Суспільство

40 років північні ліси Житомирської області носять статус «заповідної зони». ФОТО

12 листопада 2008, 11:18

40-річчя відзначає Поліський природний заповідник, що в Овруцькому районі. У 1968 році він був створений з метою збереження в природному стані типових для Українського Полісся лісо-болотних комплексів. З понад 20-ти тисяч гектарів площі більше п’яти тисяч – це торфові болота та заболочені ліси. 16-ть видів вищих рослин, що зустрічаються на заповідній території, занесені до Червоної книги України. Серед “червонокнижних” представників фауни заповідника - чорний лелека, борсук, видра.

А ось 139 видів мохів та десятки видів лишайників не занесені до Червоної книги, проте – дуже важливі, каже директор заповідника Сергій Жила: «Це індикатор чистоти повітря, тому там, де повітря забруднене, ви їх не знайдете. Район Поліського заповідника в цьому плані дуже вигідно розташований – від нас в околицях доброї сотні кілометрів немає зовсім ніяких хімічних підприємств, і якщо ви тут вдихнете на повні груди, я думаю, ви відчуєте, чому у нас багато так лишайників».

Загалом ландшафти Поліського заповідника дуже нагадують тайгу – якщо не сибірську, то, принаймні, карельську чи скандинавську.

В заповіднику, крім суто наукової роботи, велика увага приділяється історико-краєзнавчим дослідженням, - повідомляє "Житомирська хвиля"

 

Незвичайна сосна росте у природному заповіднику.  До слова, дерев такої чудернацької форми на піщаних дюнах заповідника немало. Є тут ще і така , що у віці 40 років має висоту не більше 15 см. Бідність грунтів та недостатність вологи не дають можливості рослинам розвиватися в повну силу.

Відомо, що ще якихось 80 років  тому на Овруцько-Словечанському кряжі було більше сотні каменів-слідовиків. Тепер лишилося, мабуть, не більше десяти. Чудо-Камені Великої Фосні, Рудні Замисловецької, Листвина нині знову збирають до себе людей ... В Поліському заповіднику створюється музей каменів під відкритим небом. Кожен із них має свою легенду.

Неподалік села Верпи є урочище  Ночовки. Старші люди пам’ятають в ньому  не зовсім звичайний камінь у формі невеличких ночов. Легенда розповідає, що колись давно йшла землею Матір Божа з немовлям і саме в камені із заглибиною своє дитя скупала та й пішла далі, лишивши на камені сліди своїх босих ніг. Святий камінь став культовим об’єктом  для древлян. Тож не дивно, що за радянської влади його було знищено. Тепер камінь «відродився» в заповіднику. В його заглибині, на диво, за будь-якої погоди є вода.

Етнографічний музей «Древлянське село» незабаром з’явиться в  одному з найвіддаленіших сіл Овруцького району Селезівка. Натхненником та організатором втілення цього задуму в життя є директор Поліського природного заповідника Сергій Жила.

Один з об’єктів  водяний млин уже відновлено і відкрито. В давні часи млин мав не лише господарське призначення, а був і культурним осередком, місцем , де люди спілкувалися, ділилися новинами, обмінювалися досвідом. Сергій Миколайович має надію, що цей добрий дух збережеться в млині і в наш час.

 

Житомир.info


 

Матеріали по темі