Суспільство

Житомирська область: Щоб вижити, крихітному Антошці, чий батько розбився дорогою до пологового будинку, потрібні кошти

9 December 2008, 10:55

Оля вже майже не плаче. Вірніше, намагається не плакати, не думати про страшну аварію, яка забрала життя коханого чоловіка. Вона мусить жити для новонародженого синочка, який з’явився на світ того фатального дня з вагою усього 1280 грамів. Це все, що залишилося у неї від 23-річного Антона. Він розбився на власному автомобілі дорогою до пологового будинку, на 185 кілометрі траси Київ-Чоп.

27 листопада двадцятирічна Ольга шляхом кесаревого розтину народила у Житомирі недоношеного хлопчика. Передчасні пологи на 27 тижні вагітності. Це була бажана дитинка Церпіцьких. «Коли Антон дізнався, що я вагітна, він плакав від радості, - каже породілля. – Як і тоді, коли нам сказали, що буде хлопчик. Чоловік запропонував: «Хай буде Антошкою». Не на свою честь, бо удома Антона всі кликали Толіком, а на честь свого батька Антона. Я погодилася». Оля каже, Антон хотів багато дітей.

Влітку подружжя мешкало у селі Видумка Червоноармійського району. До того жили у Житомирі, де Толік-Антон працював, а Оля закінчувала навчання. Цієї осені в сім’ї Церпіцьких було багато визначних дат. Рівно рік тому молодята одружилися, а 24 листопада майбутньому татові виповнилося 23 роки. 26-го народився первісток. Наступної дати, дати безглуздої смерті Антона у ніч на 27 листопада, за правилами Всесвітньої гармонії не могло бути. Але вона кривавою плямою постала у їх календарі…У цей день щасливе подружжя мало відзначати 5-річчя з дня свого першого знайомства.

«Коли Антон дізнався про кесарів розтин і про сина (я народила після 6 вечора), хотів тут же приїхати, - розповідає породілля. – Я зупинила: не їдь. Він питав, чи мені боляче, де різали і чи великий шов. Він пройшов це все, бо чотири місяці тому переніс операцію на животі: лопнув апендицит. Тоді лікар сказав: ще день – і він міг би вже бути не живий».

«Він поспішав жити, - говорить Олина мама. – Такий швидкий, просто згусток енергії. Навіть в гостях надовго не засиджувався. Коли дізнався, що Оля народила, обдзвонив усіх родичів і знайомих. Тричі до мене телефонував, бо я була біля маленького в реанімації. Питав, який він, в якому стані. І все рвався у лікарню. Просили: дочекайся ранку. Не схотів… Нікому було приборкати його енергію, остудити. Тепер думаю: Олю гляділа, а треба було Толіка тримати. Вислизнув, як риба, та й немає…».  

Про загибель чоловіка породіллі сказали лише через три дні після похорону. До сприйняття страшної звістки Олю ретельно готував психотерапевт Центру В’ячеслав Гаврилов. Казав: молися за Антона і за сина. І вона молилася, не відаючи, що одного з них вже немає на світі… Зараз маленький Антошка перебуває у відділенні інтенсивної терапії новонароджених Житомирського обласного центру охорони здоров’я матері і дитини. Його життя підтримують різні трубки і системи вентиляції легенів. Харчується маминим молочком через зонд.

«Стан маляти залишається важким, - говорить завідувач відділенням Сергій Лапоног. – У перші годити життя ми вводили йому препарати, необхідні для розкриття легень. Попереду довге лікування, доки малюк не почне самостійно і ефективно дихати та набирати вагу».

Олю вже виписали з реанімаційного відділення, однак вона зі своєю мамою щодня навідується до крихітки. Живуть у родички поряд з лікарнею. «Коли дізналася про Антона, цілий день ридала, обхопивши голову руками, - згадує вона. – Та коли на другий день прийшла в палату і побачила синочка, який так само обхопив голівку рученятами, дала собі обіцянку більше не плакати. Бо маленький все відчуває. Заради нього я готова витерпіти всі випробування».

На лікування Антошки Центр охорони здоров’я матері і дитини же витратив більше 10 тисяч бюджетних гривень. Чим можуть, допомагають родичі. А ще до збору коштів підключилися небайдужі люди, які почули або побачили  в новинах сюжет про цю страшну трагедію. «Минулого тижня до нас прийшла молода житомирянка Тетяна. Вона висловила щирі співчуття і принесла гроші для Антончика, - розповідає Ольга. – Зовсім чужа людина – і стільки доброти… Спасибі всім, хто відгукнувся!».

Для тих, хто може надати будь-яку фінансову допомогу на лікування Антошки, повідомляємо розрахунковий рахунок Олиного двоюрідного брата, Свінціцького Андрія Адамовича:

АКІБ «Укрсиббанк»,

м. Харків, пер. Московський, 60,

МФО 351005, рахунок у гривні.

№26203214006500,

Код ОКПО 3068901734,

для маленького Антона.

P.S. Ольга попросила не робити ніяких знімків, пояснивши це так: «Я дуже боюся зашкодити моєму малюкові. Щоранку заходжу в палату з острахом: а раптом щось сталося? Він такий крихітний, і вже сирота…».

Анна Дмитрієва

Житомир.info

 

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі