Місто

Старі і сучасні назви житомирських вулиць: чому Шелушкова перейменували на Князів Острозьких

21 September 2016, 10:26

Інформаційним приводом для висвітлення теми перейменування вулиць Житомира стала випадково почута розмова в тролейбусі:

«Наступна зупинка – вулиця Князів Острозьких», – оголосив водій.

«Хай йому грець! – раптом голосно вигукнув пасажир, літній дідусь. – Знову поміняли! Раніше все було зрозуміло – вулиця Шелушкова, а хто такі князі Острозькі? Їх ніхто не знає. І скільки можна міняти-перейменовувати ці вулиці?»

Старий войовниче оглянув салон, шукаючи підтримки своїм словам у сусідок-пенсіонерок, і ті охоче підхопили улюблену тему критики «злочинної влади»:

«Краще б ці гроші пішли на пенсії!» – «Це все Мокрицький!» – «Йому що, нема чим зайнятися?»

Цю розмову я передав особисто «обвинуваченому» – відомому житомирському краєзнавцю Георгію Мокрицькому і попросив його «захищатися», тобто прокоментувати її. Георгія Павловича потішило почуте, але відповідав він серйозно:

«На відміну від мавп люди мають свою історію, культуру, моральні й етичні цінності, багатовікові традиції. І просто дивно, коли дехто обурюється тим, що ми повертаємо народу його пам'ять. Цей дідусь висуває аргументом тільки своє незнання того, хто такі князі Острозькі. Це є трагедія, коли невдячні потомки забувають своїх славних пращурів.

Маємо знати про це, а якщо не знаємо, то це особиста біда і провина дідуся, а не суспільства. Він обурюється самим собою, а не Законом про «Декомунізацію», не Мокрицьким, хоча ці пропозиції по перейменуванню вулиць висував не один Мокрицький. Над цим питанням працював великий колектив: тимчасова депутатська комісія, а також науковці – фахівці з історії, краєзнавства тощо, представники житомирських осередків різних політичних партій і громадських організацій. Так що казати: це одна людина придумала (умовно – Мокрицький) – неправильно.

Все, що зроблено в контексті декомунізації, а Житомир зробив частину перейменувань, повернення історичних назв ще на початку 1990-х – це закономірний процес духовного відродження та історичного вибору України. Це частина глобального просування України до Європи і цивілізованого світу».

Тема: назви вулиць Житомира – цікава, пізнавальна і захоплююча, і читач, безумовно, матиме користь, якщо ближче познайомиться з нею.

Отже, почнемо. І почнемо з відповіді дідусю, який не знає, хто такі князі Острозькі.

Історично склалося, що Україна в епоху своєї бездержавності часто ставала ласим шматком для сусідніх, більш могутніших держав, котрі насаджували тут свої права, закони, звичаї та релігію. Ревними захисниками православної віри та української культури були князі Острозькі, фундатори православних храмів і монастирів. Це одна з найвідоміших родин в українській історії XIV-XVІI століть, яка займала високі адміністративні та військові посади в Польсько-Литовській державі. Упродовж століть рід Острозьких був символом окремої України-Русі, що відстоював національну самобутність.

Засновником роду вважається князь Данило Острозький. У 1341 він був учасником повстання проти польського короля Казимира ІІІ. Саме він збудував величний родовий замок у місті Острозі.

Один із його нащадків, князь Іван Острозький, у 1453 розбив під Теребовлею татарське військо і звільнив з полону 9 тисяч бранців-християн.

Князь Костянтин Острозький у 1499 став Великим гетьманом Литовським. Це була дивовижно багата людина, але водночас скромна і дуже набожна. Він прославився, в першу чергу, як захисник православної віри, меценат і будівничий храмів.

Його молодший син Василь-Костянтин Острозький отримав у спадок від батька 25 міст, 10 містечок і 670 сіл. За його життя Острог став справжнім культурним осередком. Там князь відкрив Острозьку академію і друкарню при ній. Завдяки йому видана Острозька Біблія старослов’янською мовою.

Київському воєводі Василю-Костянтину Острозькому належала третина земель історичної Волині, тому в Житомирі він неодноразово бував. Річний прибуток князя становив майже 10 мільйонів злотих – на той час величезна сума. Його статки дозволяли виставляти за власний кошт військо чисельністю 15-20 тисяч чоловік.

Князь Олександр, молодший і улюблений син Василя-Костянтина Острозького, своє дитинство і юність провів біля батька, супроводжуючи його у військових походах і виховуючись у православному дусі. У травні 1593 Олександр Острозький став волинським воєводою, відтак і фактичним господарем Житомира. Він активно захищав на волинських сеймах права православних, прагнув до релігійного спокою і правового визнання православної церкви на українських землях.

Князь Олександр залишився вірним православній вірі до кінця життя. У 1603, об’їжджаючи свої володіння, Олександр раптово помер. Хворий і старий князь Василь-Костянтин пережив сина лише на п’ять років. Після смерті його старшого сина Януша рід князів Острозьких згас, а їх величезні маєтності перейшли до інших шляхетських родів.

Князь Данило Острозький

Князь Олександр Острозький

Князь Василь-Костянтин Острозький

Князь Костянтин Острозький

(Далі буде)

Олександр Гуцалюк для Житомир.info

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі