Таку картину на центральному ринку Бердичева побачиш не щодня: усі торговельні палатки закриті. Якщо хтось хоче купити чи продукти, чи одяг, тій людині пряма дорога до магазину, а на ринку, окрім п’ятьох продавців м’яса у павільйоні, більше нікого немає. Причина цьому одна єдина — підприємці міста вдруге вийшли на акцію протесту проти дій Уряду України. Цього разу біля Палацу культури ім. О. Шабельника їх було більше, ніж минулого, близько трьохсот.
Про це повідомляє телерадіокомпанія «ВІК».
Серед транспорантів та плакатів із протестними написами були навіть вінки, що символізували неминучу смерть малого та середнього бізнесу, як наслідок нового Податкового кодексу. На мітингу виступали усі бажаючі. Говорили, в основному, про наболіле: про високі суми податків, про пенсійну реформу та про майбутню втрату роботи. Кожен із виступаючих вносив ту чи іншу пропозицію, одна з таких — відставка Уряду України на чолі з Прем’єром. Представник однієї з політичних партій, звернувшись до підприємців, висловив своє бачення вирішення проблеми закриття малого та середнього бізнесу.
Валентин Юрчук, учасник мітингу: «Ви багато років робите на базарах, знаєте, де ви купуєте свій товар, чий депутат “кришує” цю фірму. Відмовтесь від нього, і перейдіть до іншого. Їх треба нещадно душить. Вас більше, їх мало. Свою продукцію вони випускають мільйонами. Їх треба нещадно душить, має бути нещадна економічна війна.»
Після довгих обурених виступів, мітингуючи прийняли нову резолюцію осуду дій Уряду України. Від попередньої вона відрізнялася тим, що у ній підприємці додали ще декілька пунктів, які стосуються не лише захисту їхнього бізнесу та них самих, а й захисту усіх громадян України. Окрім відставки прем’єр-міністра та його команди страйкарі вимагали скасувати пенсійну реформу, а натомість реформувати медицину та освіту.
Людмила Просянова, голова асоціації підприємців м. Бердичева: «Ми готові ділитися з державою. Ми розуміємо, що держава існує на податках. Ми будемо їх платити, але податки мають бути посильні. Не має права держава забирати все, і ми не віддамо своє останнє. Поки ми звертаємося до Президента. Якщо і він до нас не дослухається, ми також будемо висловлювати недовіру і Президенту.»
Мітинги — це лише частина заходів, що їх мають влаштовувати підприємці. Обіцяють, що до останнього будуть боротися за свої права, за щасливе майбутнє своє та своїх дітей.
Лідія Пастух, учасник мітингу: «Це — начало з начал, як кажуть. Це поки попередження Верховній Раді, Уряду нашому, щоб вони задумались. Люди уже не ті, в рабство ми знову не підемо. У нас будуть прийняті радикальні міри.»
Артем Дмитренко, учасник мітингу: «Всім підприємцям міста (їх є, я не знаю, 3, 4, 5 тисяч осіб) продовольчих і непродовольчих магазинів виходити на страйк, “всебердичівський” страйк підприємців. Сьогодні вийшли 300 (було їх стільки, чи не було...) підприємців. Це просто жах. Вони позакривали свої місця, а хтось не пішов, подумав, що не треба, і сьогодні він багато подасть, матиме гарну виручку.»
Після ухвалення резолюції, підприємці з транспорантами та вінками вирушили під стіни міської ради, аби зустрітися з Василем Мазуром. До мітингуючих вийшов не міський голова, а його заступник Сергій Онофрійчук. Вислухавши прохання підприємців, він коротко і ясно відповів:
Сергій Онофрійчук, заступник Бердичівського міського голови: «Що стосується передачі ваших побажань і резолюції, у мене є інша пропозиція: у вас є активний представник вашої асоціації підприємців, депутат міської ради, за яку ви будете голосувати, тож ви маєте повне право передати все туди, куди вважаєте за необхідне.»
Підприємці після цього вимагали у Сергія Онофрійчука дати відповідь ще на кілька запитань, але той зазначив, що місцева влада не може відмінити дії Уряду України, вона лише виконує його розпорядження. Після цього заступник пішов, залишивши протестуючих і далі голосно та з криками вирішувати свої проблеми. Треба буде, кажуть люди, вони ще раз і ще раз вийдуть на мітинг. Головна їхня зброя — кількість.
Марія Лесніківська, учасниця мітингу: «Їх мало, а нас багато, нас — мільйони. Вони повинні дослухатись до цих мільйонів людей, які на даний момент ситі, а через 2 години будуть голодні. А голодні люди — це найгірше за все. Голодна людина здатна на все.»
Ніна Сільченко, «ВІК»
