Минулого року в Житомирі на капітальний ремонт і реконструкцію житлового фонду, який обслуговується місцевими комунальними експлуатаційними підприємствами, витратили майже 10 млн грн - учетверо більше, ніж у 2006 році. Причому левова частка цих коштів - 8,5 млн грн - надійшла підприємствам із міського бюджету. Ще 9,2 млн грн перерахували на відшкодування різниці між затвердженим міською владою тарифом на обслуговування житла і прибудинкових територій та фактичною собівартістю надання послуг населенню.
Здавалося, лише радіти тому, що в обласному центрі настільки серйозно
переймаються проблемами ЖКГ. От лише, як свідчить всезнаюча статистика,
крім 3 млн квадратних метрів житла, що обслуговується комунальними
експлуатаційними підприємствами і номінально продовжує вважатись міською
комунальною власністю (хоч насправді 82 відсотки помешкань у колись
жеківських будинках уже приватизовано), в місті налічується ще 0,64 млн кв.
м житлової площі в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Отож, як неважко підрахувати, співвідношення між обсягами підпорядкованого
їм житла становить чотири до одного. Між тим торік із бюджету міста на
фінансування капітального ремонту і відшкодування різниці в тарифах міським
ЖКК було виділено 1 та 0,5 млн грн відповідно, тобто в 17,7 та 18,4 раза
менше, ніж комунальним підприємствам на ці ж потреби.
Вочевидь, міська влада гадає, що 33 тисячі житомирян, які свого часу
збудували житло за власний кошт, а не отримали його безкоштовно від
держави, взагалі не вправі претендувати на будь-яку допомогу з місцевого
бюджету, бо, відповідно до ст. 187 Житлового кодексу, \"фінансування ремонту
кооперативних будинків та їх утримання здійснюється за рахунок власних
коштів ЖБК на засадах самооплатності за рахунок внесків членів кооперативу\".
Тому єдиною кооперативною багатоповерхівкою, вкрай діряву покрівлю якої
торік відремонтували, як виняток, за кошти з міського бюджету, став будинок
по вул. Гоголя, 3, мешканцям якого задля цього довелось звертатись аж до...
Прем\'єр-міністра Юлії Тимошенко.
Решті скаржників чиновники радять \"створити накопичувальний ремонтний фонд,
за рахунок якого виконати капітальний ремонт покрівлі та під\'їздів\", або
організувати ОСББ, що \"дасть змогу покращити якість утримання та
використання неподільного і загального майна\".
Порада загалом слушна. От лише як пояснити людям, чому за рахунок продажу
належного всій міській громаді майна ремонтуються не найбільш проблемні
багатоповерхівки обласного центру, а лише колись збудовані за рахунок
держави? І як при цьому мешканцям будинків ЖБК не почуватись покараними
двічі - і при отриманні житла колись, і при його обслуговуванні вже нині -
порівняно зі своїми комунальними сусідами?
Не кажучи вже про те, що таке ставлення міської влади краще будь-яких слів
агітує проти перетворення комунального житла в ОСББ. Адже, як компетентно
пояснюють у міській раді, \"проведення капітальних ремонтів у житлових
будинках, які відносяться до ЖБК і ОСББ, за рахунок коштів, що
спрямовуються на проведення капітальних ремонтів житлового фонду міської
ради з міського бюджету, не передбачене чинним законодавством\".
Чітку відповідь на запитання, за чий рахунок має проводитись фінансово
затратний ремонт дахів і ліфтів у кооперативних багатоповерхівках, мав би
дати закон. Та, як відомо, вкрай потрібний країні новий Житловий кодекс
Верховна Рада не спромоглась ухвалити донині, а \"перелатане\" під
кардинально інші умови житлове законодавство часів УРСР, як пересвідчились
мешканці вже згадуваного будинку по вул. Гоголя, 3, навіть \"у верхах\"
трактують по різному.
Так, у листі від 17.08.2005 р. за підписом заступника голови
Держжитлокомунгоспу О. Лотоцького їм повідомили, що \"дотація на ремонт
будинків ЖБК повинна виділятися відповідними фінансовими органами
виконавчих комітетів місцевих рад у порядку і розмірах, встановлених для
державного житла\".
Натомість в оприлюдненому роз\'ясненні заступника міністра будівництва і
житлово-комунального господарства В. Бута йдеться про те, що \"постанова
Верховної Ради України від 23.11.1993 р. \"Про державну дотацію на утримання
квартир у будинках ЖБК\" чинна, однак, згідно з Бюджетним кодексом, кошти
місцевого бюджету можуть спрямовуватись лише на капітальний ремонт об\'єктів
комунальної власності\".
Насправді ж, як неважко переконатись, ознайомившись зі статтями 85 і 91
Бюджетного кодексу, місцеві органи влади хоч, справді, й не зобов\'язані
включати до фінансованих за рахунок місцевих бюджетів програм розвитку ЖКГ
об\'єкти, що знаходяться на балансі ЖБК, однак це і не заборонено.
Щодо поради створювати в ЖБК спеціальні накопичувальні фонди для проведення
капітального ремонту, то постановою Кабміну N 560 від 12.07.2005 р. \"Про
затвердження Порядку формування тарифів з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій\" такі внески навіть не передбачені. Якщо ж
прислухатись до поради житомирських чиновників, то при однаковому переліку
житлових послуг мешканці кооперативних будинків чомусь мають платити за
утримання житла більше, ніж у комунальних багатоповерхівках. А це вже,
погодьтесь, проблема забезпечення конституційних прав громадян, яка має
вирішуватись аж ніяк не на розсуд місцевої влади.
Як, до речі, ще одне болюче питання, що стосується вже податкового
законодавства. Адже навіть статус неприбуткових організацій не звільняє
ЖБК, як роз\'яснюють податківці, від оподаткування доходів, отриманих і не
використаних впродовж звітного року на цілі, передбачені статутом
підприємства. Між тим ремонт плоскої покрівлі навіть над одним житловим
під\'їздом коштує щонайменше 7-8 тис. грн, які потрібно не лише зібрати, а й
ще встигнути використати. Причому не лише у \"звітному році\", а в
сприятливій для проведення ремонтних робіт теплій його частині.
Якщо фінансування ремонту дірявих дахів і завмерлих ліфтів у кооперативних
будинках сьогодні залежить лише від доброї волі й совісті міських голів та
депутатів місцевих рад, то відшкодування різниці в разі затвердження
тарифів, що не відповідають реальній собівартості їх надання, є вже прямим
обов\'язком муніципальної влади, встановленим законом \"Про
житлово-комунальні послуги\".
Та недаремно кажуть , що для чиновників немає законів, які неможливо
обійти. Адже юридичною підставою для виникнення обов\'язку відшкодовувати
різницю в тарифах є їх затвердження органами місцевого самоврядування. Між
тим тарифи, за якими, починаючи з 1 квітня минулого 2007 року,
розраховуються в Житомирі за житлові послуги мешканці кооперативних
будинків, досі ще офіційно... не затверджені.
Вигода від цього для міської влади очевидна: виходячи з обсягу житлової
площі, ЖБК мали б отримати торік з бюджету міста як компенсацію різниці в
тарифах щонайменше два млн грн, натомість їм виділили вчетверо меншу суму,
врахувавши лише період з 1 січня по 1 квітня 2007 року. В поточному році
ЖБК взагалі не отримали жодної копійки, тим часом як комунальним
підприємствам уже компенсовано три млн грн.
У кожної зі сторін конфлікту своя правда: кооперативники кажуть, що давно
вже подали до міськвиконкому всі необхідні для затвердження тарифів
документи, а в управлінні житлового господарства натомість посилаються на
недотримання \"процедури\". Мовляв, ні побудинкового громадського обговорення
запропонованих тарифів у ЖБК не провели, ні загальних зборів членів не
скликали.
Хто має рацію в цій суперечці, судити юристам. А поки що працівники
житомирських ЖБК вже четвертий місяць поспіль не отримують заробленого
своєю працею.
Віктор ШПАК, \"Урядовий кур\'єр\"
\"Урядовий кур\'єр\" 2008.05.07
http://uamedia.visti.net/
Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
