Місто

У перший день нового 1833 року в Житомирі відкрилася Перша чоловіча гімназія – тепер це ЖДУ

30 грудня 2016, 11:29

184 роки тому, 1 січня 1833, в Житомирі відкрилася Перша чоловіча гімназія. У столиці Волинської губернії вона була створена як частина знаменитого Кременецького ліцею, ліквідованого внаслідок активної підтримки польського повстання 1831-1832. Другою частиною цього «репатрійованого» російським урядом навчального закладу став нововідкритий у Києві університет св. Володимира. Отож, Перша чоловіча гімназія в Житомирі (тепер Державний університет імені Івана Франка) і Київський університет св. Володимира (тепер Національний університет ім. Тараса Шевченка) – історичні брати. Тому житомирська гімназія, маючи глибокі культурні і педагогічні традиції, шанувалася не лише на Волині, а й у сусідніх губерніях Російської імперії.

Спочатку вона була розташована на Малій Бердичівській вулиці, у дерев’яній будівлі, що належала заможному польському шляхтичу графу Венцеславу Ганському, а згодом – його вдові Евеліні Ганській, яка стала всесвітньовідомою, вразивши своїми листами серце французького романіста Оноре де Бальзака.

У середині 1850-х нові власники спорудили замість дерев’яного будинку кам’яний, в якому гімназія містилася до 1862, поки для неї не звели окреме приміщення на Великій Бердичівській вулиці, де тепер розміщено центральний корпус університету. Як згадує новобудову гімназії один з її випускників – видатний вчений та державний діяч Іван Фещенко-Чопівський, це був «добре влаштований, вигідний будинок, в якому знаходилися приміщення 17 класів з більш ніж 800 хлопцями. В класах було по 45–55 учнів». Навчання в гімназії тривало 8 років (перший з них – у підготовчому класі). Етнічний склад учнів гімназії відбивав своєрідність регіону: 40 відсотків поляків, 10 – євреїв, решта – українці та подекуди росіяни.

У 1862 Перша чоловіча гімназія відсвяткувала новосілля у власному комфортному навчальному корпусі на Великій Бердичівській 

Сучасний вигляд

Часи розквіту гімназії припали на діяльність найславетнішого з почесних попечителів закладу – Юзефа Ігнація Крашевського – відомого польського літератора та громадського діяча. Його життя і діяльність вражають своєю багатогранністю: він написав майже 600 томів романів і повістей, віршів, драм, літературно-критичних статей, праць з історії, етнографії, музикознавства. Його літературний хист високо оцінив Іван Франко. Визначальною рисою особистості Юзефа Крашевського було прагнення просвітництва. Вихований в атмосфері інтелектуалізму та мистецтва, він доклав багато зусиль до створення такої ж атмосфери і в гімназії, прагнув прищепити їй дух творчості, який завдяки його старанням запанував у Житомирі. Активізуючи культурне життя міста, Юзеф Крашевський перш за все дбав про вихованців гімназії: кошти від продажу квитків на організовані ним концерти передавалися на підтримку малозабезпечених гімназистів. Таким учням він допомагав і особисто, купуючи одяг та книги. Завдяки попечительству Юзефа Крашевського значно збільшилася бібліотека гімназії.

Директорами навчального закладу призначалися переважно викладачі грецької мови: І. Сорокін, Л. Омелянський (батько відомого академіка В. Омелянського), П. Сидоров, Ю. Антонюк. Усі вони залишили помітний слід в історії гімназії, адже разом з колегами створювали особливу ауру в громадському житті міста, що сприяла появі і розвиткові багатьох починань у культурній і науковій сферах.

Більшість вчительського колективу становили випускники вітчизняних і зарубіжних університетів, досвідчені педагоги, відомі науковці, такі як М. Трипольський, автор праць з історії Житомира, історії Почаївського монастиря, досліджень про життя і творчість Мелетія Смотрицького. Дослідник зберіг і науково описав Волинське рукописне Євангеліє – дорогоцінну пам’ятку ХVІ століття.

Вчителем історії деякий час працював батько видатного композитора Б. Лятошинського – М. Лятошинський. Його колега – Я. Яроцький (також викладач історії) був одним із засновників Товариства дослідників Волині, організованого в 1900.

Товариство дослідників Волині було багатогалузевим: від вивчення геологічної будови, клімату, ґрунтів, рослинного і тваринного світу до історії, етнографії, економіки Волині. Дослідники товариства: С. Більський, С. Бржозовський, В. Кравченко, П. Тутковський, О. Фотинський, Я. Яроцький зробили великий внесок у вивчення регіону, регулярно друкуючи наукові праці краєзнавчої тематики. Загалом товариство залишило по собі 14 томів наукових праць. Особливо його цінним надбанням стали бібліотека та Волинський краєзнавчий музей, яким завідував Я. Яроцький. Краєзнавчі дослідження викладачі проводили і у самій гімназії, спонукаючи до них учнів. Хоч серед навчальних дисциплін і не було краєзнавства, однак у курсі географії були елементи знань про рідний край. Крім того, під керівництвом М. Кудрицького, що досліджував кліматичні особливості Житомирщини, велися спостереження за температурою повітря, атмосферним тиском, опадами, сонячним світлом тощо. Результати спостережень надсилались до Петербурга, у Миколаївську головну фізичну обсерваторію. Також краєзнавчий сенс мали прогулянки до лісу, де учні могли краще ознайомитися з природою, тваринним і рослинним світом рідного краю.

Про рівень знань Першої чоловічої гімназії найкраще свідчать імена її вихованців, які уславили її в різноманітних галузях.

Зокрема, випускником гімназії був геолог Готфрід Осовський, якому належить узагальнена праця «Геологічно-геогностичний нарис Волинської губернії» (1867). Він відкрив кілька родовищ корисних копалин на Волині. Крім того, Готфрід Осовський був одним із ініціаторів заснування в Житомирі публічної бібліотеки. Наукове дослідження геології краю продовжив Павло Тутковський, видатний вчений-енциклопедист, геолог і етнограф, краєзнавець та географ, автор понад 1350 наукових праць, серед яких «З геології міста Житомира», «Стародавня добувна промисловість на Волині», «Зональність ландшафтів Волинської губернії». Павло Тутковський став одним із організаторів і перших академіків Всеукраїнської академії наук, фундатором Інституту геології та геологічного музею, розробником вітчизняної наукової термінології. У гімназії навчався і один із перших президентів (1922–1928) Української академії наук Володимир Липський – природознавець, фахівець з ботанічної географії і створення ботанічних садів.

У галузі біології уславилися й інші випускники гімназії, зокрема ботанік Володимир Арциховський, біолог Василь Омелянський, доктор медицини, професор Ф. Букоємський, хімік М. Усанович, фізик Б. Шишковський, метеоролог О. Клосовський.

Багатьох видатних людей виховала Перша чоловіча гімназія. Ось лише деякі з них: польський революціонер-демократ, друг Тараса Шевченка – Сигізмунд Сєраковський; польський поет, перший перекладач польською мовою шевченкового «Кобзаря» Леонард Совінський; український мовознавець Кость Михальчук та десятки інших, чиї прізвища можна зустріти в будь-якій енциклопедії.

Перша чоловіча гімназія довгі роки була найбільшим і найавторитетнішим навчальним закладом не тільки Житомира, а й всієї Волинської губернії. Тут навчалися видатний російський письменник, уродженець Житомира Володимир Короленко, відомі вчені академіки Володимир Подвисоцький, Микола Дашкевич, Василь Омелянський, професори Костянтин Пурієвич, композитори Юліуш Зарембський, Михайло Скорульський, відомий музикант, батько славетного Святослава Ріхтера – Теофіл Ріхтер, професор архітектури Євген Білогруд, провідник української національної думки Вячеслав Липинський та багато інших визначних постатей. Тут викладав батько видатного вченого в галузі космічної техніки Сергія Корольова – Павло Корольов.

Олександр Гуцалюк для Житомир.info

Матеріали по темі