ДОПОМОГА

Будні українських стриптизерок. Фото

28 липня 2008, 17:14
Українському стриптизові аж 8 років. Втім, інтенсивність його розвитку вражає. Відвідини кабаре, або стрип-бару наразі вже не екзотичне дозвілля, а цілком буденна втіха для небідних українців.

Та історія світового стриптизу сягає тисячоліть. Граційне роздягання під музику сягає своїм корінням в глибоку юність людства, у язичницькі релігійні обряди, густо замішані на сексуальності. Найвідомішими стриптизерками давнини можна назвати знаменитих баядерок Індії.

Стриптиз, а радше одна з представниць цього різновиду танцю, згадується й у Новому завіті. Саме через неї Іван Хреститель позбувся своєї голови. Звали танцівницю Соломея, а її "гостя" - Ірод Великий.

Друге життя стриптиз отримав на знаменитому Монмартрі. Саме там в 1893 році, за легендою, під час однієї з вечірок студентів художнього училища дві молоденькі захмелілі натурниці показали клас. Як результат, ціла епопея судів, арештів, штрафів, якою вибухнула католицька Франція.

Найвідомішою стриптизеркою минулого тисячоліття вважається неперевершена Маргарета Гертруда Зеле, більше відома як Мата Харі - одна з найвідоміших шпигунок в історії. Нині найвідомішою танцівницею і королевою бурлеску називають екс-дружину рокера Мерліна Менсона Хізер Рене Світ, що виступає під псевдонімом Діта фон Тіз.

"Мистецтво репрезентації власної сексуальності за допомогою роздягання в танці", - саме таку дефініцію дає стриптизу одна з енциклопедій.

Стриптиз багатоликий - це і вид танцю, що зараз інтенсивно розвивається, напрацьовуючи власні канони. Це і дуже ефективний для схуднення різновид фіт несу. Зрештою, це - прибуткова танцювальна професія, або екзотичне хобі.

Нині стриптиз умовно ділиться на три типи -  топлесс, тоталлі ньюд та антистриптиз. Крім того, існують мікстовий - чоловічий і жіночий види танцю.

Є свої розбіжності й у школах танцю - насамперед через те, що європейський стриптиз вийшов із французьких кабаре і канканів, а американський за довгий час "в ізоляції" набув своїх індивідуальних рис.

Обмеження "фривольності", а отже і певні вимоги до стриптизу ставить і місцева влада. Так, у деяких штатах Америки вона законодавчо заборонила стриптизеркам оголювати ореоли сосків.

Як наслідок, великим попитом почали користуватися дівчата, які... видалили їх собі за допомогою пластичних хірургів.

Гарячий український танок

"Головним критерієм відбору кандидата в стриптизерки, - говорить екс-менеджерка столичної мережі закладів "Носоріг" - крім пластичності та зовнішності, ще й уміння спілкуватися із клієнтами".

Дівчина з гарячністю розповідає про кухню закладу, в якому вона пропрацювала не один рік. Вона емоційно розповідає про побутовий героїзм жриць рури та високих підборів.

У сімействі "носорогів" чотири стрип-бари. У кожному з них працюють від десяти до двадцяти п'яти дівчат-танцівниць. За словами екс-менеджерки, у переважній більшості найматися на подібну роботу приходять дівчата без досвіду.

Вакансії, зазвичай, знаходяться за оголошенням. Природно, дівчат-неофіток доводиться навчати.

Натаскуванням в азах танцювальної майстерності займаються спеціальні штатні хореографи, які працюють у закладі. Один такий фахівець може займатися з ученицями в декількох стрип-барах. До речі, першими викладачами стриптизу в Україні були колишні стриптизерки, які навчалися стриптизу у закладах близького і не дуже зарубіжжя.

Сьогодні мистецтво стрип-денсу досягло такого рівня свого розвитку, що в країні проводяться закриті всеукраїнські і навіть міжнародні чемпіонати для чоловіків та жінок. Всі фото взято з сайту www.star.nosorog.com.ua 
Для того, аби навчити середньостатистичну дівчину "стрипу", як його майже ніжно називають працівники індустрії, необхідно займатися із тренером як мінімум по три години щодня протягом тижня.

Навчання, за правило, безкоштовне, за рахунок закладу. Хореографи вчать новеньких уже професійним акробатичним трюкам на пілоні або рурі, у той час як на новомодних курсах стрип-денсу починають із азів - то зі стільцем номер, то із краваткою, то з батогом тощо.

Співрозмовниця "Життя" відзначає, що українські стриптизерки, за своїм професійним рівнем, нічим не поступаються російським. Хоча, напевно, до європейського стриптизу нашим ще далеко.

Усе почалося в далекому 2000 році. Тоді в Києві існував знаменитий клуб "Кабаре", що зараз, на жаль, уже не працює. Звичайно, були спроби танцювати стриптиз і раніше, однак невдалі. Сьогодні мистецтво стрип-денсу досягло такого рівня свого розвитку, що в країні проводяться закриті всеукраїнські і навіть міжнародні чемпіонати для чоловіків та жінок.

Канони жанру

У кожному клубі є свій стиль і свої правила для відвідувачів. Приміром, заборона під час виступу нон-стоп торкатися танцюристок руками, навіть якщо вони спустяться з подіуму і сядуть відвідувачеві на коліна.

Для більш тіснішого "спілкування" передбачений приватний танець у спеціальній кабінці, що, до речі, обладнана відеокамерою аби не дозволити гостеві закладу порушити правила пристойності. (Утім, клієнти не рідко допускаються помилок - тож у охоронців нічних столичних закладів роботи за ніч вистачає).

За традицією, не можна давати чайові, на які, до речі, дівчина і живе, їй у руки. Краще "закладати" в наявні частини гардеробу. Давати дівчині "на чай" зручніше однією купюрою.

Якщо ж гість прийшов з дамою, то "приват" танцюється саме для неї, щоб уникнути непотрібних ревнощів. До того ж, ніколи не слід забувати, що стрип-клуб - далеко не синонім борделю. Чим вищий рівень закладу, тим чіткіше проведена межа між власне танцем та інтимом.

Часто стриптиз - не основний вид діяльності для дівчат.

Приміром, автор матеріалу колись був свідком оригінального випадку корупції. Викладач одного зі столичних вишів допоміг своїй студентці, що на той момент працювала стриптизеркою, у написанні дипломної роботи з економіки, а потім ще й залік зі свого предмету поставив.

На знак вдячності, дівчина замовила для нього і його "половини" столик, а також безкоштовний приватний танець у власному виконанні. (У цьому контексті пострадянський простір сильно відрізняється від заходу, де на подіумі навряд чи зустрінеш людину з вищою освітою).

Якщо дівчина пропрацювала у стрп-барі півроку, вона вважається досвіченою працівницею 
"Стриптизерки працюють зазвичай за чайові, - розповідає екс-фахівець стрип-клубу, - для них одержати 150 доларів за ніч - не проблема". У середньому доводиться працювати чотири ночі на тиждень.

З поточного року дівчата у клубах - штатні працівниці. Тепер стриптизерки мають усі права, привілеї та обов'язки легальних співробітників стрип-барів і кабаре. Робоче навантаження також залежить від закладу. Та за правило, дівчата виступають по черзі всю ніч, з 22:00 до 6:00.

 
Якщо стриптизерка тримає себе у формі і займається спортом, вона може танцювати до 30 років. Все дуже індивідуально. Іноді заклад оплачує заняття в спорт-клубах.

Публіка в стрип-барах, дуже розмаїта. Це і яппі, і бізнесмени, це і середній клас. І далеко не факт, що більші чайові дівчина отримає від багатія, ніж від звичайного гостя.

Утім, стриптиз - важка робота не лише фізично. Вона більше виснажує психологічно, адже із клієнтами, крім танцю, необхідно ще й спілкуватися. Тому і плинність кадрів у цій сфері висока. Якщо дівчина пропрацювала півроку, то вона вважається досвідченою танцівницею.

Словничок для "небайдужих"

Пілон - вертикальний стриптизерська жердина для танцю, на якій можна показувати акробатичні номери та ковзати. Символізує фалос.

Рура - різновид пілону для початківців, має більший діаметр та менш слизьку поверхню

Приват-денс - персональний танець за окрему платню для конкретного замовника в спеціальній кабінці, відрізняється більшою відвертістю

Консумація - спілкування за столиком танцівниці та гостя. Танцівниця отримує відсоток від суми замовлення гостя, тому намагається змусити співбесідника замовити якомога більше напоїв та страв.

Антистриптиз - еротичний танець, під час якого танцівниця одягається, а не роздягається

Тitty bar - одна з назв закладів для стриптизу. Інші назви skin bar, girly bar, go-go bar, men's clubs, bikini bar.

 

http://life.pravda.com.ua/

Матеріали по темі