Місто

Як чекіст Лаврентій Якушев у 1937-38 роках знищував «ворогів народу» в Житомирі

1 жовтня 2016, 11:15

Багатовікова історія Житомира має чимало трагічних, закривавлених і чорних від горя сторінок. Одна з них – Великий сталінсько-єжовський терор 1937-38-х.

79 років тому, 1 жовтня 1937-го, Житомирське обласне управління НКВС очолив новий начальник – Лаврентій Якушев (Бабкін). Це був молодий (34-річний), енергійний, перспективний, безжальний і надзвичайно жорстокий чекіст. Народився він у 1903 році в Курській губернії, за соціальним походженням – із селян, за національністю – росіянин. У Громадянську війну доля закинула його в Україну, де він закінчив шестимісячну радпартшколу в Мелітополі. Такої грунтовної освіти виявилося достатньо, щоб 17-річний молодик у 1920-му став чекістом. Як сказав Дзержинський: «Чекістом може стати лише той, хто має холодну голову, гаряче серце і чисті руки». Саме це і мав наш герой – холоднокровно, з гарячою ненавистю і власноруч нищив контру. Роботи в організації під проводом Залізного Фелікса було – непочатий край, ворогів Революції – хоч гать гати, тому доводилося стріляти, стріляти і ще раз стріляти! Не десятками, а сотнями і навіть більше. Я чому так упевнено стверджую? Тому що в органах ЧК-ДПУ-НКВС Якушев (Бабкін) стрімко піднімався вгору службовою драбиною і перед призначенням на Житомирщину вже займав посаду заступника начальника Київського УНКВС.

У Житомир прийшов не початківець у кривавій справі, не кабінетний чистоплюй, який не може наважитися не тільки розстріляти своєю рукою клятого ворога народу, а навіть скалічити його під час допиту. У Житомир прийшов досвідчений вбивця із садистськими схильностями. Вже з перших кроків цей «кризовий менеджер» (висловлюючись сучасною мовою) проявив неабияку ініціативу – 10 жовтня направив наркому внутрішніх справ УРСР Ізраїлю Леплевському (25 січня 1938 року він буде зміщений з посади, а 28 липня розстріляний) доповідну записку, в якій зазначалося, що прикордонна Житомирщина вкрай засмічена і буквально кишить контрреволюційними елементами всіх мастей і національностей. Тому підлягає максимальному від них зачищенню. Для їх покарання (фізичної ліквідації) необхідно створити трійку і затвердити розстрільні ліміти по першій категорії.

Перший місяць роботи Якушева (Бабкіна) пройшов вдало і плідно – людолови заарештували 9304 ворогів народу, 1635 з них було засуджено до страти 23 жовтня 1937-го на першому засіданні Особливої трійки при УНКВС по Житомирській області.

За п’ять місяців такої відповідальної і вкрай необхідної для партії роботи Якушев (Бабкін) пустив із житомирян стільки крові, що вона текла (в прямому смислі) вулицею. Свідчить колишній міліціонер Б. Давидович: «Я стояв на варті біля воріт Житомирського УНКВС у 1937 році місяців два і бачив, як оперативники вивозили в машині з двору трупи розстріляних. Вода, що текла з подвір’я, була червоною від крові. Вирок виконували і у дворі, і в гаражі УНКВС».

Енкаведист М. Лазаркін: «Були випадки, коли кров проходила на вулицю. Також кров капала з машин, які перевозили трупи, на вулицю аж до місця поховання. Пізніше ми посипали двір тирсою, а машини спочатку обкладали різним мотлохом з розстріляних. Також у дворі було зроблено яму, куди стікала кров».

Якушев (Бабкін) санкціонував те, що у арештованих відбирали цінні речі і добротний одяг, не видаючи ніяких квитанцій. Засуджені до страти самі собі копали могили, 200-250 зв’язаних в’язнів ставили в чергу і розстрілювали на очах інших в’язнів. Такі факти нічого не нагадують читачам? Те ж саме через кілька років будуть творити гітлерівці. То хто у кого вчився? НКВС у СС чи навпаки? Близнюки-брати. Єдина різниця між ними полягала лише в тому, що Гітлер бив не своїх, а чужих, які справді були ворогами Рейху. А Сталін бив своїх, вигаданих ворогів.

Головні дійові особи Великого терору: Ворошилов, Молотов, Сталін, Єжов

А ось що творили, згідно з архівними документами, підлеглі Якушева (Бабкіна). Начальник внутрішньої тюрми і комендант УДБ управління НКВС по Житомирській області «заставлял осужденного старика-инвалида... иметь половые сношения с расстрелянной женщиной, лежащей среди трупов, обещая за это его освободить. В момент выполнения стариком требования... его застрелили на трупе этой женщины». Крім цього, як вказано в документі (за січень 1939-го), підлеглі Якушева з його відома «занимались вытягиванием кирками и клещами золотых зубов изо ртов трупов расстрелянных». Нагадаємо: Майданека і Освенціма, де нацисти теж займалися подібними речами, ще не було.

Все йшло чудово, аж ось 13 лютого 1938 року сталася прикра подія, яка значною мірою вплинула на подальшу кар’єру Якушева (Бабкіна). 11 в’язнів, засуджених до страти, чомусь не захотіли покірно помирати і здійснили зухвалу втечу з камери тюремного підвідділу управління НКВС, зламавши решітку на вікні, що виходило у двір. Щоб упіймати втікачів, Якушев створив 7 оперативних груп, які діяли в межах Житомира і в радіусі 25 кілометрів. «Всім оперативним групам, – повідомляв він Олександру Успенському (який став наркомом НКВС УРСР після Леплевського і теж буде розстріляний – 27 січня 1940-го), – дано вказівки мобілізувати партійно-комсомольський і колгоспний активи для перевірки всіх пішоходів і пасажирів авто- та залізничного транспорту, підозрілих осіб, які з’являються в населених пунктах, і проведення обходів і облав, особливо в лісах».

17 лютого всіх втікачів спіймали. Якушев (Бабкін), якому допомагали начальник 5-го відділу УНКВС Лебедєв і комендант УДБ УНКВС Тимошенко, помстилися в’язням із середньовічною жорстокістю – спалили їх живцем.

Пам’ятний хрест жертвам політичних репресій 1937-38 років у Житомирі

Через два тижні, 3 березня 1938 року, Якушева звільнили з посади і відкликали у розпорядження НКВС СРСР, а вже у травні призначили заступником наркома внутрішніх справ Кримської АРСР.

У грудні 1938-го він буде заарештований у Москві. Цей арешт стався не через наслідки його діяльності на Житомирщині, йому інкримінували те, що в Криму він продовжив масові операції після розпуску Особливих трійок. Так, без судового вироку, він віддав наказ про розстріл (28-29 листопада) 770 чоловік, причому 553 розстріляв особисто. 20 червня 1939 року Якушева (Бабкіна) було засуджено до 20 років позбавлення волі.

Катюзі врешті дісталося по заслузі? Ні, сидів нелюд у таборах недовго – 9 жовтня 1941-го його звільнили, поновили на роботі в органах НКВС і у складі загону особливого призначення направили в тил ворога розпалювати партизанську війну.

У повоєнний час він працював у Міністерстві внутрішніх справ СРСР. Був нагороджений двома орденами «Боевого Красного Знамени», орденами Лєніна та «Красной Звезды», медалями. У 1957 Якушева (Бабкіна) виключили з КПРС за «нарушения соцзаконности», яких він припустився у Криму (про Житомирщину так і не згадали). Чи боявся Якушев (Бабкін) нового суду за свої злодіяння? Ні, адже покарання (два роки) він уже відбув, і повторний суд був би незаконним.

Вбивця спокійно доживав віку. Муки совісті його не мучили і жертви навряд чи снилися. Він твердо був упевнений в тому, що в каральних органах служив чесно і самовіддано, виконавши свій обов’язок чекіста до кінця. І якби не Лаврентій Берія, який поламав йому таку блискучу кар’єру… Маючи літературний хист і багату фантазію, Якушев (Бабкін) наприкінці життя написав книгу про бравих чекістських розвідників у роки ІІ світової війни – «След Кометы». Посмертно була видана і друга його книга – «Последний рейд «Тигриса-2».

 

Олександр Гуцалюк для Житомир.info

 

 

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі