Український прем’єр Микола Азаров повернувся з Москви, де перебував з офіційним візитом, без очевидних здобутків.
«Ритуальні танці» українців довкола власної газотранспортної системи, схоже, в Кремлі набридли. А пропозиції Києва пом’якшити умови постачання природного газу до України без належної фінансової аргументації тут пропускають повз вуха. За оцінками Миколи Азарова, найбільшого поступу вдалося досягти в об’єднанні авіабудівних потужностей, а також у питанні транзиту нафти
Об’єднання без упорядкування
Після повернення з Москви Микола Азаров на засіданні уряду похвалився просуванням переговорів про об’єднання авіабудівних потужностей двох країн. І, хоча форма співпраці попередньо визначена у вигляді спільного підприємства, запитань поки що більше, ніж відповідей. Адже проблем і безладу в російському авіапромі вистачає.
Спільні українсько-російські проекти в авіаційній промисловості реалізуються не перший рік. Серед найбільш відомих – спорудження й експлуатація перевізника негабаритних вантажів – літака «Руслан», виробництво на російських заводах розроблених київськими конструкторами літаків Ан-70 та Ан-148. Ці приклади взаємодії з деякими застереженнями можна вважати позитивними. Але слід пам’ятати й про те, як потрапив у боргову пастку Харківський авіабудівний завод. Позика російської «Альфа-груп» не пішла підприємству на користь. Очікуваних інвестицій у виробництво отримати не вдалося. «Гроші пішли невідомо куди. Кажуть, на виплату відсотків за кредитом. А літаки стоять недобудовані», – говорить експерт авіаційної консалтингової компанії «Інфомост-Україна» В’ячеслав Коновалов. Безгосподарність і розбазарювання коштів властиві й авіапрому сусідів. Фахівці досі пам’ятають прочухана, якого на торішньому авіасалоні в підмосковному Жуковському дав Владімір Путін керівництву «Об’єднаної авіабудівної компанії». Прем’єра РФ розлютила збиткова робота російських авіабудівників, яких щедро фінансує держава. Саме інвестицій сьогодні бракує їхнім українським колегам. Микола Азаров розраховує отримати необхідні кошти від своїх російських друзів. А вони хочуть задешево отримати конструкторську документацію українських фахівців. Задовольнити інтереси одне одного ідеологи об’єднання пропонують у вигляді спільного підприємства. Досі немає відповіді на запитання «коли?» і «на яких умовах?».
Сьогодні ініціатори об’єднання авіабудівних потужностей намагаються переконати громадськість у безальтернативності створення спільного підприємства. Це стверджує Владімір Путін. А в Києві йому підспівують російські лобісти. Вони намагаються поширити хибний міф про те, що в України є лише науковий і конструкторський потенціал, а основні підприємства зосереджено в Росії. Насправді в Україні заводів цієї галузі близько 30. Найбільш відомі потужності із серійного виробництва літаків – у Києві та Харкові. Авіаремонтні підприємства в Києві, Одесі й Вінниці також можуть будувати літаки. А ще є Конотопський вертольотобудівний завод, виробник авіадвигунів «Мотор-Січ» (Запоріжжя). Дніпропетровський «Південмаш» виготовляє шасі для літаків. «В Україні є повний цикл виробництва літаків. Таких країн у світі лише сім», – сказав «Главреду» експерт В’ячеслав Коновалов. Він нагадав, що гроші на розвиток галузі українцям уже пропонували Індія, Китай та Лівія. На заваді стали російські партнери, яким належить частина інтелектуальної власності в спільних розробках.
Необхідності розвивати співпрацю з росіянами сьогодні в Україні не заперечує ніхто. Але щойно настав час переходити від політичних заяв до реальної роботи – виникли перешкоди. Політики згадали про те, що підприємства українського авіапрому не корпоратизовані. «Коли про це заявляють росіяни, це означає, що вони зацікавлені у поглинанні нашої галузі. А коли наші політики – слід чекати затягування переговорів», – прогнозує В’ячеслав Коновалов.
І труби, труби, труби…
Українська газова труба у відносинах нової влади з Росією дедалі більше нагадує жердину у стрип-барі. Заради зниження ціни на газ і гарантування об’ємів транзиту київські можновладці готові демонструвати небачене. Перебуваючи в опозиції, нинішні керівники держави неодноразово заявляли, що росіяни планують будівництво обхідних газогонів через зіпсовані відносини з Києвом. Винним у цьому, на думку лідерів Партії регіонів, був колишній Президент Віктор Ющенко. Влада в Україні змінилася, дружба Києва і Москви забуяла буйним цвітом, але Росія і не думає відмовлятися від спорудження Північного та Південного потоків. Власне, як і від зниження розрахункової ставки ціни на природний газ для України. За словами заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадима Чупруна, найвища у Європі ставка була предметом обговорення урядовців двох країн у Москві. Положення угоди, підписаної Юлією Тимошенко, в «Газ¬промі» задурно міняти не хочуть. Про об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу» посадовці обох країн говорять дедалі обережніше. А нові пропозиції Києва, схоже, настільки сміливі, що їх поки що оприлюднювати не наважуються. Заяви українських чиновників про те, що Росія має гарантувати об’єми транзиту газу до Європи, видаються швидше імітацією виконання своїх посадових обов’язків.
Про такі самі гарантії йшлося й на переговорах щодо нафтового транзиту. Росіяни, у свою чергу, наполягали на зниженні тарифів на 30%. Попередні оцінки нафтотранспортного бізнесу у міністра палива та енергетики Юрія Бойка та його російського колеги Сергія Шматка надто відрізняються. Якщо представник уряду РФ говорить про загрозу «пересихання» української нафтотранспортної системи, то український урядовець повідомив про зростання об’ємів транзиту на 40% з початку року.
Сам Бойко, коли керував «Нафтогазом України» у 2004 році, підписав угоду з російською «Транснафтою», за якою російський монополіст став єдиним контрагентом «Укртранснафти». Це дозволяє росіянам диктувати умови. Коли об’єми транзиту почали зменшуватись, росіяни зробили вигляд, що не мають до цього жодного стосунку. Адже транспортна компанія не володіє нафтою. «Домовляйтеся з власниками ресурсу», – відповідали знервованим українцям в офісі «Транснафти» на початку 2010 року. І водночас послідовно реалізують стратегію, за якою експорт російської нафти має йти через порти цієї країни. Тож нова українська влада була змушена просити партнерів про гарантії об’ємів транзиту. «Переговори щодо тарифів сьогодні непрозорі. У цьому зацікавлена влада обох країн. Адже в тарифах є значна корупційна складова», – зазначає колишній керівник «Укртранснафти» Олександр Тодійчук. Він прогнозує подальше скорочення російського нафтового транзиту. «Наближається до завершення будівництво труби БТС-2 у Росії. Вона забере нафту з української гілки “Дружби”», – сказав «Главреду» Тодійчук. Експерт наголошує на непослідовній позиції Києва, який через протистояння окремих груп у нинішній українській владі досі не скористався пропозицією білорусів створити постійний взаємовигідний маршрут транспортування венесуельської нафти до Гомельської області. «Для цього треба розвертати нафтогін “Одеса – Броди”, який сьогодні транспортує російську нафту. Але в уряді на це не наважуються: бояться розсердити дружню Росію», – іронізує Олександр Тодійчук.
