23 травня минає рік, як у жахливій автокатастрофі під Житомиром загинули 11 людей, восьмеро з яких — жителі Рівненщини. За рік рідні загиблих пережили не одне судове засідання. У результаті винним у вчиненні аварії суд визнав громадянина Боснії і Герцеговини Машека Зафера, який керував вантажівкою Skaniа і зіткнувся з мікроавтобусом Volkswagen-LT35, що курсував маршрутом Рівне—Київ. Проте жодної матеріальної допомоги потерпіла сторона не отримала.
Вічна пам’ять загиблим у страшній аварії та щирі співчуття рідним з приводу втрати Віктора Кондратюка, Інни Годун, Валерія Строцюка, Антона Горшеньова, Андрія Кузьменка, Олександра Ноговіцина, Олександра Щербакова, Олени Ковтун, Людмили та Петра Кухарчуків, Андрія Полєщука.
Через рік після аварії вони залишилися сам-на-сам зі своєю бідою.
— Мені не треба ніяких грошей, аби тільки сказали, що мій синочок Андрійко живий, — через сльози каже Світлана Полєщук, мати 26-річного Андрія, який загинув в аварії. — Він же загинув у мій день народження. От 23-го завжди приходив з квітами...
24 травня на місце загибелі з квітами поїдуть їх рідні. Вони не можуть збагнути, чому доля вчинила так жорстоко з їхніми близькими. За рік часу, кажуть, на місці так і залишилися одяг, речі загиблих, уламки машин. Це місце рідні планують упорядкувати.
У маршрутці тоді їхало чотири пасажири 26-річного віку. Андрій Полєщук поспішав у столицю до дружини, з якою встиг лише розписатися. 26-річну Олену Ковтун з села Бистричі Березнівського району у столиці теж чекав наречений. Одразу батька та матір втратили в аварії Павло та Микола Кухарчуки з Рівного. Старший дізнавач відділу організації дізнання обласного управління МВС України в Рівненській області майор міліції Інна Годун прямувала в столицю в гості до сина.
Рік, що минув, для тих, хто втратив в аварії своїх рідних, пройшов у душевних переживаннях, постійній напрузі, поверненнях думками у той страшний день.
Вони щоразу були присутні на судових засіданнях. Адже у вчиненні аварії слідство визнало винним водія вантажівки Skaniа. У грудні йому оголосили вирок: десять років позбавлення волі — за вину в 11 смертях. Однак Машек Зафер подав апеляцію, адже вважав вирок надто суворим. Проте апеляційний суд Житомирської області його апеляцію не задовольнив.
Без задоволення позовів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишилися і рідні загиблих. Будь-якої матеріальної допомоги ні від держави, ні від фірми, на якій працював іноземець, ні від страхової компанії рідні поки не отримали. І мало вірять, що згодом отримають. Кожен із них тепер окремо збирає документи і відправляє в Моторне (транспортне) страхове бюро України.
— Я ні на кого не тримаю образи, — говорить Наталія Кондратюк, дружина Віктора Кондратюка, водія мікроавтобуса Volkswagen-LT35. — Рік пройшов. А немає жодного дня, щоб сказати, як він пройшов. Крім рідних, нам ніхто досі не допоміг. Жодних відшкодувань не отримували. Але надіятися, що нам щось відшкодують, марна справа, бо як завжди не вистачить якогось одного папірця.
Ольга МІХНЬОВ Рiвненська газета
