У Житомирі попрощалися з 45-річним Сергієм Виглядовським, який став на захист України з початку повномасштабного вторгнення й отримав за віддану службу низку державних і відомчих нагород.
Про це 17 лютого повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
На щиті повернувся Герой...
Виглядовський Сергій Васильович (21.03.1980 – 07.02.2026рр.)
Фото: Facebook
7 лютого 2026 року Україна втратила ще одного сина, мужнього Захисника, патріота, людину великого серця...
Народився Сергій Васильович у Житомирі. Навчався у ЗОШ №22 (нині — ліцей №22). Після школи вступив до ПТУ №5, де здобув професію пічника. Згодом пічна справа стала не просто професією, а його покликанням, великою справою життя, мистецтвом, у яке він вкладав душу.
Він щиро любив спорт, захоплювався боксом, цінував силу духу та характеру. Любив природу, займався риболовлею. Мама виховувала його сама, прищепивши синові найкращі риси: гідність, патріотизм, доброту, щирість.
Після здобуття професії Сергій пройшов строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, працював на будівництві у м.Києві. Та згодом поклик серця привів його до великої місії — Сергій Васильович став засновником та директором Всеукраїнської гільдії пічників. Він прагнув привернути повагу до давнього ремесла, нести тепло і світло в домівки українців. Вогонь, який горів у його серці, він умів передати іншим. Сергій Васильович був справжнім фанатом своєї справи, наставником, третейським суддею пічників, людиною, яка навчала молоде покоління, об’єднувала навколо себе однодумців. Вихований, ввічливий, відкритий до людей, з любов’ю до життя та оточуючих. Вірний друг, порадник, мотиватор. Він умів надихати — і в мирному житті, і на війні.
Сім’я була для нього святинею. Безмежно любив своїх донечок, кохану, матусю. Про таких кажуть: Людина з великої літери. Справжній Патріот. Цвіт нації.
Із першого дня повномасштабного вторгнення російських агресорів Сергій Васильович, не роздумуючи, добровільно став на захист України. Його мужність і самовідданість були відзначені державними та відомчими нагородами: відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністра оборони України «Залізний Хрест», медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», відзнакою «За жертву крові в боях за волю України». Після поранення він не залишив строю — пройшов лікування і повернувся до побратимів, бо вірив у Перемогу і мріяв після неї знову повернутися до улюбленої справи — дарувати людям тепло.
Війна забирає найкращих. Сергій Васильович був саме таким — найкращим. У вічній скорботі — матуся, кохана, донечки, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. Світла пам’ять Герою. Вічна шана.
Нагадаємо, 16 лютого до Житомира на щиті повернувся 40-річний військовий Віталій Борецький, який у 2022 році приєднався до ЗСУ й з березня 2025 року вважався зниклим безвісти.
Як повідомляв Житомир.info, 12 лютого 2026 року у Житомирі попрощалися з 49-річним захисником Богданом Малецьким, який з 2014 року захищав Україну, а у 2022 році знову пішов на фронт. У лютому 2026 року серце воїна зупинилося.
