Ось таким краєвидом з вікна 62-річна житомирянка Клара Бенівна милується вже другий рік. Вона живе на другому поверсі п’ятиповерхового будинку на вулиці Московській, 26,- пише газета «Новости по-житомирски»
А знизу таку ж двокімнатну квартиру і квартиру поряд переобладнали під магазин чи офіс. Він здається в оренду. Жерстяний дах приміщення став для пенсіонерки справжнім акумулятором неприємностей. Рахуємо разом з нею. Відсутність безпеки – раз, адже по дашку нічого не варто забратися у квартиру. Надмірне нагрівання – два. Гарячими літніми днями дах стає схожим на розжарену сковороду. Сміття, недопалки та хвоя (поряд росте ялина) у рівчачку - три. Сонячні зайчики, від яких не рятують темні штори, – чотири. У дощову погоду по «блясі» тарабанить дощ – це п’ять. Шість – після дощу у заглибині стоїть вода, влітку - кілька днів, восени - тижнями. Зрештою, відсутність естетики самого дашка (гайки, неохайно відрізані шматки жерсті, смола) – це сім. Вісім, і це дуже важливо для немолодої людини, – дах майже повністю закриває Кларі Шварцбург видимість на Московську вулицю, краєвидами якої вона милувалася раніше.
«Ви – моя остання надія»
Один приватний підприємець, почувши цю історію, сказав мені: «Робити їм нічого, цим пенсіонерам, піднімають хай через дрібниці. З податків таких забудовників вони пенсію отримують!». Істина у цих словах є, але все ж… «Ви – моя остання надія», - сказала Клара Бенівна «Новости по-житомирски» . З проханням вжити заходів вона зверталася у Житомирський виконком, управління архітектури і особисто до власника магазину – із проханням поставити на вікні її квартири решітку від злодіїв. Решітки нема і по сьогодні, а у відповіді, що надійшла з міської ради аж через три місяці після скарги пенсіонерки, йдеться: забудовник не порушував будівельних норм і зобов’язується покрити дах спеціальним екологічно чистим сертифікованим руберойдом…
«На шантаж я не погодився»
Цю історію власник новобудови Максим переповідає по-своєму. «В цьому будинку склалася традиція, що той, хто будує магазин, робить сусідам якісь незначні блага. Вікно поставити чи шпалери купити. Ми з Кларою Шварцбург домовилися про решітку на вікно. Коли робітники збиралися її ставити, господарка зажадала ще й новий склопакет. І це купив. Потім виявилося, що, крім цього, я повинен засклити вікна у її кухні та іншій кімнаті. На ці умови я не погодився заради принципу, бо це шантаж. У відповідь пенсіонерка пообіцяла мені неприємності. От вони й почалися…».
Зі слів Максима, якби не упертість пенсіонерки, то і решітка, і новий склопакет уже давно стояли б на її вікні. Так само й давно куплений рулон руберойда – «якщо сусідці не подобається жерсть». На інші поступки господар магазину не піде принципово.
Сусіди уже ні до чого
На головний же аргумент Клари Шварцбург, що ні з ким із сусідів власник магазину будівництво не узгоджував, начальник відділу по роботі зі зверненнями громадян Житомирської міської ради Лідія Зубрицька відповіла: «Він і не повинен був узгоджувати. Уже років два, як із закону виключена норма про обов’язкову згоду сусідів на реконструкцію чи переобладнання житлового приміщення під об’єкт господарства непромислового характеру». Зі слів пані Лідії, будь-який забудовник зацікавлений у тому, аби всі норми виконувалися, інакше будівля не буде прийнята в експлуатацію і власник не отримає дозволу на здійснення господарської діяльності. А це для нього головне.
У цьому контексті зміна покриття даху – найбільше, на що може розраховувати оскаржувачка.
Анна Дмитрієва
