Суспільство

Демобілізований боєць 30-ї новоград-волинської бригади, який на війні втратив брата: Пішов би назад, але батьків шкода

15 лютого 2016, 13:27

Працівник Народицького спецлісгоспу Житомирської області Геннадій Юрченко демобілізувався півроку тому, але вже готовий знову йти у військо.

Про це повідомляє прес-служба Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Разом з двома своїми братами військовослужбовець виконував бойові завдання у складі 30-ї окремої механізованої бригади (м. Новоград-Волинський). Один з них загинув восени 2014 року.

«Я б давно повернувся назад, на службу, бо після того, що бачив там, мені важко дивитися, які тут всі безпечні та навіть байдужі інколи…Тож пішов би назад, але батьків шкода», - каже боєць.

У 2014 році батьки Геннадія провели на війну трьох синів, а додому повернулися двоє, - повідомляє прес-служба.

«У березні 2014 року наймолодшого нашого брата Дмитра призвали на службу і в складі 30-ї бригади відправили на схід.  Як ми, старші, могли сидіти вдома? За кілька місяців я зі старшим братом Ігорем пішли до війська добровольцями», - розповідає Юрченко.

Розвідувальний батальйон, до якого зарахували Геннадія та Ігоря, впродовж місяця проходив навчання. 7 вересня бійці були в Донецькій області, а наступного дня – вже в зоні бойових дій.

«Вчилися на ходу, бо в нашому підрозділі – всі хлопці з мирного життя і жодного кадрового військового… А навчання і реальність – це зовсім різні речі. Це згодом ми навчилися і в картах розбиратися, і на місцевості орієнтуватися, і обережними бути. Бо на початку був випадок, що два мінних поля проїхали та пост сепаратистів – і навіть не знали. В сорочці народилися», - розповідає боєць.

Про брата каже: коли разом ходили на завдання, той завжди намагався прикрити молодшого. Так було і у день загибелі Ігоря.

«Машина, що їхала перед нами, підірвалася. Брат ще з одним бійцем побігли витягувати з неї хлопців. Мені ж він наказав бути готовим прикривати їх. Коли ми під’їхали ближче, щоб забрати «двохсотих» та «трьохсотих», я шукав брата серед поранених. Але не міг знайти… Я знав, що впізнаю його навіть зі спини. Врешті знайшов, серед загиблих. Йому було 35», - розповідає Геннадій.

Чоловік каже: найбільше хочеться, щоб закінчилася війна і щоб не гинули хлопці. А тим, що на Сході, не доводилося ховатися від вибухів. Хочеться не боятися тиші, бо на війні, коли довго не було вибухів і пострілів, бійці чекали чогось недоброго.

«Там ми різних людей зустрічали. Були такі, що приходили до нас і «Слава Україні!» вигукували, а самі роздивлялися, де у нас чого і скільки, а потім передавали все ворогам. Таких не хочеться згадувати. Згадати хочеться іншу сім’ю – чоловіка з дружиною, які весь час нам одяг прали, пекли і приносили смачні пиріжки», - цитує розповідь чоловіка прес-служба ЖОУЛМГ.

Як повідомляв Житомир.info, в листопаді 2014 року у селищі Народичі Житомирської області поховали бійця 30-ї бригади Ігоря Юрченка, який помер від поранень на руках у брата.

Фото ЖОУЛМГ

Житомир.info

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі