Шоковий стрибок цін стався у серпні вперше для мешканців обласних центрів від початку повномасштабної війни. З лютого 2022 року ціни були для них незмінними. Тарифи були заморожені та застосовувалися на рівні до початку повномасштабного вторгнення. Влітку стрімке підвищення пояснювали тим, що органи місцевого самоврядування отримали право самостійно встановлювати тарифи на воду, що призвело до їх швидкого перегляду по всій країні. Отже за воду житомиряни з 1 серпня платять трохи більше 82 грн за куб.

Але влада невеликих міст, в тому числі і в Житомирській області, підвищувала тарифи і раніше - до літа 2026 року: у Звягелі з 1 серпня 2025 року тариф на централізоване водопостачання був затверджений міською радою у розмірі 70 грн за кубометр, а з 1 липня – вже майже 86 грн.

«Звягельводоканал» влітку 2025 року опублікував цікаву порівняльну таблицю, де наглядно видно різницю у тарифах у невеликих населених пунктах Житомирської та сусідніх областей, жителі яких платили за воду, як ми бачимо, відчутно більше.

Якщо Житомир сплачував 37,54 грн за кубометр до серпня 2026 року, у Бердичеві з листопада 2024 року - 72,42 грн, а з липня - 101,76 грн, у Коростені наприкінці 2024 року прийняли тариф 69,59 грн за кубометр, а з січня 2026 - 76 грн.

У Малині з жовтня 2024 року тариф для населення мав би бути 109,40 грн(!), але на початку жовтня Малинська міська рада погодилася знизити до 87,47 грн, а різницю компенсувати з бюджету - майже 22 гривні за кожного користувача.

Тарифи на воду у наших сусідів у Вінниці - 81 грн за кубометр. У Рівному зараз 68,45 грн, який є найнижчим в області. Станом на 1 січня 2026 року вартість таких послуг, наприклад, в Корці становить 142,99 грн., Дубровиці - 139,43 грн., Радивилові - 107,21 грн, а в Острозі 99,72 грн.

А взагалі міста-рекордсмени дещо вражають цінами: Умань (Черкаська обл.) - 157,32 грн (79,49 грн за постачання + 78,84 грн за відведення), Бородянка (Київська обл.) - 139,34 грн, Обухів (Київська обл.) — 130,00 грн.

Серед обласних центрів лідирує Ужгород із тарифом 91,24 грн за кубометр.

За кордоном існує стала практика переглядати тарифи на комуналку раз на рік. Підвищення залежить від рівня інфляції, також враховують вартість реагентів та ціну електроенергії. Фахівці кажуть, що це щорічно приблизно 5-7%.

Зрозуміло, що під час війни уряд намагатиметься «тримати» ціни на інші комунальні послуги, проте європейські кредитори не раз давали рекомендації щодо поступового підвищення тарифів на ЖКГ для населення до ринкового рівня. На власному досвіді знаємо, що ринковий рівень – покриття витрат на виробництво та прибутки компаній-постачальників послуг. Додамо, що у нас в містах практично всі підприємства, які надають послуги населенню, є монополістами, коли створення конкуренції у цій галузі є технічно неможливим. Наші комунальні підприємства обслуговують всю територію населеного пункту.

Наостанок розповім про опитування, яке нещодавно побачила. Майже 60% українців не готові платити за комуналку більше навіть заради стандартів ЄС.

Натомість підтримати фінансово модернізацію ЖКГ готові сумарно менше третини респондентів – 32,5%. Однак ця готовність здебільшого є хиткою та невпевненою: 25% опитаних зазначили, що вони лише «скоріше готові», і тільки 7,5% респондентів висловили повну й цілковиту згоду платити більше за комунальні послуги.

Найбільш лояльними до модернізації виявилися Південь (39%) та Київ (38%). Найнижча готовність платити за євростандарти зафіксована у Центрі (лише 26% «за») та на Сході (66% не готових до додаткових витрат).