- Пані Лесю, щиро вітаємо Вас на Житомирщині. Як нам відомо, ви у нас в освітянських справах.
- Для освітян у червні – жнива… Час підбивати підсумки титанічної праці впродовж навчального року, час аналізувати джерела перемог, досліджувати причини промахів. Інакше кажучи, найкраща пора подбати по свіжих слідах про те, аби наступного року успіхи лише множити, а на ті ж самі граблі вдруге і втретє не наступати.
- Ви маєте на увазі незалежне тестування?
- Його теж. До речі, у освітян вашої області чимало пропозицій щодо його удосконалення – ми їх обов’язково врахуємо наступного року.
- Чи означає це, що ви негативно ставитеся до нововведення?
- Зовсім ні. Навпаки. Цьогорічне незалежне оцінювання було запроваджене у тому числі і моїми зусиллями. А сьогодні навіть найбільші скептики змушені визнавати його очевидні переваги.
- Які саме?
- Передусім, незаангажованість і об’єктивність перевірки навчальних досягнень учнів. Погодьтеся – хтось незалежний має перевіряти й оцінювати якість здобутих учнями в школі знань, а ніяк не сама школа.
З іншого боку, для переважної більшості абітурієнтів незалежне тестування в ролі конкурсного відбору до вузів є винятковим (а для декого – чи не єдиним) шансом вступити до вищого навчального закладу безоплатно – за знаннями. Передусім, це стосується сільської молоді й абітурієнтів з малозабезпечених родин, котрих стара система де-факто позбавляла такої можливості. Рівні умови для всіх – головний аргумент на користь нововведення.
- Так, утім дехто вважає некоректним висувати однакові вимоги до сільських і міських випускників, посилаючись на різницю у рівні наданих школами знань.
- Для того, щоб говорити про реальний стан шкільної освіти, треба володіти хоч якимось механізмом його вимірювання. Ми ж нічого, насправді, не знаємо про те, що робиться в регіональній освіті. Можемо тільки здогадуватися… Як можна щось змінювати в системі, не здійснивши якісного моніторингу?
Правда полягає в тім, що тестування є ключем до розв’язання проблеми, котру наші чиновники вже давно визнали безнадійною – як виміряти і (відповідно) як порівняти якість базової освіти, що надається в Україні різними навчальними закладами. Невипадково керівництво відверто слабких шкіл чи освітніх установ панічно протистояло нововведенням – адже воно мало виявити реальну картину, котра нікому з них не була потрібна.
Перевага нової системи якраз і полягає в тому, що вона дозволяє більш точно й адекватно «виміряти» і, відтак, встановити рівень навчальних досягнень абітурієнта.
- Критики незалежного тестування стверджують, нібито воно піддає абітурієнтів надмірному стресу.
- Маячня. Новий підхід – значно гуманніший, аніж той, що використовувався традиційно. Зверніть увагу – абітурієнт складає вдвічі менше іспитів, аніж раніше. Отже вдвічі менше нервових розладів, стресу – іншими словами, неміряної шкоди, що заподіює зазвичай вступна компанія вступникам.
- Як ви оцінюєте перебіг тестової кампанії? Чи не забагато порушень?
- За даними Українського центру оцінювання якості освіти, зареєстровано 1350 апеляцій на результати зовнішнього тестування або 0,14% від загальної кількості тестів, написаних учасниками під час основної сесії 2008 року. Між тим у європейських країнах аналогічний показник складає 1% від усієї кількості робіт. Мені приємно відзначити професійність роботи МОН та Українського центру оцінювання якості освіти, котрі, попри помітний політичний тиск, зуміли відповідально підійти до організаційного забезпечення незалежного оцінювання.
- Отже, все гаразд?
- Не зовсім. Розхолоджуватися зарано: попереду не менш важливий етап ЗНО – зарахування до вищих навчальних закладів. Слід пам’ятати, що кінцева оцінка стратегічного заходу напряму залежатиме від того, як уряду вдасться забезпечити контроль за виконанням приймальними комісіями “вишів” положень наказу Міносвіти №1172 від 25.12.2007, що встановлює зарахування до ВНЗ на підставі сертифікатів Українського центру оцінювання якості освіти.
- Пані Лесю, Ваше ставлення до не менш резонансного сьогодні в освітянських колах проекту реформування вищої школи в Україні.
- Минулого тижня якраз відбулися комітетські слухання із цього питання. Проект, запропонований Міносвіти, і справді містить чимало конструктиву. Він, зокрема, передбачає суттєве реструктурування системи національної вищої освіти і приведення її у відповідність до вимог Болонської декларації, у тому числі трициклову систему підготовки кадрів з вищої освіти в університетах, академіях та коледжах: бакалавр, магістр та доктор філософії. Проект також пропонує запровадити істотне розширення автономії вищих навчальних закладів, раціоналізацію їх фінансово-господарської діяльності. З найпомітніших змін – відмова від рівнів акредитації вищих навчальних закладів та освітніх рівнів вищої освіти.
- Кого проект не влаштовує?
- Ви знаєте, Міносвіти стверджує, що за підсумками громадського обговорення проекту до МОН надійшло понад тисячу пропозицій і зауважень, багато з яких були враховані в редакції проекту закону. Схоже, найбільш почутим виявився ректорат, широко представлений в усіх семи робочих групах. Істотно менш задоволеним у підсумку виявилося студентство.
Найбільше студентам не подобається формулювання статті №56 проекту, котре пропонує зобов’язати випускників, які навчалися за бюджетні кошти, «відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років». Тобто вони мають «заднім числом» оплатити навчання. Як правник мушу погодитися зі студентами – такі положення суперечать Конституції України, а також прийнятим на себе Україною міжнародним зобов’язанням.
До того ж, попри власні очікування студентство не знайшло в проекті тих найважливіших положень з попередніх законопроектів, якими ціла низка народних депутатів намагалася гарантувати життєздатність студентського самоврядування.
На жаль, доводиться констатувати, що за бортом тексту проекту у підсумку залишилися як ідея надання органу студентського самоврядування досі невластивих йому функцій: участі у прийнятті принципових рішень – щодо відрахування, поновлення, переведення на контракт і навпаки тощо, так і теза щодо квотування представництва осіб, які навчаються у “виші”, у вченій раді вищого навчального закладу.
- Пані Лесю, Ви входите до складу фракції НУНС і, водночас, до керівництва пропрезидентського ЄЦ, який звинувачують у розвалі коаліції. Навіщо це вам?
- Ви ставите запитання, що ретранслює один із найпоширеніших міфів. «Єдиний центр», насправді, є чи не єдиною опорою коаліції. Він і виник, власне, як відповідь на небажання партнерів по коаліції виконувати коаліційну угоду. Все, що ми робимо на сьогоднішній день, зумовлено тривогою за долю наших зобов’язань перед громадянами. Ми категорично проти завершення діяльності коаліції, хоча б тому, що вона ще не виконала власних зобов’язань перед виборцями.
- Між тим Партія регіонів наполягає на тому, що коаліція вже «вмерла» із виходом двох депутатів та блокуванням парламентської трибуни з боку БЮТ? Що очікує парламент: нова коаліція чи розпуск?
- Як відомо, вона формується і припиняє своє існування виключно рішеннями фракції. Механізму персонального виходу з коаліції одного народного депутата або ж якоїсь їх групи законом не передбачено, у кращому випадку депутат може вийти з фракції.
Таким чином, жодного правового наслідку для існування коаліції заяви панів Рибакова і Бута не мають. Коаліція дієздатна – навіть попри нинішню поведінку БЮТ.
- Ваше ставлення до БЮТ.
- Партнерське і конструктивне. Ми за діалог і результативне голосування з узгоджених перед виборами законопроектів, у тому числі зі скасування депутатських пільг, виконання соціальних зобов’язань тощо. Водночас, не можуть не тривожити проекти, що прямо суперечать попереднім домовленостям, у тому числі підкилимні авантюри за участю ПР із конституційної реформи, спрямовані на монополізацію прем’єром виконавчої влади та запровадження в країні відвертої двопартійної системи.
Складається враження, нібито коаліційні домовленості були потрібні нашим партнерам виключно для того, аби справити відповідне враження на електорат.
- Чим ваша партія «спокушає» ідеологічно?
- Ми об’єднуємося навколо традиційних цінностей українського народу – патріотизму, правди і прагматизму. Ми – за порозуміння між владою та громадянами, чиї потреби мають врешті-решт опинитися в епіцентрі уваги державних мужів. Задля цього ми готові об’єднати всі конструктивні сили України. Народ утомився від провокацій, поділу країни на різнобарвні політичні кольори, а також від політиків, що не бажають дбати про справжні потреби громадян.
- Чи правда, що вашою партією керує Балога?
- Як і будь-який інший чиновник, голова Секретаріату Президента може демонструвати власні політичні симпатії як громадянин, може товаришувати з лідерами нашої партії, утім організаційно до «Єдиного Центру» він непричетний.
- Ви – автор проекту постанови про розслідування земельних афер. Звідки такий інтерес до нерухомості?
- Почнемо з того, що проблемою незаконного скуповування землі у Київській та Черкаській областях займався ще мій батько. Воно обговорювалось в родині, зокрема, я мала чимало розмов на цю тему із батьком. Іншими словами, моя зацікавленість не учорашня. Водночас, я розуміюсь на земельному питанні, як мало хто ще в парламенті, адже перед обранням народним депутатом я спеціалізувалась як юрист у сфері нерухомості та земельних питань. Ще тоді я переймалася фактами масової незаконної скупівлі землі, але тоді ще не мала відповідних важелів впливу на ситуацію. Зараз, я так розумію, прокуратура розглядає моє звернення до Президента, і це дуже позитивно, адже такі випадки мають бути попереджені у зародку.
- Про які масштаби йдеться?
- Масштаби – як у класика: «День їдеш, чия земля? – Губського; другий їдеш, чия земля? - Губського...» тощо. Утім, пропоную не підміняти розслідування, що на разі ще не завершилося.
- Ваші політичні прогнози.
- Все буде добре. Народ невпинно мудрішає, і ми разом із ним. Проблема в тім, що ми хочемо все і відразу. Втім не слід забувати, що західні традиційні демократії, що складались століттями, мали не менше випробувань. Найважливіше, що йдемо у вірному напрямку, а шлях подолає тільки той, хто йде.
Газета "НОВОСТИ ПО-ЖИТОМИРСКИ", №9 от 26 июня 2008 року
