Великі оченята п'ятирічного Петрика дивляться з, покритого термічними ранами, дитячого личка перелякано і напружено. На питання хлопчик не відповідає. Мама попереджає, що він не говорить. Ні, не те щоб зовсім - Петро не бажає розмовляти зі сторонніми. У малюка все ще не пройшов шок від пожежі, через яку він обгорів. Від болю, яку принесли серйозні опіки. Від численних медичних процедур, які він терпить майже два місяці.
Четвертого жовтня хлопчина разом зі своїм братом-близнюком виявили в дідовому господарстві, в с. Малий Браталів Любарського району, половинку великого гарбуза, з вичищеною серединкою. Під впливом «кіна» про Хеллоуін, вирішили власноруч сконструювати символ американського фільму жахів - «окатий гарбуз». Для повної достовірності, щоб очі світилися, в середину натовкли соломи і підпалили. Спочатку було дуже цікаво і весело. Але, коли стали розлітатися іскри та підпалили сухе сіно, стало моторошно. Юні «хеллуінщики» злякалися і рвонули з сараю. Братик так і втік, а Петрик, як на зло, втратив чобіток. Острах бути покараним за втрату амуніції виявився сильнішим, ніж боязнь полум'я. Хлопчина, плачучи від жаху та болю, став голими руками гасити палаюче сіно, прокладаючи шлях до своєї втрати. Пожежа набирала силу, і в сараї, що став справжньою піччю, жар був такий, що не витримав би і метал. На щастя для «палія», вчасно зреагували дорослі - малюка буквально вирвали з вогняної пастки. Вже через півгодини Петрусь зі значними опіками рук, ніг і обличчя був доставлений до центральної районної лікарні. Але характер і тяжкість травм дитини вимагали втручання фахівців обласного рівня.
Коли маленького пацієнта помістили в Центр опіків та пластичної хірургії обласної лікарні ім. О. Гербачевського лікарі жахнулися станом рук хлопчика. Замість, по-дитячому ніжних, долоньок і пальчиків медикам постали пригорілі культяшки. Але фахівці Центру, його завідувач, Микола Адамович Нікитенко, якщо можна так казати, геніальний конструктор людської плоті, не звикли здаватися під тиском обставин. Було вирішено руки Петрові відновити. Шість разів хлопчина «відзначався» в операційній. За півтора місяця лікарям вдалося-таки «наростити» м'язові та шкірні тканини на дитячих кистях. Зараз юний пожежний йде на поправку, рани загоюються, долоньки хлопчика набули природний вигляд.
Від виду дитячих ран навіть у бувалих еменесівців, які цього дня готували огляд-репортаж з Центру опіків та пластичної хірургії, з метою профілактики травматизму серед населення, стискалося серце, і клубок стояв у горлі. І що особливо сумно, малята не винні - дорослі не навчили, не встежили. Інша справа самі дорослі, які за власну дурість, за небажання прорахувати наслідки своєї поведінки, платять своїм здоров'ям, а нерідко і життям.
В одній палаті з маленьким Петром лежала Ольга, жінка середніх років. У неї великий опік обличчя, грудей, рук і плечей. Людина, яка багато чого в житті бачила, досвідчена господиня, Ольга вирішила сильніше розпалити мляво палаючі дрова в печі за допомогою бензину. Линула з банки в топку, звідти у відповідь негайно отримала вогненний протуберанець. Спалахнув одяг, жінка заметалася в паніці. Поки рідні загасили «живий факел», вона встигла серйозно обгоріти. Після декількох операцій лікарі вилікували рани, відновили шкірну тканину і ... повернули жінці груди.
При переході з однієї палати в іншу заглянули у перев'язочну. У молодого чоловіка, що там був, великі опіки рук, ніг, живота та паху. Він уже другий тиждень на лікарняному ліжку. Рани були такими, що виникали сумніви в успіху лікування. Але страхи залишилися позаду, і організм приступив до відновлення пошкоджених ділянок. Без маленького дива з боку лікарів не обійшлося. Зараз дбайливі руки медсестер обробляли рани, пацієнт тримався мужньо і навіть самокритично прокоментував свою «пригоду», до якої потрапив, випивши зайвого. Тихим голосом, але іронічним тоном він розповів, як відійшов від накритого столу придорожнього кафе по нужді, став шукати необхідне приміщення і опинився в трансформаторній будці.
У чоловічій палаті 36-річний Сергій, житель Черняхівського району, вже готується до виписки. Широка пов'язка поки що закриває йому все праве плече і частину грудної клітки. Микола Адамович, пересипаючи свою промову спеціальними термінами, поділився «секретами» відновлення тіла Сергія. Надто глибокими були термічні рани у чоловіка. Сам пацієнт поділився причинами травм. Він з друзями був у лісі на полюванні. За його словами, «як належить» відмітили вихід, але далі все пішло шкереберть. Горе-мисливець не розрахував сили, і полювання продовжив уві сні біля багаття. Чи то вогонь розгорівся, чи то чоловік сам крутився, але в підсумку він потрапив до вогнища. Алкогольний дурман не відпускав, товаришів поруч не виявилося, Сергій горів, кричав, але прокинутися не міг. І тільки коли на крики збіглися інші мисливці, постраждалого витягли з вогню, надали допомогу і відправили до районної лікарні, а потім і до Центру опіків та пластичної хірургії обласної лікарні. Після зняття бинтів тільки незначні рубці будуть нагадувати дорослому чоловікові про його дурість і недалекоглядність.
Інший мисливець, Руслан, «невдалим» пострілом відстрелив собі п'яту. Те, що побачили працівники МНС, перевершувало уяву. Постраждалу ногу лікарі зігнули у коліні та пришили залишками п'яти до гомілки здорової. На здивовані запитання рятувальників доктор Нікитенко поділився технологією. Вона полягала в тому, що здорова нога «ділиться» з травмованою м'язової та шкірної тканиною, рана заросте, потім їх розділять. Таким чином, обходилися без «зняття» тканин з інших ділянок тіла.
Поруч лежав молодий хлопець, який навідріз відмовився рекомендуватися. Як стало відомо, він через необачність попав під лезо пилорами і втратив задню частину ступні. За хірургічними канонами хлопця чекала ампутація. Лікарі Центру вирішили спробувати врятувати ногу. Ось вже кілька днів йшов процес обговорення та відпрацювання технології процесу відновлення.
І знаєте, віриться, що молода людина вийде з палати в життя на двох ногах. Тому, що голови і руки лікарів Центру золоті. Як «живою водою» в старих, добрих казках, вони лікують жахливі рани, відновлюють тіла, рятують життя.
Низький уклін чарівникам у білих халатах!
Сергій Уланов, ГУ МНС України в Житомирській області
