Соревнования за спикера: комбинации Ющенко, Тимошенко и Януковича

21 листопада 2008, 14:38

Шість років тому Володимир Литвин вже опинявся в ситуації, коли його обрання спікером автоматично означало формування нової коаліції у Верховній Раді.

"Я гарантую, найближчими днями буде створена постійно діюча парламентська більшість", - обіцяв Віктор Медведчук, який керував обранням Литвина у 2002 році.

"Це не просто 226 голосів, це фактично формування більшості у Верховній Раді", - повторив за Медведчуком Олександр Турчинов.

Починаючи з тих часів, посада спікера за змовою усіх політичних сил включається в пакет розподілу посад під час коаліційних переговорів. Хоча ніде – ані в Конституції, ані в регламенті Верховної Ради – не вказується на приналежність цієї посади до коаліційного пакету.

Сьогодні парламент опинився у патовій ситуації. Після звільнення Арсенія Яценюка лідери фракцій все ще продовжують мислити за старою схемою, коли обрання спікера є одним з проявів формування більшості.

Напруженість нагнітають ще й постійні взаємні закиди БЮТ та НУНС у змові з Партією регіонів. Завдяки цьому будь-яке результативне голосування за кандидатуру спікера автоматично стає приводом для нового витку звинувачень у зраді.

Існує всього декілька найбільш ймовірних варіантів комбінацій голосів у сесійній залі, кожна з яких теоретично може зробити спікером "свою" людину.

1. КОМБІНАЦІЇ ПІД ІВАНА ПЛЮЩА

Єдина політична сила у Верховній Раді, яка мріє про спікера в особі Плюща – це "Єдиний центр".

Свідки розповідають, що минулого тижня відбулися переговори між сивочолим політиком, Рінатом Ахметовим і Віктором Балогою. Плющ, який не підписав коаліційну угоду з Тимошенко, є запорукою союзу президентського табору і Партії регіонів.

Очевидно, що за Плюща не проголосує жодна сила, яка до того виступала проти дострокових виборів – тобто БЮТ, "Народна Самооборона" та частина "Нашої України".

Єдиний можливий сценарій спікерства Івана Плюща – це його підтримка силами, які відправили у відставку Арсенія Яценюка: Партією регіонів, "Єдиним центром", комуністами та Блоком Литвина.

Аби підтягнути під цю кандидатуру голоси з інших фракцій, потрібні кадрові ресурси. Але комуністи поки категорично відмовляються втішатися посадою віце-спікера, з якої пропонується зняти Миколу Томенка заради Адама Мартинюка.

Ще складніше – чим звабити Володимира Литвина, який сам марить про червоне плюшеве крісло у президії. З тих же мотивів Литвин робить неможливим спікерство Олександра Лавриновича. Втім, у "регіонала" є свої варіанти.

2. КОМБІНАЦІЇ ПІД ОЛЕКСАНДРА ЛАВРИНОВИЧА

Без Блоку Литвина у Партії регіонів є лише дві можливості протягнути свого кандидата на посаду спікера: спільне голосування або з БЮТ, або з НУНС.

Але кожен з цих варіантів містить у собі несумісні обставини для одного з партнерів.

2.1 Спікер від "регіоналів" та Банкової

Хоча сумарно Партії регіонів і НУНС мають 247 голосів, в реальному житті набрати їх неможливо, оскільки проти такої комбінації виступлять сателіти Тимошенко у президентській фракції – Народна самооборона і Народний рух.

Щоб покрити дефіцит, тандему НУНС – Партія регіонів знадобляться комуністи, яких треба ще відбити від ситуативного "впливу" з боку того ж БЮТ.

Але головна причина, яка блокує цей варіант – відсутність мотивації для "Нашої України".

Навіть лояльна до Ющенка частина фракції НУНС не розуміє: чому вони повинні проковтнути відставку "їхнього" Яценюка, а потім проголосувати за призначення "чужого" Лавриновича.

Чому Ющенко не звільнив Балогу, якщо вважає звільнення Яценюка злом? Або, якщо президент підтримує відставку спікера, чому він не проконсультувався з рідною фракцією, яка висувала його на посаду?

2.2 Спікер від Партії регіонів та БЮТ

Цей варіант дуже некомфортний для обох партнерів - ані психологічно, ані з огляду на досвід спільної роботи після подій 2 вересня.

По-перше, для спічрайтерів на Банковій обрання спільного спікера цими фракціями стане найбільш переконливим доказом "змови проти всенародно обраного президента".

По-друге, очевидно, що БЮТ не буде мати жодних гарантій, що вже наступного дня після обрання спікера, на розгляд депутатів не буде винесено закон про фінансування виборів або вотум недовіри прем’єру.

Єдиний шлях для Тимошенко бути впевненим, що у вирішальний момент "регіонали" не повернуться обличчям до Банкової – це запропонувати їм місця у виконавчій владі. На це не піде жодна із сторін, інакше на майбутніх виборах вони втратять цілісний образ ворога.

3. КОМБІНАЦІЇ ВОЛОДИМИРА ЛИТВИНА

У Володимира Литвина сьогодні є лише два варіанти: або відмовитись від крісла спікера, або хоча б на деякий термін відповісти на питання: "З ким я?".

Вибір більш ніж чіткий: БЮТ або Партія регіонів. І точно відомо, що кожна з них вміє своїх молодших партнерів робити заручниками.

Тимошенко тривалий час загравала з Литвином – і сама безпосередньо, і через Петра Порошенка, якого з лідером Народної партії пов'язують теплі стосунки.

Тимошенко і Литвину не треба було би навіть оформлювати коаліцію. Просто за негласною домовленістю вони мали б стати союзниками і страхувати один одного.

Литвин як спікер влаштовував Тимошенко. Вона вирахувала – якщо Литвин отримує посаду голови Верховної Ради, в нього зникає мотив для дострокових виборів. А без блоку Литвина жодне рішення, потрібне для їх проведення, не набере 226 голосів.

Тому БЮТ активно включився у проект ангажування Литвина.

На відміну від інших можливих партнерів Литвина, окрім голосів для обрання спікером, Тимошенко була готова запропонувати йому ще й декілька портфелів у виконавчі владі.

За словами джерел в блоці Тимошенко, Литвин висловив зацікавленість у посадах керівників "Укрзалізниці", Міністерства екології та Державної податкової адміністрації.

Тимошенко була готова пожертвувати "Укрзалізницею". Стосунки між прем’єром і міністром транспорту Йосипом Вінським давно охололи. Він не цурається ходити за порадами до Віктора Балоги та боротися з компанією "Інтертранс" Миколи Ковзеля – сусіда Тимошенко по котеджному містечку "Срібна затока".

Свідки стверджують, що конфлікт між Вінським і головою ряду почав навіть проявлятися на людях. Як приклад наводять ситуацію, коли Вінський на відсіч відмовився виконувати одне з доручень прем’єра.

"Коли Юля це почула, вона навіть не могла нічного сказати! Після паузи вона лише залилася фарбою і тихо так запитала: "Ну як таке може бути, Йосипу Вікентійовичу, ну як це ви не будете виконувати моє доручення?", розповів "Українській правді" очевидець.

Станом на вечір понеділка гарантована більшість голосів під Литвина була зібрана. 155 членів БЮТ плюс 27 комуністів, залучити яких Тимошенко збиралася, змінивши першого віце-спікера Олександра Лавріновича на Адама Мартинюка.

Тимошенко з комуністами – це 182 депутати. Плюс 20 членів блоку Литвина, плюс союзники БЮТ в блоці НУНС: 20 людей "Народної самооборони" і 3 члени Народного руху. В підсумку – 225 голосів. У разі потреби сформувати резерв ще в три-п’ять голосів не стало би проблемою.

Однак у вівторок зранку Тимошенко дала відбій операції з обрання Литвина спікером. Зробила це несподівано навіть для своїх соратників.

За словами джерел, Тимошенко дізналася, що Литвин ходив за благословенням до Віктора Ющенка, а також шукав лояльності у Віктора Януковича.

Ці події Тимошенко трактувала як змову за своєю спиною. Прем’єру був потрібен Литвин, але тільки як людина, зобов’язана їй своїм спікерством. Тобто Литвин на посаді мав бути заручником доброї волі БЮТ.

Таку саму операцію Тимошенко намагалася провернути в 2006, коли просувала в спікери Мороза, який мав стати гарантом її недоторканості в якості прем’єра.

Коли Тимошенко дізналася про зустріч Литвина з Ющенком і Януковичем, вона зрозуміла, що ця людина може стати для неї "Морозом номер два", який в останній момент знайшов союзників серед її ворогів. Тобто Литвин як незалежний від Тимошенко кандидат може наробити для неї біди ще більше, ніж якщо це крісло взагалі буде вакантним.

4. КРИЗОВІ КОМБІНАЦІЇ

Поставивши хрест на ідеї з обранням Литвина, Тимошенко пішла іншим шляхом.

За інформацією джерел в БЮТ, прем’єр запропонувала Партії регіонів втілити в життя принцип, який вони заклали, розробляючи навесні проект змін до Конституції: прем’єр – від коаліції, спікер – від опозиції.

Тобто Тимошенко висловила ідею, щоб Партія регіонів висунула на місце голови Верховної Ради свою людину. Другим пунктом після обрання спікера мало бути ухвалення закону про опозицію, який би гарантував регіоналам широкі повноваження.

Іншими словами, Тимошенко намагалася відбити в Партії регіонів смак до дострокових виборів. Але Янукович у цю гру поки не включився – він і далі марить кріслом прем’єра, яке розраховує отримати після нових виборів навесні. Ну а там вже і до обрання президентом залишиться зробити один крок.

Урешті решт, гра між БЮТ та Партією регіонів – це гра на нервах. Економічна криза в країні продовжує робити свою чорну справу – падає рейтинг БЮТ, але, за словами самих "регіоналів", у них теж є побоювання стрімкого зниження довіри виборців. Набирають у цій ситуації лише комуністи.

Схід України відчуватиме наслідки кризи першими. І якщо раніше "регіонали" могли скидати вину на уряд, то зараз електорат асоціюватиме економічні проблеми з власниками підприємств, більшість яких належить депутатам з Партії регіонів.

Дивним чином так сталося, що ситуація в країні змушує до відокремлення посади спікера від конструкції більшості.

Зараз депутати почали говорити про призначення так званого "технічного спікера" – людини, яка буде компромісною для найбільших фракцій, без особистих президентських амбіцій і зі знаннями регламенту. Подібні натяки призвели до того, що в коридорах Ради дедалі більше стали говорити про Адама Мартинюка.

Втім, впливові люди і в Партії регіонів, і в БЮТ, і навіть в НУНС висловлюють побоювання, що спікерство комуніста може "дуже дорого обходитись". При цьому частіше цю фразу виголошують без лапок.

http://www.pravda.com.ua/

Матеріали по темі