Після виходу на нашому сайті матеріалу «Бывший директор организовал рейдерскую атаку своего предприятия?» до Житомир.info завітав директор державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Житомирагропроект» Віталій Михайленко і висловив свою точку зору на події, що відбулися в інституті 25 червня.
Він вважає, що був і залишається директором інституту.
- Я є директором інституту «Житомирагропроект» з 1992 року і залишаюся ним по цей день, маю право вчиняти від імені інституту юридичні дії, в тому числі підписувати договори без довіреності, та представляти інтереси інституту без обмежень, - пояснив Віталій Михайленко.
Цей документ Віталій Михайленко вважає головним, який "реабілітує" його як керівника
- Рейдерська атака на майно інституту розпочалася ще у вересні 2006 року, коли Міністерство аграрної політики України, мотивуючи незначною (17,4%) часткою держави в нашому майні, розірвало зі мною контракт на посаду директора інституту, - веде далі пан Михайленко. - Цим скористалося Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об'єднання «УкрНДІагропроект» - добровільна організація, покликана надавати допомогу аграрним проектним інститутам. Засновником її є і наш інститут.
В результаті змови з головним інженером інституту Валерієм Дяченком Об'єднання в листопаді 2006 року звільнило мене з роботи, призначивши його виконуючим обов'язки директора. У грудні Валерій Дяченко та головний бухгалтер Валентина Бокітько передали у власність Об'єднання всю приватну частку (82,6%) майна інституту, незважаючи на те, що Об'єднання ніколи не формувало Статутний капітал, а також призначило пана Дяченка директором інституту по контракту, внесло зміни до Статуту, якими, зокрема, виключило із числа засновників весь трудовий колектив і пенсіонерів, зазначило в Статуті, що тільки Об'єднання може розпоряджатися майном інституту, має виключне право на реорганізацію інституту, його ліквідацію, розпродаж майна і використання отриманих коштів. Над інститутом нависла реальна загроза його існування.
Я працюю в сільському будівництві області, тісно пов'язаному з діяльністю інституту, більше 40 років. В 1986 році мені було доручено створити цей інститут, і я не міг стояти осторонь, коли долею інституту розпоряджалися люди, які не мали з ним нічого спільного у майновому плані. Я звернувся до суду.
- Хто розірвав з вами контракт про роботу?
- Міністерство аграрної політики України. Але це ж Міністерство заявило суду, що, розриваючи контракт, воно не звільняло мене від обов'язків директора. На підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира Міністерство скасувало свій наказ про розірвання контракту. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області визнала, що я є директором інституту, а державний реєстратор Житомирського міськвиконкому 28 травня 2009 року вніс до Єдиного державного реєстру зміни до відомостей, відповідно до яких керівником інституту «Житомирагропроект» є я, а не Валерій Анатолійович Дяченко.
На підставі цих рішень я підписав наказ про те, що з 25 травня 2009 року я приступив до виконання обов’язків директора інституту. Однак виконуючий обов’язки директора Олександр Чайка (Дяченко В.А. у відпустці), головний бухгалтер Бокітько В.В. відмовилися виконувати цей наказ, в тому числі надати мені приміщення для роботи, печатку та інші атрибути директора. Підрозділ «Беркут» для цього ніхто не викликав.
Страх перед відповідальністю за скоєний злочин, внаслідок якого постраждали біля 200 працівників і пенсіонерів на загальну суму 1,5 млн. гривень, штовхає керівників інституту до організації різних акцій по захисту рейдерів від повернення майна колективу інституту.
- Якщо ви дійсно захищаєте інтереси інституту, то чому Вас не підтримують працівники «Житомирагропроекту»?
- Значна частина працівників - пенсіонери або особи, за віком близькі до них. Рейдери використали цю ситуацію, запропонувавши передати їм майно в обмін на обіцянку зберегти інститут, створити товариство з обмеженою відповідальністю, повернути майно і всіх забезпечити роботою. Певна частина людей, що систематично «підігрівається» керівництвом інституту, повірила в цю ідею. Однак передати майно можливо лише після того, як воно буде розпайоване і кожний стане власником своєї частки, а передати майно всіх працівників і пенсіонерів, не маючи на це від них повноважень, - це звичайний злочин, і за нього треба відповідати.
А ось документи, які на підтверження своїх слів надав Віталій Михайленко:
Заява про скоєння злочину направлена правоохоронним органам.
