Суспільство

Паломництво з Житомира до місця пам’яті Коліївщини

14 лютого 2008, 08:14

10 лютого 2008 року о 7 годині ранку члени таких молодіжних громадських організацій як ”Національний Альянс”, Конгрес Українських Націоналістів та УНА-УНСО, під проводом друга Спірітуса (НА) та друга Дупека (КУН), розпочали вимарш до с. Кодня, де до 200-ліття трагедії на околиці Кодні, на козацькому кургані-могилі, оточеною щільним кільцем дерев, встановлений монумент пам'яті учасників «Коліївщини», - повідомляє Інформ-відділ Житомирської організації «Національний Альянс»

У 1768 р. в Холодному Яру поблизу Чигирина почалося народне повстання запорожців і гайдамаків під керівництвом Масима Залізняка та Івана Гонти, що отримало назву «Коліївщина». Повстанці захопили ряд міст Середнього Придніпров'я, штурмом узяли Умань, і Річ Посполита була вимушена звернутися до Катерини II з проханням сприяти в придушенні бунту.

Російські і польські війська незабаром розгромили розрізнені загони повстанців, а самі повстанці, захоплені в полон були жорстоко покарані. Над ними влаштовувалися показово-повчальні страти в різних містах Речі Посполитої. А саме в с. Кодня відбулася масова різанина. Під керівництвом польського воєначальника І. Стемпківського повстанцям рубали голови, садили на кіл, четвертували. Тут страчували близько 3 тис. учасників «Коліївщини», і село стало символом скорботи і пам'яті про волелюбних і непокірних синів українського народу.

Звичайно, першочергова мета походу полягала у вшануванні пам’яті героїв, але ця піша хода (інколи міні-біг) допомогла нам самовишколитись, відчути дух рівності і братерства. Певно ще довго згадуватемо стійки на кулаках, шикування в дволаву, спільні обіди... Ніколи не забудемо , як ховалися від невідомого ворога, лежали хто під кущиком, хто за деревом, хто у шипшині, хто зручно вмостився на пухкенькому листяному покривалі.

Здавалось би, що таке відстань у 30 кілометрів? Що хорошого в тому, щоб вставати о 5-тій ранку і йти невідомо куди? Щоб дати відповідь, потрібно «на власній шкурі» все відчути. Адже це просто чудово (щоб передати увесь захват слів замало), коли люди об’єднані спільною метою, національною ідеєю, роблять щось разом, вбачаючи у цьому позитив для самовишколу, дисципліни, виховання особистості зокрема.

Коли йдеш вперед, а твої лінощі нашіптують, що сили вже немає, мимоволі згадуєш тих героїв, які віддавали своє життя, жертвували найкращим заради України. Тому завжди вперед!

Ми горді з того, що змогли доторкнутися до нашої історії, вшанувати пам’ять загиблих, з того, що у небо піднялась наша молитва і невмируще „Слава! Слава! Слава!!!”

Велике спасибі всім, без виключення: і невтомним провідникам, і нашим мужнім побратимам, що не зрадили дівчат, допомагаючи йти, бігти, ділячись своєю силою підбадьорюючи щирим словом.

В цьому безперечно і полягає дух братерства – у взаємодопомозі, розумінні, спільній Національній ідеї. Нехай він живе в серцях кожного!

Житомир.info

Матеріали по темі