|
Триває обговорення долі пам’ятника Леніну, який стоїть у центрі Чигирина. Депутати збираються прийняти рішення про перенесення пам’ятника на територію музею. Відомо, що у селі Тіньки виконком сільської ради уже оголосив про демонтування і перенесення пам’ятника. На черзі ще один Ленін – мешканець села Рацеве. Таким чином, вожді, які стоять у цих та інших селах Чигиринщини, готуються до "великого переселення народів". А Національний історико-культурний заповідник "Чигирин" невдовзі суттєво поповнить свою експозицію. Кожному по 100 грамів... Місцева преса вже кілька номерів підряд друкує листи від читачів. Люди висловлюють свої думки про Леніна та його пам’ятники. Пишуть переважно пенсіонери, ветерани війни. Так, мешканці Чигирина підтримують демонтування пам’ятника. Мовляв, його місце – на смітнику історії. Дехто стверджує , що варто відразу порізати бронзу і здати на металобрухт. Бо якщо перевезти в інше місце, то в дні колишніх радянських свят туди буде приходити лише 20-30 чоловік із квітами. Недоцільно заради цього витрачати купу грошей на транспортування, охорону тощо. Серйозно і без зайвої іронії один із читачів запропонував скласти список "фанатів" Леніна і відкраяти кожному по 100 грамів бронзи. На згадку. Частівка про Леніна:
А на хаті серп і молот, а у хаті – смерть і голод. Слухаєм більшовиків, так поїли й пацюків... Коли Ленін умирав – Сталіну приказував, щоб нам хліба не давав, сала й не показував... Хтось же закликає не бути варварами і зберегти пам’ятник, перенести його на територію Національного історико-культурного заповідника. А на його місці, перед райдержадміністрацією, посадити квітник або зробити із різнокольорових каменів мапу Чигиринщини. Але в жодному випадку не зводити пам’ятник якійсь іншій людині.
"Стою на площі в Чигирині під гетьманською булавою..." Леніна у козацькій столиці не сприймали ніколи. Розповідають, що коли у 1953 році ставили перший пам’ятник, то наступного ж дня якийсь жартівник прив’язав до вождя кошолку із екскрементами. Другий пам’ятник відомий значно карколомнішою історією. У 1982 році Леніна першого демонтували і встановили у селі Рацеве. Він стоїть і досі там стоїть. Біля сільського клубу. Із кепкою в одній руці, що притиснута до грудей, і ... з кепкою в другій руці, яку ховає за спиною.
А встановлення другого Леніна у Чигирині перетворилося на резонансну подію. Справа в тому, що видатному вождеві одягнули на шию трос, і таким чином намагалися поставити за допомогою підйомного крана. Але щось там не склалося, лопнула "роздатка", і Ленін... завис. Кажуть, що провисів так кілька днів. Навіть "Голос Америки" повідомив, що "... у Чигирині повісили Леніна!!!". Наразі невідомо, як чигиринці сприймуть "паломництво" сільських пам’ятників Леніну на територію музею. Процес тільки починається, і обіцяє бути тривалим.
Олександр Солодар – колишній чигиринець, історик, поет, член Спілки письменників. Розповідає, що він ще у 1995 році пропонував створити такий собі музей комунізму: – Я радив викопати у Розсошенцях (село біля Чигирина – В. К.) кілька старих хат, а поруч із ними поставити пам’ятники. Вийшов би чудовий музей під відкритим небом. Своєрідний дисонанс: монументики кам’яні і хати старі, які із 19 століття примандрували у 20. До речі, саме Олександр Солодар вперше помітив, як незатишно вождю світового пролетаріату стояти просто під булавою Богдана Хмельницького:
Стою на площі в Чигирині
Під гетьманською булавою – І день, і ніч нема спокою – Ударить він мене чи ні? ... Я тут – чужий. Я їхній кат. Вони ж мені вкладають квіти... З моєї волі мерли діти, І різав в гніві брата брат... При підготовці статті використані матеріали газети "Чигиринські вісті" |
