28 листопада у Житомирі під час мітингу - реквієму до меморіалу «Скорботний Янгол» вшанувати пам’ять загиблих у часи Голодоморів прийшов полтавчанин Павло Король. Чоловік, який пережив Голодомор 1932-1933 років, поділився спогадами про своє дитинство і розповів як у його рідних Сорочинцях виживали у ці скрутні часи.
«Люди кидались до того, що із стебла кукурудзи їли цю серединку, м'якуш. Жолуді були. Риба, яка десь висохла, дохла, брали. Було людоїдство. В Сорочинцях були випадки людоїдства. Дехто і зараз це замовчує.
Я пам’ятаю, десь у 1954 році я вчився в Києві у виші, і молода викладач говорить: «1933- 1934-й - роки матеріального піднесення. А там один мій сусід, каже: «Яке?!» Я був у тій команді, яка вивозила мертвих. Під’їжджаємо, лежить бабця: «Дітки, я ще жива». «Другий раз приїжджати не будемо». Ось таке становище.
І один випадок: молотьба хліба. Приїжджає уповноважений райкому партії. Всі ж страшилися. Приїжджає до бригадира: «Сколько вчера намолотили?». «Озимої пшениці 17 кіп, ярої - 12, проса - 8». «На черта мне твои копы, даёшь центнеры». Ото хуторянин вперше почув російську мову і почув слово партії. І то був мій перший університет, який я запам’ятав на все життя.
Мати не вижила. А батько своїй матері говорить: Павлові три дні, більше не протягне. Опухлий був, але якось вижив. Мати не витримала», - розповів Павло Король.
Чоловік також зауважив: пам’ять про ті часи треба передавати з покоління до покоління, щоб уникнути помилок минулого.
«Так, на превеликий жаль історія і патріотизм у нас в страшному загоні. Ми повинні знати і своє минуле, гірке і хороше. І, власне кажучи, про хороші сторони треба пропагандистам говорити так, як говорив Шевченко: «Треба говорити так, щоб друзі плакали від радості, а вороги скаженіли від злості». Те, що у нас трапився Донбас і Крим - це не метеорит із космосу. Це наша кара за те, що у нас не було державної української політики. І поки ми по-справжньому не скажемо всім хто ми з усім хорошим і поганим - таке нас буде спіткати. Що було - те було і молодь повинна знати з того, що було і робити реальні розумові висновки», - каже Петро Король.
