Суспільство

Як Шуфрич підлеглих увільняв

25 April 2008, 10:19

У 1986 році Леонід Антонюк у перші ж дні трагедії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС приступив до аварійних робіт. Складність завдання полягала у тому, що працювати доводилося під землею. Очолюваний ним загін житомирян мав відкачати з барбатера під «забинтованим» вертольотчиками реактором воду, що дозволило б розпочати зведення під ним фундаменту. Необхідність цих дій мотивувалася побоюванням можливого провалу цієї розігрітої пекельної машини та непередбачуваних у результаті цього наслідків.

Через 36 годин після визначеного завдання беззупинну роботу 27-річного Леоніда Антонюка і його колег урядова комісія назвала подвигом. А компенсацією за втрачене здоров’я мали стати передбачені законом пільги для ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Однак саме їм судилося бути іронією долі для декого із цих пожежних. Так, нажаль нині покійний Олександр Ткаченко не надав свого часу значення питанню оформлення відповідних документів, внаслідок чого ні він, ні члени його сім’ї не скористалися заслуженими пільгами. А стан здоров’я Леоніда Антонюка уже двічі намагалися використати для його звільнення з посади начальника головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Житомирській області. Ініціаторів цих дій не зупинило ні вище наведене, ні багато чого іншого у послужному списку Леоніда Олександровича. І це за умови, що його професіоналізм визнавався всіма без винятку владними режимами – від комуністичного до нинішнього. Леонід Антонюк зокрема відзначений орденами «Знак пошани» (1986), «За заслуги ІІІ ступеня» (2000), «За трудові досягнення ІV ступеня» (2004), Почесною грамотою КМУ (2006), «Хрестом Слави» (2002), відзнаками «Кращий працівник пожежної охорони» (1991), «Закон і Честь» (2004) – всього біля 40 державних та відомчих відзнак. Крім цього він двічі обирався депутатом Житомирської обласної ради (2002, 2006), занесений на Обласну дошку пошани (1986), відзначений житомирською міською владою орденом «За заслуги перед містом ІІІ ступеня» (2005)…

Обурення підсилює той факт, що друге звільнення (як увільнення), наказ про яке за два дня до відставки уряду Віктора Януковича підписав міністр Нестор Шуфрич, співпало у часі з перебуванням Леоніда Антонюка у відпустці як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. Крім цього він перебував на лікуванні, що підтверджується відповідними документами. І що не менш цікаво, без зазначення причини, але згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, хоч з липня 2005 року Кабінетом Міністрів України затверджене Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Мимоволі напрошується висновок: чи варто ризикувати власним життям, здоров’ям, якщо ставлення з боку держави, суспільства до своїх, не побоюся цього слова, героїв не зміниться?

Наразі вдруге за останні два роки одному із не багатьох героїчних пожежних, який до глибини душі переконаний у тому, що чужого горя не буває, доводиться шукати правди в судах. У 2006 році йому це вдалося.

В.Капвє

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі