Потягами, а ще літаками, пароплавами, автобусами та Бог знає чим цілий рік країною й світом пересувалися учасники славетної “Ореї”. У березні минулого року хорова капела з Житомира, яка входить до дванадцятки кращих колективів планети, у вкрай щільному гастрольному графіку знайшла час для відвідування Бердичева. Те, ще це була не випадковість, підтвердив візит цьогорічний. Ну не може, виявляється, маестро Олександр Вацек відмовити Бердичівському педагогічному коледжу, в якому, як він любить повторювати, розташована прекрасна зала і збирається особлива публіка.
Вони об’їздили чи не весь світ. Жартують: хіба що на Північному й Південному полюсах не побували. Які у мандрівника багатства? Спогади про незвичайні місця та дорожні нотатки. Ними “Орея” й Олександр Вацек завжди щедро діляться з глядачами. Їм нічого не вартує ось так взяти усіх, хто прийшов на концерт, і перенести, припустимо, до Південної Африки. Насолодившись тамтешніми мотивами, маестро одним рухом руки відправляє слухачів до Німеччини ХVІІ-го сторіччя, звідти — до сучасної Естонії, після чого усі опиняються у древньому Вавилоні.
Так само, як бердичівлян, вразила минулого року “Орея” й іноземців. До німецького Ахену ансамбль прибув, аби взяти участь у фестивалі, де окрім голосів наших земляків, мали прогриміти голоси німців, ізраїльтян, голландців. Усі разом вони працювали над цікавим проектом — 3-ю симфонією Леонарда Бернстайна “Кадіш”.
Олександр Вацек, заслужений діяч мистецтв України: “Супер складна музика, арамійська мова (там така дикція) — дуже важко працювалося. Бернстайн там не такий, до якого ми усі звикли... Там авангард, складність... Зрештою мені довелося вибудувати цілу систему, як це все вивчити. Для цього я кожного свого співака навчив диригувати цей твір. І “Орея” ТАК вистрілила! Усі казали: “Це неможливо! У вас така вимова, у вас такий темп, такий характер”... Тобто, дуже вдало вийшло”.
У Німеччині виступи капели маестро Вацека мали шалений успіх. Настільки шалений, що педантичні німці вперше за всю історію існування фестивалю зрадили своєму головному правилу — не запрошувати до себе той чи інший колектив двічі. Навіть обідньої перерви, коли люди мають годинку на відпочинок, розповідає диригент і керівник “Ореї”, ансамбль за лічені хвилини збирав повну залу. Чи дивно це? Мабуть, ні. Навряд чи, коли почуєш ТАКУ музику, шматок полізе у горло... Хіба що ком там твориться...
Далі була Південна Корея... Мрія Олександра Вацека. Якось маестро у якості члена журі, побував там на “Світовій олімпіаді”. Було жагуче бажання показати азійцям свій колектив, було й розуміння того, що з існуючим фінансуванням таку подорож вони ніколи не здійснять. Ідею довелося закинути куди подалі. Та ось...
Олександр Вацек, заслужений діяч мистецтв України: “Менеджер, який вів з нами перемовини, передав справи своєму сину, той “вийшов” на мене, аби завершити те, що розпочав його батько. Каже мені: “Я знайшов кошти. Ви у себе все проплатіть, а ми вам повернемо”. Кажу, що так не піде: у нас труднощі, криза... Вони розглянули це питання кількома комітетами — знову та сама картина. Вони знову у себе збирають нараду, на якій вирішують все ж таки вкласти 38 тис. $ у переліт. Так ми потрапляємо до Кореї.”
У Кореї перед ними схилили голови... Відомі майстри хорового співу просили у диригента Вацека його партитури. Аби повчитися... Інший би задер носа, та маестро з Житомира вже давно зрозумів: то не він, а Бог керує його розумом і руками під час репетицій та концертів.
Олександр Вацек, заслужений діяч мистецтв України: “Як почув корейські хори - “потух”. Вони там так швидко вчаться, вони там такі духовні... Як заспівали Баха — німці залишилися десь далеко позаду. Потім переходили до романтики, модерну, наприкінці влаштували справжнє шоу... Потім вони нам сказали, що ми — найкращі посли з України, які у них були. А ще сказали, що ми привезли до Азії новий стандарт хорового мистецтва. Я й партитури їм віддав за ці слова”...
Про що мріють в “Ореї”? Мабуть, багато про що... Серед іншого — про свого композитора, якого у капели ще немає. Чи з’явиться такий — невідомо, адже, за переконанням Олександра Вацека, ця людина повинна жити колективом і у колективі. Його, як і решту ансамблю, маестро втягуватиме у все, що задумав, і вони разом долатимуть свій шлях.
Грандіозних планів на рік 2010-й в “Ореї”, начебто, немає. Можливо, поїдуть до Німеччини, можливо, до Франції. Організатори нині економні, констатує пан Олександр, криза. Але досвідчений Майстер впевнений: криза — то швидкоплинне. Любов і Музика вічні...
Олександр Вацек, заслужений діяч мистецтв України: “Зараз весна, сонечко... Мені ось один товариш відмовляв-відмовляв, а тут раптом дзвонить: “Знаєш, а я передумав. Приєднуйтесь до нас, ми все організуємо”... Так що все рухається і, сподіваюся, ми будемо співати й далі. Якщо комусь це потрібно, ми доставимо їм таку насолоду”.
Олександр Єжель, Юрій Гавриш, телекомпанія ВІК