Суспільство

Поранений капітан Новоград-Волинської бригади потребує допомоги

16 липня 2014, 17:42

Капітан 30-ї механізованої бригади з Новограда-Волинського Ярослав Миронов, який отримав важке поранення 22 травня в бою під Рубіжним Луганської області, вже переніс три важкі операції, чоловіку довелось ампутувати ногу.

Про це розповідає Лариса Бінько, Час Київщини

Зараз 27-річний Ярослав Миронов лікується у військовому шпиталі Києва. Військовослужбовець розповів журналістам, як отримав поранення:

Перед виборами президента було ухвалено рішення посилити військові позиції з боку Сєвєродонецька, де влаштувалися ополченці й звідкіля почастішали обстріли. Частина нашого блокпоста о 23-ій виступила в той бік, а біля 5-ї години – а це за 100 км – ми вже підійшли до Рубіжного. Повинні були поставити свої блокпости поруч із блокпостами сепаратистів. Один – у бік Лисичанська, інший – Сєвєродонецька.

Та розгорнутися нам не дали: головну колону почали обстрілювати, тому начальник штабу наказав іти «витягувати» звідти наших хлопців. По нас били десантні міномети, потім почали стріляти з гранатометів.

Нашій колоні все-таки вдалося розгорнутися, але піти праворуч-ліворуч було неможливо, тому що навколо болото й річка, а дорогу назад завалили місцеві величезними колодами. І ми опинилися в пастці.

Місцеві вимагали, щоб ми залишили зброю й техніку та йшли пішки (вони боялися, що ми будемо «зачищати» місто). Ми говорили, що нам просто потрібно вивезти техніку. Вони: «Ні, ви потім повернетеся, у нас буде другий Слов’янськ».

Потім прийшли переговорники з боку ополченців. Вони пропонували зробити шоу: підірвати машину та зафільмувати це на камеру…

Начальник штабу вирішив: ми займаємо кругову оборону й будемо прориватися з технікою та людьми. Коли місцеві почули, що буде працювати артилерія, зрозуміли, що нас пора відпускати й почали допомагати розтягувати завали. Але лише ми завели першу машину, під’їхало два автобуси з чеченцями. Зав’язався бій, і я був одним із перших, кого поранили.

Схема зони бойових дій, де було поранено старшого лейтенанта Миронова. Фото Лариси Бінько

Куля зайшла дуже невдало, внизу, над стопою, й пішла «перекидатися» догори та рвати всі м’язи, а головне, пошкодила артерію під коліном. Мене вивезли до лікарні в Рубіжне медмашиною, яку ми встигли відігнати з блокпоста.

Мене одразу прооперували, і велике спасибі – дуже швидко знайшли кров, із місцевого пологового будинку привезли, у мене досить рідкісна група. О 22-ій якісь люди з автоматами намагалися вбити мене та інших хлопців, але головний лікар цьому завадив. На ранок я ще міг поворухнути двома пальцями. І навіть думки не було, що загрожує ампутація. Але бачу – хірурги щось замовчують: вони там досить молоді і з такими пораненнями не стикалися. Запитав, що з моєю ногою. У відповідь почув:

– Тебе потрібно терміново доправляти в хороший госпіталь, де є потрібні фахівці.

Я й так втратив багато часу – мій київський лікар каже, щоб врятувати ногу, з моменту поранення до часу проведення операції потрібно, щоб минуло не більше 8 годин. Але у Рубіжному нас заблокували – увечері не пропустили через блокпост сепаратистів машини, які прибули за пораненими до лікарні. Лише вранці ми змогли виїхати до свого блокпоста, куди прилетів гвинтокрил, щоб забрати нас у Харків. Мені ще пощастило: коли все сталося, у мене в руці залишився телефон. Дівчинка, медсестра, допомогла його зарядити, і я після операції почав телефонувати своєму командиру.

У Харкові зробили ще одну операцію. Але вже почалися ускладнення. Бачив, як хірург мовчки показав медсестрі пальцями: «Чик-чик». І мене відправили до Києва – як в останню інстанцію. Літак, який мав забрати поранених із Донецька та Харкова, не прилетів, і мені як тяжкохворому надали реанімаційний автомобіль. Водій просто летів усю дорогу з увімкненими мигалками, і годин через п’ять я знову був на операційному столі.

Але тепер лікарі боролися вже не за ногу, а за життя. У мене почалася гангрена. Заввідділення Володимир Михайлович Роговський і лікар Олексій Сергійович Родіонов – це дві людини, які мене рятували. Якби в Харкові зробили ампутацію, можливо, врятували б і коліно. Знову ж таки, – можливо…

Я закінчив Харківський танковий інститут за спеціальністю інженер-механік, служив у складі миротворчої місії в Косовому. Із дитинства чомусь хотів стати військовим, хоча армійців у родині не було. Та якщо сьогодні таке зі мною сталося – що робити? Написав рапорт міністру оборони з проханням залишитися в Збройних силах, і мені його підписали з дозволом навчатися заочно у військовій академії. Сподіваюся, ще знайду себе, і все для цього робитиму. До мене нещодавно паралімпійці приходили з пропозицією до них приєднатися – я займався легкою атлетикою – штангою, бігом. Але не захотів, налаштовуюся на звичайне життя. Адже сучасні протези – багатофункціональні, не те, що колись.

Капітан Ярослав Миронов нагороджений пам’ятним знаком «За воїнську доблесть» Міністерства оборони України. Фото Лариси Бінько

Окрім протезу, який коштує десятки тисяч євро, Ярославу дуже потрібні відновлювальні процедури. Як каже, коли біль відступає, то дивиться телевізор, розмовляє з друзями, відвідувачами, читає. А якщо нестерпно болить, то не може навіть прочитати повідомлення в телефоні.

Дружина Ярослава, Галина – учителька молодших класів, працює в Новограді-Волинському, де мешкає подружжя. Нині тимчасово оселилася… у військовому шпиталі – доглядає чоловіка в палаті.

Кошти для допомоги Ярославу можна переказувати на рахунок Приватбанку на ім’я дружини.

Миронова Галини Василівна тел.: (098)706 82 47):

Номер рахунку: 5168 7420 1279 9064 (для гривень)

4731 2171 0247 9498 (для доларів)

4731 2171 0247 9530 (для євро).

Фото зі сторінки Волонтерської сотні у Facebook

Орден Богдана Хмельницького III ступеня Президент вручив Миронову у військовому шпиталі. Цим орденом нагороджують громадян за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України. Фото Лариси Бінько

Як повідомляв Житомир.info, в останні вихідні липня під час щорічних «Лесиних джерел» у Новограді-Волинському відбудеться благодійний концерт житомирського хореографічного ансамблю «Сонечко», на якому збиратимуть кошти для протезування пораненого Ярослава Миронова

Житомир.info за матеріалами Лариси Бінько, Час Київщини

Матеріали по темі