Вулиця Михайлівська є духовним осередком Житомира. Тут часто можна зустріти талановитих людей – від вуличних музикантів, художників до майстрів різних ремесл, які демонструють свої вміння перехожим. Що ж спонукає їх творити?
Майстриню Оксану досить часто можна побачить на Михайлівській. Схоже, що ця жінка ніколи не випускає з рук гачок та нитки – вона постійно щось в’яже. Окрім такого виду рукоділля, пані Оксана виготовляє намисто, браслети, сережки, обручі.
«Я займаюся цими видами творчості вже три роки. Усе розпочалося з простого життєвого випадку – моя дитина зацікавилася рукоділлям, і ця діяльність захопила й мене. Дитина переросла, а мама – ні, – жартує майстриня і продовжує. – Ціную творчих і працьовитих людей, тому мені подобаються речі, створені власноруч. Я опанувала різні види рукоділля, але найбільше подобається в’язання. Особливо захоплююся мереживом. Щодо виробів, то деякі майстри мають улюблені творіння, але зі своїх я не можу виділити щось одне, адже кожна з робіт відрізняється від інших і є неповторною. Рукоділля для мене не просто хобі – це заняття для душі. Звісно, це є й заробітком, але я ніколи не займаюся тим, чим я не хочу і що мені не подобається».
На запитання про те, чи є в Житомирі попит на речі ручної роботи, пані Оксана відповідає: «Люди різні і смаки різні, тому під всіх не підлаштуєшся, але на кожен товар є свій покупець. Комусь до вподоби золото, іншому – срібло, хтось надає перевагу біжутерії, різним незвичайним речам».
На менш цікавими є роботи майстрині, яка називає себе Бережа (зі слов’янської означає берегиня роду). Серед її вишивок є слов’янські символи, але особливе місце посідають буквиці.
«Вишивка – це сакральне мистецтво, і коли я ним займаюся, то поєднуюся з богинею Долею. Що стосується буквиць, то я вишиваю їх вже чотири роки, а надихнув мене на це фільм «Игры богов», який я побачила 6 років тому, – каже жінка. – Раніше я лише дарувала їх друзям, а зараз виставляю напоказ і продаю».
На запитання про те, що ж воно таке ці буквиці і який їхній сенс, Бережа охоче розповідає: «Буквиці – це наша родова пам’ять, абетка, яка була за часів Кирила і Мефодія. Вона складається з 49 літер. У яких зафіксовано 28 істин. Кожна з букв має свій енергетичний стан, колір і, як мінімум, 49 образів. У них є всі знання Всесвіту. Зараз в абетці немає тієї суті, яка була в ній раніше. Коли ж у нас забрали буквиці і створили фонеми, то з правильними образами літер зник весь сенс, який був у них втілений, а отже, наша родова пам’ять. Ми зараз не вміємо спілкуватися з духовним світом, з богами. Люди чогось хочуть, але в них це не виходить, тому що Всесвіт мислить певними образами, а в нас змінені поняття».
«Якщо ж ми повернемося до нашої родової пам’яті – буквиці, то життя почне змінюватися. Коли всі будуть розмовляти однією мовою – мовою образів, тоді ми будемо розуміти один одного і все буде дуже добре складатися. Вишиті буквиці зараз ще не користуються великим попитом, але завжди знайдеться людина, якій це буде цікаво», – стверджує майстриня.
Окрім розповіді про буквиці, майстриня поділилася своїми планами на майбутнє.
«Незабаром я буду вести уроки з буквиці, так як співпрацюю з бізнесменом (ім’я якого жінка не називає), а він планує відкривати школу вишивки і вивчення буквиць», - розповіла Бережа.
На вулиці Михайлівській можна зустріти ще дуже багато творчих людей, особливо у вихідні та святкові дні. Кожен по своєму талановитий і має свою історію, про всіх і не розповісти. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Як повідомляв Житомир.info, капітальний ремонт вулиці Михайлівської розпочали у вересні 2016-го, а 25 квітня 2017-го на відремонтованій пішохідній вулиці поруч з липами висадили сакури.
Аліна Гаркава для Житомир.info
