«Медіа у державній власності не можуть бути незалежними»

14 листопада 2006, 08:14

Михайло Глуховський, «Телекритика» / 13.11.2006

Відбулась міжнародна конференція «Реформування мас-медіа в Україні: проблеми та перспективи», організована НСЖУ та Медіа-профспілкою.

У суботу та неділю у Києві відбулась міжнародна конференція: «Реформування мас-медіа в Україні: проблеми та перспективи». Організували її Національна спілка журналістів України (НСЖУ) та Незалежна медіа-профспілка України (НМПУ). Запрошеними були гості зі шведської спілки журналістів та хорватської професійної спілки журналістів.

Питання роздержавлення ЗМІ є сьогодні надзвичайно актуальним для розвитку вітчизняного медіапростору. На конференції журналісти і юристи говорили про те, яким шляхом слід піти, аби «і вівці лишились цілі, і вовки були ситі», щоб колективи державних і комунальних ЗМІ та власник (держава та місцеві органи влади, а також майбутні приватні власники) знайшли порозуміння.

Як розповіла медіа-юрист НСЖУ Тетяна Котюжинська, для незалежних приватних медіа Західної Європи характерна тенденція концентрація медіавласності. Зараз на кожну країну припадає кілька великих власників, що контролюють переважну більшість засобів масової інформації. Нагадаємо, в інтерв’ю «Телекритиці» відомий польський медіа-менеджер Марек Тшебятовський говорив про невідворотність перемоги саме такої моделі організації медіаринку, зокрема, й в Україні. У Польщі, Румунії, Хорватії та інших країнах «нової демократії» державні ЗМІ були приватизовані, але це, на думку пані Котюжинської, не пішло їм на користь: вони не стали більш плюралістичними та демократичними. У Румунії був випадок, коли журналісти поскаржились на німецького власника, який запровадив цензуру у виданні. Рада Європи занепокоєна ситуацією, що склалась у приватизованих пострадянських медіа.

Президент Академії Української Преси Валерій Іванов виступив за приватизацію державних та комунальних ЗМІ. Він послався на успішний приклад «Газеты по-киевски», власники якої збираються робити аналогічні проекти «по-дніпропетровськи», «по-харківськи» тощо. «Великі власники уже ідуть в регіони. І якщо в областях все залишиться так, як є, «велетні» просто проковтнуть малі газети», - каже професор Іванов. На це голова Медіа-профспілки Сергій Гузь відповів, що приватизація всіх державних та комунальних медіа – не вихід із ситуації, оскільки залежність від держави або місцевої влади в цьому випадку буде замінена на залежність від приватного власника. На думку пана Гузя, покладатись на приватизацію цілком і повністю – хибний шлях. Він закликає створити в Україні систему суспільних ЗМІ – не лише телебачення і радіо, але й друковані видання.

Вікторія Сюмар, керівник Інституту масової інформації, виступила за приватизацію, оскільки, на її думку, медіа в державній власності не можуть бути незалежними. Проте, пані Вікторія попередила: є небезпека того, що закон про роздержавлення буде виписаний так, як це вигідно майбутнім власникам, а не державі та колективам ЗМІ. «На сьогодні ми не можемо впливати на ухвалення закону. Є небезпека того, що депутати проголосують за варіант, який буде вигідний «антикризовій коаліції», - каже пані Сюмар, і пропонує запровадити тимчасовий мораторій на роздержавлення обласних державних телерадіокомпаній. Почати, на її думку, варто з приватизації менших ЗМІ, проводити її вибірково, враховуючи помилки в кожному окремому випадку.

Приклади успішного розвитку медіа в країнах, що мали кілька років тому ситуацію, схожу на українську, існують. Секретар хорватської профспілки журналістів Марінка Бойлковач-Барковіч розповіла, що в Хорватії досі залишились комунальні видання, але зараз триває підготовка до їх приватизації. Арне Кьоніґ, президент Європейської федерації журналістів та віце-президент Шведської спілки журналістів, зазначив, що у Швеції 95% журналістів є членами професійної спілки журналістів. «Іноземні власники, яких у нас більшість, змушені рахуватися із інтересами журналістів, якщо мають справу із такою сильною організацією», - каже Кьоніґ.  Отже, можливим шляхом убезпечення колишніх комунальних та державних ЗМІ від тиску з боку нових власників може бути посилення медіа-профспілок, супроводжуване відповідною законодавчою підтримкою.

Вікторія Сюмар навела приклад деяких регіональних польських газет, які вийшли з під «опіки» держави і досягли комерційного успіху. Такі газети виходять, наприклад, на 40 шпальтах, половину з яких займає місцева реклама, інша половина – історії про людей, що мешкають у громаді, для якої видається газета. Історії добре відомих, знайомих людей є близькими читачеві, бо стосуються безпосередньо його життя. Тому така преса користується попитом. «Телекритика» у нещодавній публікації розповідала про досвід польських регіональних ЗМІ, яким удається бути популярними і запитаними, виконуючи водночас важливі соціальні функції, характерні для суспільних медіа.

За підсумками конференції Незалежна медіа-профспілка України та Національна спілка журналістів України підписали заяву, у якій ідеться про стурбованість цензурою, утисками свободі слова, що нині мають місце в Україні. Перед початком реформування ЗМІ дві організації погодили основні принципи, із яких виходитимуть, і домовились координувати між собою роботу.

Матеріали по темі