З 12 по 18 липня у Вітебську проходив ХХІ фестиваль «Слов’янський базар», на якому виступили представники 21 країни. Україну представляла 29-річна Галина Конах з Луцька. А якби не політичні чвари, а саме натягнуті відносини білоруського режиму з європейськими країнами, на сцені вітебського амфітеатру виступала б ще одна громадянка України – представниця Польщі 24-річна Ірина Герус. Ірина народилася в Житомирі, де закінчила Гуманітарну гімназію. Опісля виїхала здобувати вищу освіту до сусідньої Польщі. Співом захоплювалася з дитинства, а серйозно зайнялася ним у студентські роки, - повідомляє видання Високий Замок.
– Іро, ти приїхала до Польщі без жодних зв’язків на естраді, в шоу-бізнесі. Без них сьогодні можна пробитися на сцену?
– Можна пробувати. Сцена – істота невловима. Не існує єдиної дороги до неї. Кар’єра артиста, на відміну від, наприклад, кар’єри вчителя, не має єдиної стежки, якою її здобувають. Щоб стати вчителем, необхідно закінчити відповідний вуз, пройти практику, виконати низку інших формальностей. А щоб стати артистом (співаком) – невідомо, що треба зробити. Можливо, тому вчителів більше, ніж співаків.
Дорога до творчого звершення - у кожного своя. І немає двох таких самих доріг, тому що змінюються часи, вподобання публіки... Тема моєї магістерської роботи, котру захистила 2009 року в Познанському університеті економіки, «Умови розвитку кар’єри естрадного співака-початківця в Польщі на тлі світових тенденцій». У ході дослідження зустрічалася на інтерв’ю з менеджерами зірок, вчителями вокалу і співаками. Усі вони згідні щодо таких фактів:
- у наш час зірок роблять мас-медіа і хороша реклама, без якої зірки не існує;
- найбільші світові лейбли, такі, як Emi Music, Universal, Sony, Warner, котрі мають найбільше капіталу, а також найкращу у світі мережу дистрибуції музичного матеріалу, самі вирішують, хто буде зіркою. І самі зірок шукають - тільки їм відомими методами. Так, музичний продукт, який вони виробляють, звідусіль продирається в простір - через радіо, телебачення, рекламу. Але двері до цих лейблів (зворотний зв’язок) наглухо забиті. Їх не цікавить думка публіки. Вони ідуть напролом, впихуючи по максимуму, через всі доступні канали дистрибуції, те, що вирішили в цьому сезоні розкрутити. Співпрацюють з радіостанціями, домовляючись завчасу про кількість хвилин в ефірі для своїх підопічних зірок, платячи радіостанціям відповідний відсоток. Часто їхня присутність у менш розвинених країнах ставить собі за мету розкрутку в цих країнах уже відомих (часто англомовних) артистів і обслуговування цих артистів під час їхніх турне (організація червоного килиму, мінеральної води обраної марки та інших забаганок). Дуже мало уваги вони приділяють артистам-початківцям з країни, в якій відкрили своє представництво. Можливо, тому чітко вказують на своїх інтернет-сторінках, що не приймають жодних пробних матеріалів від початківців.
– І як у таких умовах вибороти для себе місце?
– Немає кращих чи гірших співаків: усі вони стали відомими, завдяки своїй оригінальності. А для досягнення сценічного успіху, крім систематичної праці над вокалом і акторською майстерністю, необхідне також і везіння – і то дуже великою мірою…
– У той час, як розкручені суперзірки наживають чималі статки, початківцям доводиться самим інвестувати в себе і у свою творчість. Скільки коштує популярність, хто і як касує зиски?
– Для артиста, який хоче зробити зі своєї творчості професію (отримувати заробіток і утримувати себе творчістю), як вода у посуху необхідна промоція (реклама). Без реклами артисту залишаються тільки жалюгідні постійні проби організації своїх виступів з безконечним переконуванням осіб, які приймають рішення, щодо своєї вартості. А це - постійна мука самопромоції, яка відволікає від творчості, принижує і спричиняє відчай. Рекламу можуть запевнити тільки великі лейбли, а тому потрапити в їхні “лещата” – мрія кожного початківця. Після хорошої реклами починається другий рівень: коли артиста знають, і він теоретично може почати заробляти. Але часто-густо підписані з лейблом умови співпраці суттєво обмежують його незалежність: артист стає песиком на короткому мотузку, який слухає лейбла і часто не заробляє на перших порах нічого, бо метою лейбла є зиск, і не тільки повернення собі заінвестованого в розкрутку капіталу, але його помножений результат. Лейбл бере на себе ризик, пов’язаний з можливим провалом артиста. Але гроші тут – це не все. Потрібні знайомства і доза успіху, тому що в кінцевому результаті слухачі вирішують, чи їм подобається власне музика.
– Право представляти Польщу у Вітебську чимало означає. Як його вдалося заслужити?
– У 2006 році я виграла студентську практику на польському телебаченні – там познайомилася з багатьма впливовими людьми, в тому числі з Департаменту співпраці з закордоном. Саме цей департамент рекомендує представників Польщі на міжнародних фестивалях і конкурсах. Цього року я мала багатий творчий доробок, який складається з кліпу до пісні «Не шукай мене», кількох нових авторських пісень українською і польською мовами, участі в багатьох музичних і інтелектуальних телешоу на всепольському телебаченні (зокрема, «Шанс на успіх», «Гра в темряві» (схожа на «Перший мільйон»), «Битва на голоси» та ін. А також - багатого досвіду участі на міжнародних вокальних фестивалях і конкурсах («Морской Конек», Крим-2011 – Золотий Диск, «Балтийское Созвездие», Санкт-Петербург-2011 – Лауреат 2 ступеня, «Белый Месяц», Улан-Уде, Бурятія-2011 – Фіналіст, Berliner Perle, Берлін-2010 – Фіналіст, «На Хвилях Світязя»-2010 – Диплом «Перші Вдалі Кроки на Українській Естраді». Плюс сольні концерти в Словаччині, Чехії, Польщі, Йорданії, Єгипті, Індії). Всі ці досягнення беруть до уваги при відборі представника Польщі на «Слов’янський базар» у Вітебську.
– Що ти планувала заспівати у Вітебську?
– Підготувала хіт Марилі Родович Kolorowe Jarmarki («Кольорові ярмарки»), який був дуже популярним у Радянському Союзі. Це – емоційна пісня про спогади з минулого, безтурботного дитинства. Друга пісня, яку я б виконала, – моя авторська Pragn-wi-cej, яку написала в Йорданії, будучи під враженням від спілкування з бедуїнами: місцевим населенням – неписьменним, але щасливим.
– Співаєш переважно свої пісні? Яку музику ще полюбляєш?
– Виконую переважно свої. А ще граю на піаніно Шопена і Бетховена. Слухати люблю Вівальді і Моцарта. Якщо питання стосуються популярної музики, колись відповідала так: «Все, крім Prodigy» (сміється).
– А хто саме імпонує тобі зі сучасної естради, з кого можна брати і який приклад?
– Імпонує позитив Шакіри, щирість Емінема, звеличеність і емоційна витонченість Руслани. Я завжди цікавилась оригінальними особистостями, які не бояться бути собою.
– А як щодо мови - якою найбільше подобається співати?
– Українською, російською і польською. У мене - польське походження, однак народилася я в Україні. Слов’янські мови невимовно ближчі моєму серцю.
– Як ти віднеслася до того, що Польщі і тебе не буде на «Базарі», і які твої подальші творчі плани?
– Ситуація, яка трапилася цього року, – прецедент. Фестиваль «Слов’янський базар» початково називався Фестивалем польської пісні. На його потреби було спеціально побудовано сцену, яка використовується дотепер, а сам захід мав функціонувати на основах співпраці з Фестивалем російської пісні в Польщі, в Зеленій Гурі, котрий, між іншим, функціонує і донині.
Я, як офіційний представник Польщі з рекомендацією всепольського телебачення і рекомендацією Міністерства культури і культурної спадщини Польщі, не зможу виступити від Польщі на «Слов’янському базарі» у Вітебську 12-18 липня 2012 року. За неофіційними даними, радикально проти моєї участі виступив цьогорічний представник України на «Слов’янському базарі», нібито побоюючись високого рівня польського представника з українським паспортом. Чи це насправді так – не знаю... Знаю лише те, що польській стороні (телебаченню і міністерству) організатори з Вітебська запропонували вислати іншого представника (з огляду на протест української сторони, викликаний тим, що у мене - український паспорт). Але польська сторона не скористалася цією порадою, підтримуючи свій вибір на користь мене, відмовляючись від поїздки на конкурс і скасовуючи поїздку на конкурс польських членів журі. Це вперше за історію «Слов’янського базару» на фестивалі не буде представника Польщі...
