Місто

Житомирському кафедральному Преображенському собору – 142 роки

30 серпня 2016, 10:19

142 роки тому, 30 серпня 1874, в Житомирі відбулася знаменна подія – урочисте відкриття кафедрального Преображенського собору.

Вказівку про будівництво головного храму Волинської губернії дав особисто імператор Олександр ІІ. Місцем його будівництва обрали майдан Торговицю (сучасний майдан Перемоги). Собор почали зводити в 1851, проте в 1853 майже закінчена новобудова, через помилки в проектуванні та недостатню міцність місцевої цегли-сирця, завалилася.

Довелося починати заново. Цього разу в проектуванні та будівництві взяли участь столичні спеціалісти, які будували Ісакіївський собор у Санкт-Петербурзі: академік К. Рахау, професор Е. Жибер та архітектор В. Шаламов.

Роботи почалися в квітні 1866, і вже у жовтні 1869 будівельники завершили цегляну кладку собору та, під керівництвом потомственого будівельника, почесного громадянина Житомира, О. Короля, встановили хрести на маківках усіх п’яти бань.

Житомирська газета «Волынь» уважно стежила за ходом робіт: «К 1 января 1872 года в основном завершена каменная кладка, кроме пяти сводов над подвалами и главной наружной лестницей. Устроена лестница в подвале, начата лестница в алтарь и продолжена лестница на колокольню. Кровельные работы не окончены, штукатурные работы также не закончены».

Наприкінці вересня 1871 на дзвіниці собору (висотою 53 м) було піднято і встановлено дев’ять дзвонів – найбільших у всій Волинській губернії. Головний дзвін важив 515 пудів (9240 кг).

Влітку 1872 будівельники вистелили з кам’яних плит підлогу і почали внутрішні штукатурні та ліпні роботи. Нарешті, 30 серпня 1874 відбулося урочисте освячення собору.

Сучасників вражали не тільки багате внутрішнє оздоблення храму (художнє настінне оформлення та ікони належать пензлю академіка М. Васильєва), а й, порівняно з масштабами тодішньої забудови нашого міста, його велетенські розміри (він розрахований на три тисячі богомольців). «Волынь» із захопленням писала: «Собор о пяти главах и шестой колокольни, пирамидальной формы, значительно возвышается над другими строениями. Колокольня так высока (28 сажен – 59,7 м), что в ясную погоду, говорят, виден Бердичев, отстоящий от Житомира в 47 верстах (50,4 км)».

Преображенський собор миряни не тільки здалеку бачили, а й чули. Благовіст головного дзвону, за словами газетярів, схожий на великий дзвін Михайлівського собору в Києві, і в тиху погоду його чутно навіть у Кодні за 20 км від Житомира.

У 1906 в цокольному приміщенні Преображенського собору була споруджена нижня церква Св. Анастасії Римлянини.

Після більшовицького перевороту 1917 в історії житомирського храму почалася чорна смуга. У 1918-19 були викрадені або знищені основні святині, а в 1922 радянська влада безповоротно реквізувала всі церковні цінності.

На початку 1930-х в СРСР спалахнула оскаженіла антирелігійна кампанія, і партійні бонзи прийняли рішення про закриття собору (така ж участь спіткала всі релігійні споруди міста: напередодні війни в Житомирі діяла лише одна церква – на Вільському цвинтарі). Над храмом почалася відкрита публічна наруга – всі дзвони скинули на землю і відправили на переплавку. Водночас учнівська молодь, нацькована агітаторами, поглумилася і зрівняла із землею цвинтар у сквері біля собору, де в роки Громадянської війни було поховано загиблих за Житомир вояків УНР.

У травні 1933 в соборі розмістилося архівосховище № 2, а в нижній Анастасіївській церкві, де стояли усипальниці архієреїв, влаштовано рибний склад. У жовтні 1936 радянська влада взагалі прийняла варварське рішення – знести Преображенський собор (хоча він тоді вже був занесений до держреєстру пам’ятників архітектури) і на його місці збудувати Дім Червоної Армії. На щастя, ініціатори цього злочинного задуму потрапили під каток сталінських репресій (правда, з іншої причини), і це врятувало храм від знищення.

З початком німецької окупації Житомира в липні 1941 Преображенський собор знову відновив релігійну службу.

По війні храм перебував у занедбаному і жалюгідному стані. Врешті в 1954 було проведено зовнішній ремонт, а в 1957-59 – ремонт приміщень нижньої Анастасіївської церкви. У 1970-80, за рахунок заводу «Електровимірювач», до собору прокладено теплотрасу і встановлено огорожу.

Сьогодні житомирський кафедральний Преображенський собор, один з найбільших православних храмів в Україні, збудований у візантійському стилі з характерними рисами давньоруського зодчества ХІ-ХІІ століття, є пам’яткою архітектури національного значення, гордістю житомирян і візитівкою нашого міста.

Олександр Гуцалюк для Житомир.info

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі