Депутат Житомирської обласної ради Леонід Антонюк так і каже:
- Комусь аж руки сверблять швиденько прихопити і приміщення школи № 18, і земельні ділянки. А так зовні сама ця колізія виглядає начебто благопристойно: раз пожежна служба винесла вердикт, що пічного опалення у шкільних приміщеннях бути не повинно (а саме приміщення реконструювати вже недоцільно, бо ж ці старі стіни пам’ятають іще батюшку-царя), то, мовляв, і було прийнято, на перший погляд, мудре, материнське рішення, аби школу № 18 перевести на базу школи №1.
- Пане Антонюк, то у чому ж тут, вибачте, «гоп-стоп»?
- От якраз у форматі гоп-стоп і здійснюється ця процедура прийняття рішень, не прозоро, а поспіхом, на фініші цієї депутатської каденції. Якась лукава драматургія…
- А яким, на Ваш погляд, як екс-члена виконкому міськради, мав би бути вірний і чесний, дійсно мудрий підхід до вирішення цього питання?
- По-перше, ще за рік, а краще за пару років до цього треба було б скласти проект перспективного плану об’єднання обох шкіл. І цей проект винести на обговорення батьків, учителів, загалом місцевої громади. Ну і заздалегідь, ґрунтовно вивчити проблемні питання, першочергові завдання, скласти кошторис і потрібні кошти передбачити у бюджеті, аби потім не шукати їх в авральному порядку.
- А якою мала б бути подальша доля земельних ділянок?
- Отак взяти ї виставити їх на аукціон, і якщо вторгували б добрі кошти, то вони згодилися б, аби вже в школі №1 спорудити сучасний спортзал, басейн, закупити комп’ютери. Або ж серед підприємців оголосити конкурс на найбільш привабливу, вигідну пропозицію на предмет того, що саме збудувати на земельних ділянках колишньої школи №18.
- То як же тоді вчинити зараз?
- Оголосити мораторій з даного питання до кінця цієї каденції. От коли буде новообраний депутатський корпус, новий міський голова, то нехай усе тоді і вирішать послідовно і чесно. Бо оця гарячка, як кажуть, «под занавес» мені особисто не подобається. Аби, чого доброго, у цій історії не заявились елементи детективу. Отак хтось випадково кине недопалок – і прощавай старе шкільне приміщення. Тоді червоний півень відкриє шлях до «махрового» дерибану.
Микола Приходько
