Нові вибори: бути чи не бути?

19 лютого 2008, 15:58

Від одного знаного політолога довелося недавно почути, що вірогідність нових парламентських виборів-2008 складає приблизно: 20 на 80.

"Тільки у тому випадку відбудуться перегони, – пояснив співрозмовник, – якщо, наприклад, депутати від Партії Регіонів відмовляться від мандатів, як це зробили в недалекому минулому їхні колеги з БЮТ. Або це ж саме повторять бютівці, незадоволені відставкою уряду Тимошенко. От і всі, власне, 20%".

Дещо іншої точки зору дотримується спікер парламенту, який заявив про реальну загрозу розпуску ВР, що може "поставити хрест на українському парламентаризмі".

Проте експерти вважають, якщо блокування триватиме 30 днів, і пленарні засідання не відбуватимуться, президент може й не використати право, надане йому Конституцією і не розпускатиме Раду.

Адже ситуація з недієздатним парламентом цілком влаштовує Банкову, дозволяючи з успіхом ловити рибку в каламутній воді. Виконавча влада впевнено відтісняє законодавчу, перебираючи на себе її повноваження.

До того ж, у такий спосіб значно простіше нейтралізувати спроби Тимошенко розставити своїх людей на ключові посади в державі. Та й програма уряду не затверджена, що дозволяє відправити її уряд у відставку будь-коли.

Справді, політичний розклад нині такий, що нові вибори ВР не вигідні одразу багатьом ключовим політичним гравцям.

Дострокові парламентські вибори не вигідні, передусім, НУНС. Власне, на це любительське об'єднання за інтересами його ляльководи давно вже махнули рукою. Не демонстративно, скоріше, за висловом Плюща, "иносказательно, пейзажно", аби хтось, приміром, "Народна Самооборона" на чолі з міністром МВС, раніше, ніж треба не відкололася.

Дрейф Луценка у бік Тимошенко не помітити важко. Щоправда, "штиків" у нього не так і багато, але для революції в масштабах демкоаліції цілком вистачить.

Не в фаворі ідея дострокових виборів і в самій "Нашій Україні". У той час, як набундючені стратеги-депутати ніяк не дадуть собі ради у Верховній Раді, в секретаріаті триває напружена робота по створенню нової пропрезидентської партії, що має об'єднати українські схід і захід. Відповідальний – голова президентського секретаріату особисто.

Між тим, справа посувається повільно, з надривом. На "західному" напрямі зусиллями вірного соратника Кріля і на базі громадського об'єднання "Гарт", якось ще вдається підтягти необхідний контингент.

Утім більшість загітованих перебувають в ейфорії часів Майдану, чути не хочуть про нові реалії. Тоді, як за концепцією їм належить поручкатися й обійнятися з "братами зі сходу".

До речі і на сході перспективи далеко не райдужні. Довго й повільно, розгойдуються представники так званого "прагматичного" крила Партії Регіонів. Концепція нової об’єднавчої президентської партії настільки висока, що підсвідомо бере сумнів: чи відповідають їй, хоча б деякою мірою, нинішні партійні вожді й практичні виконавці масштабного концептуального проекту?

Завдання, ніби-то просте, колись з ним блискуче впорався Кучма-2. Зберігши "східний" електорат, завойований 1994-го року, підібрав майже до нитки "західний", налякавши комуністичним опудалом. У теперішніх стратегів поки не виходить. А йти на нові вибори зі "старою" партією – політично поховати себе під її уламками.

Звідси заява Балоги про "вихід із Народного Союзу "Наша Україна". "Маю конкретні політичні плани, упевнений, що вони будуть втілені". Хто ж складе йому компанію у розбудові нової політичної сили? Такими собі "виконробами" називають депутатів з фракції НУНС – Кріля, Петьовку, Бута, Кармазіна, Каськіва, Полянича, Топалова, Катеринчука та інших.

"Незалежно від обставин, моя участь у політичних процесах завжди буде пов'язана з Віктором Ющенком", – запевнив Балога, тож зрозуміло, хто очолить нове політичне об'єднання.

Виборчі перегони – не на порядку денному й для Партії Регіонів, котра переживає свої, певно, найтяжчі часи. І хоча, за звичкою, їхні лідери кивають на коаліцію: ось де, мовляв, розкол неминучий, роблять це скоріше, щоб відвернути увагу від власних проблем. В кулуарах тільки й обговорюється новина про зміну партійних спонсорів, ніби ПР "газуватиме" тепер тандемом Бойко-Фірташ.

Посилаються при цьому на оприлюднений факт (президентський указ № 61/2008 від 29 січня): введення Ахметова до складу Нацради з питань благодійної діяльності "Зігрій любов'ю дитину" (голова – Віталіна Ющенко).

І Партія Регіонів, і особисто Янукович несподівано опинилися в незручній і неприємній ролі політичних аутсайдерів. Звичайно, пошили їх в дурні, не треба б їм погоджуватися на дострокові вибори, тим більше – без остаточного вердикту Конституційного Суду.

Та що нарікати на вищу математику, коли на самих виборах "Регіони" не спромоглися забезпечити елементарну явку хоча б у 5-7 додаткових відсотків "свого" електорату, що одразу зняло б усі питання, і дозволило звично диктувати умови.

Подейкують, саме ця "дитяча помилка" і стала останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Кремля, який помітно охолонув як до Януковича, так і до очолюваної ним партії. "Рано ще вам, хлопці, у вищій лізі грати!"

Єдине, на що може сподіватися зараз Віктор Федорович, – на співчутливе ставлення до себе з боку або Віктора Андрійовича, або ж – зовсім прикро – Юлії Володимирівни, якщо "они снизойдут", звичайно, і погодяться на переформатування коаліції.

Найприкріше ж для Януковича і прихильників те, що розподіл останніх ласих шматків – приватизаційних, земельних і фінансових – відбувається без конкретної участі таких достойників! Оце, справді, трагедія для них, крутіша за шекспірівську.

Як би не повернулося колесо фортуни, на вибори ПР іти не може за відсутності міцної єдності, монолітної згуртованості, що були так притаманні цій політичній силі зовсім недавно. Щоб остаточно не розвалитися, залишається поки що тягти час, ніжками крісел блокувати двері в залі під куполом, щоб який спікер, бува, не "просочився" випадково.

Більше за інших до нових виборів готовий БЮТ. Власне, Юлії Тимошенко все одно з якого майданчика стартувати: з крісла прем'єра чи зі статусу "тимчасово безробітної".

Проте, тільки на перший погляд. Піраміда не може вибудовуватись безкінечно. Обов'язково прийде час, коли вона впаде й розтрощиться. Тягар нереалізованих обіцянок і невиконаних зобов'язань загрожує стати непідйомним. Навіть якщо БЮТ виграє ще одні парламентські перегони – що далі?

Знову коаліція з перевагою в кілька голосів, Балога за наглядача з новими законопроектами, що зв'язують по руках і ногах...Усе той же біг по колу! Тому й для неї позачергові вибори – ще один додатковий і непотрібний бар'єр, без якого краще обійтися.

Інша справа – вибори президентські, де ставка – більша за саме життя...

Отже, парламентських виборів нинішнього року, судячи з усього, вдасться уникнути. Що однак, аж ніяк не означає, що цей склад парламенту відпрацює відведений йому термін.

Підтвердження цьому – реєстрація у секретаріаті Верховної Ради законопроекту про референдум за підписом відомого демократа і правника Ключковського. Зміст цього документа заслуговує великої уваги й аналізу, тож навколо нього, немає сумнівів, ще вируватимуть пристрасті. Обмежимося лише стислою констатацією.

Оскільки в парламенті (нинішньому чи майбутньому) важко сподіватися на конституційну більшість в 300 голосів, пропонується механізм, який дозволяв би приймати конституційні закони без участі депутатів.

Президентові надається право виносити законопроекти, в тому числі і проект Основного Закону, на так званий законодавчий референдум. Якщо більше половини виборців від загальної кількості тих, хто візьме участь у голосуванні, підтримають його, після підписання президентом він набирає чинності. Ні Конституційний, ні Верховний суди, ні Верховна Рада – жодна інстанція не може втрутитися в цей процес.

"Сам собі – парламент, сам і президент!" Не кажучи про те, що, згідно Конституції, єдиним законодавчим органом в Україні є Верховна Рада, а президент уповноважений підписувати лише закони, ухвалені Верховною Радою… Власне, перелік порушень діючої Конституції в проекті, зареєстрованому Ключковським, зайняв би кілька сторінок.

Варто лише нагадати, що, згідно чинної Конституції, загальне голосування проводиться виключно з ініціативи ВР, якщо йдеться про зміни в розділах Конституції, або якщо зібрано три мільйон підписів громадян. Сам же президент не має права ініціювати референдум.

Проте таке право йому надає проект нової Конституції, підготовлений в кулуарах Банкової колом наближених до президентського секретаріату юристів. Ухвалений в секретаріаті варіант Конституції буде одразу винесено на "законодавчий референдум" результати якого передбачити не важко.

Цей варіант дасть президенту України – хто б ним не став – абсолютну владу. Нинішні повноваження Путіна на тлі "нової Конституції України" виглядатимуть дитячою забавкою.

За розрахунками авторів новацій, "законодавчий референдум" з нової Конституції може відбутися влітку. А оскільки в новому варіанті Основного Закону чисельність парламенту передбачено змінити, або ж узагалі запровадити двопалатний парламент, тоді й будуть проведені дострокові вибори нової Верховної Ради – січень-лютий наступного року.

У цьому сенсі дивує роками виплекана наївність і самозакоханість окремих наших політиків. Прихильники Юлії Тимошенко, наприклад, до новацій Банкової ставляться спокійно і, схоже, всерйоз їх не сприймають. Ще б пак! На часі – боротьба за розблокування, кадрові призначення, "оперативна" приватизація ряду стратегічних об'єктів.

Депутати із блоку Литвина вибудовують ностальгічні проекти повернення до часів мажоритарки. Регіонали вперто блокують парламент і дістали, здається, й Балогу, який нагадав про необхідність ухвалення "деяких" законів і "окремих" кадрових призначень.

Поки розбиратимуться, законопроект про референдум внесений як невідкладний. Приймуть - і нові вибори не за горами. Власне, тоді вони вже нічого не вирішуватимуть. Ні парламентські, ні президентські, - який в них сенс? Сама декорація, по московському рецепту.

Володимир Кулеба, для УП

http://www.pravda.com.ua

Матеріали по темі