський, що робити?
- Знаєте, найбільш цікаві моменти, які відбуваються на відомій телепередачі „Свобода” Савика Шустера, не бачать ті, хто знаходиться біля екранів телевізорів. Їм показують лише запеклі суперечки між представниками політичних сил, які звинувачують одне одного: хто як голосував, хто полетів з коханкою за бюджетні кошти в одну з столиць Європи і таке інше. А ось того, як народні обранці зустрічались перед передачею, як вони тиснули один одному руки і традиційно, по-депутатськи, обнімались і цілувались, цього ніхто не бачить, як і „цілувальну” процедуру якою завершуються дебати. До того ж, ще і пробачення просять, мовляв, не ображайся на мої слова, це ж не моя особиста думка. Це інтерес партії, групи. І дивлячись один одному в очі ніхто з них не говорить, що вони відстоювали чи відстоюють інтереси людей, народу. Тому що вони про це навіть не думають. А щодо питання - хто ж винен, що у нас так йдуть справи, скажу, що винуваті всі ми, кожен з нас.
- Мова йде і про жителів Житомира?
- І про них теж. Бо, як кажуть, бачили очі, що купували. В парламент прийшли ті, хто на 70 відсотків мотивовані особистими фінансовими інтересами. І тому з таким завзяттям чубляться, блокують трибуни, рвуть один на одному сорочки. Нам треба домогтись того, щоб ці люди з таким же жаром душі боролись за інтереси тих, хто їх вибрав. Як це зробити? Вважаю, саме так як це було зроблено з партією Олександра Мороза: дав слово людям, – не виконав, нема тобі довіри. Йди геть. Це хороший приклад. Він вже заставив добре задуматись над своїми передвиборними обіцянками всі партії. Потрібно створити умови, щоб парламент формувався не за рахунок купівлі депутатських місць і не за рахунок введення в нього людей, які, перш за все, бачать особисті інтереси, не за рахунок кадрів, які не мають ніякого відношення до законотворчої, аналітичної і політичної роботи.
- Пане Руслане, а як цього домогтись після виборів?
- Перший крок на цьому шляху – зняти депутатську недоторканість, переглянути і відмінити необмежені депутатські привілеї. Тоді в парламент підуть люди, які хочуть і можуть займатись законотворчою, аналітичною і політичною роботою. І Верховна Рада дійсно стане центром, де будуть творитись необхідні для розвитку країни закони. Це ж абсурд коли в державі рівень прожиткового мінімуму більший чим мінімальна заробітна плата. Людина не може отримувати суму меншу за ту, за яку вона може вижити. А нам дурять голову питаннями мови.У нас нема безкоштовної медицини. І тому необхідний закон для введення страхової медицини. Цей напрямок вже давно реалізується в розвинених країнах. Верховна Рада повинна прийняти необхідні закони, тим більше, що в Росії ідея страхової медицини вже декілька років успішно реалізується. Ті ж росіяни замінили пільги грошовими виплатами. І людина сама вирішує, чи їздити їй на тролейбусі, чи ходити пішки. А заощаджені конкретні кошти вона зможе витратити на купівлю ліків, чи якихось продуктів харчування. Звичайно, про це можна сказати, що це дрібниці, та я з цим не погоджуюсь! Тому що все, що робить життя людини зручнішим, комфортнішим - це дуже важливо. Але наш політикум про це мовчить. Нам потрібні закони для вирішення житлово-комунальних проблем. І як боротись з монополістами, з тими ж постачальниками тепла. Довести, що вони неякісно виконують свої послуги майже неможливо. Вирішення цих і інших питань на зконодавчому рівні. Але правильно пишуть в своїх листах до редакцій газет люди, що для більшості парламентарів ці проблеми до лампочки. А цього не повинно бути!
