Україна

Свято Миколая. Яновича

15 березня 2010, 11:58

 

Отже, сталося: минулого тижня країна отримала новий уряд. Деякі призначення стали повною несподіванкою – алогічним видається вручення портфеля міністра економіки Василю Цушку в той час, коли Регіони підважені такою персоною, як Ірина Акімова. Але переможців не судять. А якщо й судять, то це, власне, нічого не змінює.

Юлій Володимирович Азаров та інші

 

Якщо за відставку Юлії Тимошенко проголосували 243 депутати, то за призначення Миколи Азарова – 242. Один «штик» із табору противників Тимошенко, яку спікер Литвин, обмовившись, назвав «Володимировичем», дорогою «загубився». Але, в принципі, склад тих, хто підтримав Азарова, – той самий: Партія регіонів, Блок Литвина, фракція комуністів та «зрадники» з НУНС та БЮТ. Коаліція є коаліція – поки що її представники діють цілком солідарно.

Що ж до самого Миколи Яновича, то він, отримавши букет червоних троянд, пообіцяв внести на розгляд Ради проект державного бюджету вже до 11 квітня. На сьогодні це – головна новина. Решта оціночних суджень із вуст Азарова («країна розграбована, казна порожня, борг держави зріс») цікава з точки зору тієї затятості, з якою нова влада звертає увагу на помилки старої.

Власне кажучи, за помилки взялись жорстко і навіть дещо передчасно. Ідея міжнародного аудиту діяльності Юлії Тимошенко перебуває лише на стадії попередніх домовленостей, а генеральний прокурор України Олександр Медведько вже закликає правоохоронні органи долучитися до перевірок використання нею бюджетних коштів.

(У дужках зауважимо, що бігти поперед паротягу – не завжди корисна річ. Медведько квапиться записати до гріхів попереднього уряду невиконання вимог закону щодо підвищення соціальних стандартів. Проте незрозуміло, як виконувати пролобійований Регіонами закон в умовах мало не переддефолтного стану. У який спосіб Азаров, маючи діряву казну, підніме соцстандарти, знає, очевидно, колишній силовий колега Медведька – Цушко).

Утім, Олександр Медведько турбується недарма. Поки увага зосереджена на нових урядовцях, генпрокурор може спати спокійно. Але згодом його посада також опиниться на кону. Чи внесе Президент Янукович подання на іншу персону, якщо надумає змінити генерального прокурора? Джерела «Главреда» кажуть, що найближчим часом Медведька не чіпатимуть.

Зовсім інша річ – глава СБУ. Минулого четверга парламент посадив у це крісло Валерія Хорошковського, відправивши у відставку Валентина Наливайченка. Цим стрес для Служби безпеки не обмежився. Янукович підписав укази, якими почистив лави спецслужби. Для початку він скоротив кількість заступників голови СБУ з п’яти осіб до трьох. Далі звільнив шістьох керівників підрозділів. Серед звільнених заступників Наливайченка – Микола Герасименко. Це персона одіозна, автор призабутої «справи 9 березня», якого свого часу просував кар’єрними сходинками Віктор Ющенко.

Таким чином, кадрові «революції», розпочавшись із верхівки виконавчої влади – з Кабінету Міністрів, – розходяться колами по воді, зачіпаючи решту сфер. Далі буде ще цікавіше, адже окрім міністерських посад, є також крісла голів райдержадміністрацій, є посада голови НБУ, посади керівників митниці, «Укрзалізниці» та інших державних відомств та комітетів. А поки що певні пертурбації чекають і на парламент.

 

Їхнього полку прибуло

 

Делегувавши своїх людей до складу уряду, Партія регіонів «підтягує» вгору за списком тих кандидатів у народні депутати, імена яких були наприкінці другої сотні виборчого списку, і, мабуть, не надто й сподівались на проходження до парламенту. А між тим депутатські мандати незабаром отримають 16 регіоналів, серед яких є знайомі прізвища.

До Ради, зокрема, пройде Юрій Болдирєв – відомий своїми епатажними заявами проросійський політик. (Який закликав згадати досвід Столипіна і заселити Сибір вихідцями з Волинської та Житомирської областей). Разом із Болдирєвим на вулицю Грушевського вирушать Олег Надоша, який у 2003 році керував Полтавським обласним штабом Віктора Ющенка і встиг побувати і в БЮТ, та колишній БЮТівець і мер Черкас Володимир Олійник. А також – екс-«нашоукраїнець» Валерій Келестин.

Коротше кажучи, як сказав би червоноармієць Сухов, компанія підбереться «душевна». Всі ці душевні люди, цілком імовірно, разом зі «старожилами» боротимуться за керівні посади у ключових комітетах Верховної Ради. Буде чи не буде переформатування парламентських комітетів – тема, яку нині жваво обговорюють у владних кулуарах. Подейкують, що дехто з чинних голів комітетів уже зовсім «розслабився», лише зрідка навідуючи своє господарство, адже після розпуску старої більшості і появи нової коаліція та опозиція можуть зробити кадрову рокіровку.

Одночасно з цим триває і зворотний процес: БЮТ як головна антиурядова фракція квапиться застовпити за собою ті комітети, що мають відійти до відання опозиції. Йдеться про комітет свободи слова, регламентний комітет та деякі інші. Крім того, БЮТ вимагатиме передачу йому посади першого віце-спікера, заявив член цієї фракції Сергій Міщенко. Оскільки Олександра Лавриновича призначено міністром юстиції, його місце лишилось вакантним. Якщо вдасться здійснити обмін регіонала на БЮТівця, місце віце-спікера доведеться звільнити Миколі Томенку. Тож кругообіг вакансій у природі триватиме.

А тим часом під питанням залишається подальша доля Володимира Литвина. Блок Тимошенко вже закликав чинного спікера добровільно подати у відставку, але сам Литвин такою порадою не скористався. Між тим політична вага його «золотої акції» вже дещо розмита – адже коаліція сформована із «запасом», до того ж, парламент ухвалив зміни до законодавства, дозволивши формувати більшість з окремих депутатів.

 

«Тушки» дивляться, як «нетушки» сваряться

 

До речі, креатив від Блоку Тимошенко не обмежується визначенням місця Литвина у Всесвіті. Для Юлії Володимирівни її соратники вимагають «почесного місця у сесійній залі як обраному лідеру опозиції». Дарма, що ЮВТ не має депутатського мандата, – юристи її політичної сили «вивчають можливість Тимошенко бути присутньою на пленарних засіданнях», говорить Андрій Кожем’якін.

Тимошенко претендує на місце у гостьовій ложі – щоб брати бодай опосередковану участь у парламентських баталіях. Цікаво, що те, де перебуватиме фізичне тіло Тимошенко, вочевидь, байдуже іншому опозиціонеру – Арсенію Яценюку, а ось титул «обраного лідера опозиції» він готовий оскаржити.

«Юлія Тимошенко – не член парламенту. Як може бути парламентська опозиція з лідером, який перебуває поза межами парламенту?» – дивується Яценюк. Водночас він заявляє, що сам має намір очолити справжню опозицію і «ефективно виконувати свої функції». До тіньового уряду Тимошенко Яценюк не піде, бо, вірогідно, створить власний Кабмін. А чи формуватиме альтернативний уряд В’ячеслав Кириленко – наразі невідомо, але з точки зору цього політика опозиція – це очолювана ним група «За єдину Україну». Інша версія у Миколи Мартиненка, який каже, що нікому не дозволить приватизувати опозиційну нішу.

Схоже, за бренд «справжньої опозиції», яка протистоятиме коаліції «тушок», незабаром розпочнеться боротьба не на життя, а на смерть. А чисельні уряди, сформовані різними політиками, мірятимуться, чия «тінь» довша. Можна тільки уявити, яку насолоду від спостереження за процесом отримають коаліціанти та новобрані урядовці.

Якщо тільки у «збірної» Азарова вистачить часу на споглядання чвар по інший бік паркана. Все-таки настав час насичувати, як каже Микола Янович, «розграбовану країну» благополуччям та матеріальними цінностями. Для цього у Азарова нині є всі можливості.

Главред

Матеріали по темі