До Житомира на щиті повернувся 37-річний військовий Олександр Журомскас, який під час оборони Маріуполя потрапив у російський полон. Після повернення з неволі військовий продовжив захищати Україну, загинув у лютому 2026 року на Херсонщині.
Про це 10 березня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой…
Журомскас Олександр Артурович (08.11.1988 — 25.02.2026рр.)
Олександр Артурович народився у Житомирі. Повну загальну середню освіту здобув у гімназії І–ІІІ ступенів селища Озерне. Надалі проходив строкову військову службу.
Після сумлінного виконання обов’язків був звільнений у запас. У 2008 році вступив на службу до ДСНС України в Житомирській області, де обіймав посаду сапера-радіомінера. Під час служби навчався у Житомирському національному агроекологічному університеті, де здобув диплом за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста.
Олександр був доброю, щирою та світлою людиною. Вирізнявся відповідальністю, порядністю та уважним ставленням до оточуючих. У родині він був люблячим сином і братом, на якого завжди можна було покластися, підтримував рідних у складні моменти, допомагав у всьому, робив усе можливе для добробуту близьких.
Особливу любов мав до тварин - завжди піклувався про них.
Олександр був людиною різносторонньою та активною. Він любив мандрувати, ходити в гори, займався спортом, захоплювався автотехнікою та любив читати. Маючи великий досвід саперної справи, написав книгу-посібник з підривних робіт та мінування-розмінування.
Із 2014 року добровільно став до лав ЗСУ, щоб боронити державу від російських агресорів. Він був справжнім добровольцем – високоідейною, вмотивованою людиною, яка свідомо обрала шлях боротьби за Україну.
Фото Новогуйвинської селищної ради
На початку 2017 року проходив службу в підрозділі «Янголи Тайри», а з 2019 року продовжив службу у складі диверсійно-штурмової групи «Ведмеді».
Воїн, який віддав військовій справі всього себе... Для нього не існувало дрібниць у службі – від парамедика до штурмовика, він опановував різні військові спеціальності, завжди залишаючись прикладом професіоналізму, витримки та відданості.
Він брав участь у численних бойових операціях та штурмах, диверсіях і вогневих ударах у населених пунктах Широкине, Водяне, Гнутове, Саханка, Торецьк, Кримське, Сіверськородонецьк, Авдіївка.
Із початком повномасштабного вторгнення росії Олександр брав участь в обороні Маріуполя у складі полку «Азов».
Разом із побратимами потрапив у полон. У неволі перебував понад рік у нелюдських умовах. Там йому винесли смертний вирок, який згодом було замінено на понад 20 років ув’язнення за значні втрати, яких завдала ворогу його диверсійно-штурмова група.
Через рік Олександр чудом потрапив під обмін. Він казав, що це був його другий день народження.
Після повернення з полону без вагань знову став у стрій і продовжив службу у складі батальйону «Ведмеді» Окремої бригади морської піхоти, до останнього дня беручи участь у бойових діях.
За мужність і відданість Батьківщині Олександр був нагороджений численними відзнаками, серед яких:
• Почесна відзнака 14 ОМПБ «Черкаси»;
• Лицарський Хрест Добровольця;
• Козацький Хрест;
• Знак пошани;
• Медаль «За участь в Антитерористичній операції»;
• Козацький Хрест І ступеня;
• Відзнака «За особливу службу»;
• «Маріуполь. Відстояли – Перемогли»;
• Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»;
• Нагороджений особистою вогнепальною зброєю.
Побратими згадують його як людину сильної волі, спокою і внутрішньої рівноваги.
Командир морської піхоти про Олександра сказав: «Він захоплював своїм позитивом і спокійністю. Зібрав навколо себе лише гідних людей, бо й сам прожив гідне життя».
25 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Херсонщині сержант Журомскас Олександр Артурович героїчно загинув.
Нагадаємо, на сході 9 березня загинув Герой України, командир 39-ї бригади тактичної авіації з Житомирської області Олександр Довгач.
Як повідомляв Житомир.info, 28 лютого 2026 року до Житомира на щиті повернувся захисник Юрій Кузьминський, який у 2024 році став на захист України від російських агресорів у складі окремої єгерської бригади та обіймав посаду командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти.
