Прем`єр-міністр Ю. Тимошенко заперечує зв`язок високого рівня інфляції з соціальними виплатами. Про це вона сказала, виступаючи на нараді розгляду стану справ і перспектив суднобудівельної галузі в Миколаївській області.
«Коли сьогодні вам хтось говоритиме, що у нас інфляція через те, що заробітну плату підвищили, або пенсії, або виплати по заощадженнях, ніколи цим людям не вірте, тому що це є формулою зомбування українського суспільства», – сказала вона.
Вона вважає підвищення заробітних плат дієвим механізмом у боротьбі з інфляцією.
«Єдиний метод боротьби з інфляцією – це доступність для людей товарів і послуг, це означає – достатня заробітна плата», – сказала вона.
За словами прем`єра, причинами високою інфляції є світова фінансова криза і підвищення цін на нафту, що спричинило за собою збільшення цін на продовольчі товари.
На жаль, це твердження ЮВТ не співвідноситься з азами економічної науки. Причому, ані сучасної економічної науки, ані марксистської.
У всьому світі в сотнях випадків основною причиною зростання інфляції було порушення балансу між зростанням зарплат й інших соціальних виплат, з одного боку, і зростанням продуктивності праці і основних показників зростання економіки, з іншого. Саме ця ситуація спостерігається тепер в Україні. Фактично вона увійшла до класичної стадії «гонки зарплат і цін», описаної у всіх підручниках макроекономіки. Виправити її, жорстко не співвідносивши зростання зарплат і всіх соціальних виплат з реальними економічними можливостями країни, неможливо.
Пояснювати її світовими тенденціями помилково – світова фінансова криза (точніше сказати, кризові явища, оскільки повномасштабна криза, на щастя, не наступила) виступає чинником не зростання, а зниження цін.
В результаті її дії різко знецінюється нерухомість, товари тривалого користування. Пояснити це легко – банки, що зіткнулися з фактом масової несплати відсотків по кредитах і самих кредитів, різко згортають іпотечне і споживче кредитування, посилюють умови надання кредитів, підвищують відсотки по ним. Внаслідок цього населення вимушене стримати свої споживчі апетити, а це скоріше обмежує інфляцію, аніж сприяє її зростанню.
Підвищення цін на енергію і паливні ресурси (і не лише на нафту) дійсно грає роль. Але воно є лише одним, навіть не основним, чинником зростання цін на продовольство. Набагато більшую роль зіграв рекордний неврожай в основних країнах – виробниках зерна, а також стрімке зростання споживання продовольства в країнах, що розвиваються, – гігантах, рівень життя в яких стрімко росте.
Всесвітній банк недавно виділив як основну причину зростання цін на продовольство виробництво біопалива з різних видів продовольчого зерна, що спровокувало його дефіцит. (http://www.analitik.org.ua/current-comment/social/487383da60bf3/)
Питання в тому, чому на тлі негативних загальносвітових тенденцій Україна потрапила в число лідерів з інфляції серед країн Європи і СНД. Пояснити це можна лише чинниками внутрішнього порядку, а саме – економічно необгрунтованим зростанням соціальних виплат. У такій ситуації розглядати зростання зарплат як «єдиний метод боротьби з інфляцією» і діяти в цьому напрямі – означає гасити пожежу бензином.
