Арсеній Петрович Яценюк, політик молодий і мені симпатичний, вже вдруге в прямому ефірі намагається спровокувати зацікавлення його особою Генеральної прокуратури.
На одному з "Шустер-LIVE", в якому я брала участь, він прогнозував, що прокуратура ось-ось прийде за ним. А вона не прийшла. Минулої п'ятниці політик знову заявив: "Зверніться до генерального прокурора, я готовий йти до слідчого..."
Бідний Арсеній Петрович! Схоже, піар-лаври Юлії Володимирівни, зірвані нею на східцях перед Генпрокуратурою, не дають йому спокою. Ну не хоче кликати його слідчий до себе – бо нема за що. І, як казали у Львові – "вони нас визволили і на те нема ради".
У Арсенія Петровича інший, ніж у Юлії Володимирівни, візерунок. До речі, він кращий, більш щирий, викликає більшу довіру. Арсеній Петрович чудово презентується в англомовному світі. І йому туди треба їздити, там говорити, бо там – майданчик для його піару. Кожному, як мовиться, своє. І не треба пробувати когось наслідувати. Є політики, які можуть зробити піар навіть, коли йдуть до вбиральні (якщо біля дверей вбиральні стоять камери).
Юлія Володимирівна до таких належить. А є інші – які менше вміють піаритися, але можуть робити справді корисні справи. До речі, саме на таких буде соціальне замовлення під час наступних виборів. Треба лише залишатися у своєму стилі, залишатися собою і не йти на фронт, коли в тебе на обличчі написано, що ти не вояка, а той розумник в окулярах, який в школі завжди отримував п'ятірки. Трохи доброго креативу – і жодної прокуратури. Ось що я порадила б Арсенію Петровичу, молодому політику, якому справді щиро симпатизую.
