Тарас Чорновіл: «Не буде жодної коаліції»

16 листопада 2007, 07:48

Поки «Наша Україна» і БЮТ займаються складанням «шлюбного контракту» для створення коаліційної сім’ї у ВР шостого скликання, регіонали перейнялися доволі дивною справою, яка, в принципі, не мала б їх стосуватися, – вони хочуть вберегти Президента Ющенка від підступів майбутньої «другої половини».


Принаймні так вони заявляють. Сакраментальне «не вірте їй!» озвучили уже, здається, всі, кому в Партії регіонів дозволено говорити. Регіоналів можна зрозуміти – в опозицію дуже не хочеться, тож треба спробувати домовитися з Президентом і «Нашою Україною» хоч про щось. Отже, триває підпільна робота, аби демократична коаліція БЮТ і «НУ» не народилася. Це випливає і зі слів одного з головних спікерів ПР Тараса Чорновола, з яким спілкувався «Главред».

Пане Тарасе, перше питання стосується не України, а гарячої точки, за якою весь минулий тиждень спостерігав світ. Як ви оцінюєте те, що відбувається нині в Грузії, зокрема дії Міхаїла Саакашвілі щодо опозиції? Чим зумовлений такий поворот подій?

Гадаю, це закономірність – навіть не суто грузинська, а історична. Пригадуєте, хто створив Гітлера? Німецькі банкіри й інтелігенти, які вирішили, що німцям потрібен фюрер. Хто допоміг йому стати тим фюрером, який знищив пів-Європи? Прекрасні мудрі уряди Антанти, які вважали, що потрібна противага, тому слід поступитися Чехією чи Австрією.

Якось після Революції троянд і нашої Помаранчевої я у телеефірі допитувався в Ніно Бурджанадзе, інтелігентної розумної людини, чи не відчуває вона відповідальності за те, що у Грузії повторюються події, які відбувалися в Німеччині на початку 1930-х, і про те, що вони вирощують фюрера. Адже вже тоді було очевидно, що в Саакашвілі є ці задатки...

Очевидно, що Грузія – не настільки самостійна країна, щоб Саакашвілі міг дозволити собі будувати диктатуру і стати фюрером. Як ви гадаєте, чи не були тамтешні події певною реакцією на дії зовнішніх чинників, зокрема США та Росії?

Думаю, вплив США і на Грузію, й на Україну дуже перебільшений. Звичайно, певні функції в цьому плані і Ющенко, і Саакашвілі виконують. Адже, приміром, Україні зайві конфлікти з Росією не потрібні, але чомусь вони виникають, наприклад, тоді, коли постають питання щодо ПРО.

В Україні активізувалася дискусія про те, що нам потрібен сильний президент, і, можливо, слід рухатися до президентської республіки... У будь-якому разі саме такі ідеї звучать із оточення Віктора Ющенка.

Знаєте, людям, які висловлюють подібні ідеї, я ставив запитання: навіщо їм із м’якого й ніби непоганого чоловіка Ющенка створювати вождя, який потім їх же й поховає? Згадайте того ж Саакашвілі: прийшовши до влади, він почав ліквідовувати, усувати тих, хто його до цієї влади привів. Єдина Бурджанадзе вціліла.

І друге, що я зауважив і у Саакашвілі, й у Ющенка: обидва шукають опори у силовиках. Те ж намагання перебрати на себе контроль за армією, максимально контролювати міліцію і спецслужби. Згадайте заяву Ющенка про те, що силовий блок повинен підпорядковуватися Президенту, подивіться, як зросла роль РНБОУ... Проти кого це опертя на силовиків? Не проти зовнішнього ж ворога!..

Ви хочете сказати, що в Україні можливе щось схоже на те, що відбулося в Грузії?

Не зовсім. Ющенко м’якший, ніж Саакашвілі. У нас ситуація могла б розвиватися за грузинським сценарієм, якби президентом свого часу, наприклад у 2004-му, обрали Тимошенко.

Як ви гадаєте, чим закінчиться нинішня коаліціада? «Демократи» домовляться чи ні? Тимошенко стане прем’єром?

Процитую Козьму Пруткова: «Никогда не уступай малодушно всеобщим желаниям, если они противны твоим собственным. Но лучше, нарочито оттягивая время, норови надуть своих противников». Оце і є норма нашої політики.

У даному випадку я маю на увазі основних суб’єктів коаліційних переговорів – «Нашу Україну» і БЮТ, тобто Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко. Ми у цьому участі не беремо. Звичайно, коли виникають якісь проблеми у «помаранчевому» співтоваристві, починають розказувати, що воду з крана випив Янукович. Але це вже навіть не смішно.

Спершу я думав, що Ющенко затягує час для того, аби виторгувати побільше у Тимошенко, здобути певні гарантії. Але, гадаю, він укотре усвідомив, що будь-які домовленості з Тимошенко діють лише доти, доки це їй вигідно.

Чи можлива, попри запевнення, «широка» коаліція між НУНС і Партією регіонів?

Насправді є кілька варіантів розвитку подій. Перший – це створення «помаранчевої» коаліції, що ймовірно, але зовсім необов’язково. Другий варіант – «широка» коаліція: шанси для її утворення досить високі, але це можливо тільки після того, як будуть вичерпані всі спроби створити «помаранчеву» коаліцію. Що для цього потрібно? Воля Партії регіонів – вона буде. Воля Блоку Литвина – можливо, буде. Воля «Нашої України» – принаймні більшої частини її фракції... Ну, і головне – політична воля Президента Ющенка.

Але я думаю, що буде реалізовано третій варіант, який мені дуже не подобається: не створять жодної коаліції. Верховна Рада рік після дострокових виборів може жити й без коаліції, розпустити ВР не можна – не думаю, що Ющенко ризикне переступати цю норму Конституції. Але ми вже зараз бачимо, як зростає роль Президента, як РНБО мало не керує країною, як глава держави і його Секретаріат вже управляють урядом, дають йому доручення, що заборонено законом... За умови нестворення коаліції роль Президента значно зросте, а існуючий де-факто уряд Януковича матиме статус виконуючого обов’язки. Цей варіант вигідний Ющенку і певній частині Партії регіонів, яка, можливо, справді дуже не хотіла б іти в опозицію.

Є ще й четвертий варіант: якщо Ющенко наважиться розпустити Верховну Раду і введе пряме президентське правління...

Очевидно, що одним із пунктів переговорів щодо формату коаліції є президентські вибори 2010 року, а саме ймовірність другого президентського терміну Віктора Ющенка. Наскільки реальною є перспектива того, що Партія регіонів зробить ставки на Ющенка? За яких умов і наскільки це взагалі технічно й політично можливо?

Десь рік тому від Партії регіонів така ініціатива вже прозвучала: ми запропонували внести зміни до Конституції щодо виборів президента у парламенті, дати гарантії Ющенкові про другий термін, чітко зафіксувавши при цьому його повноваження і повноваження Кабміну. Тоді Ющенко відмовився, тому ця пропозиція канула в Лету. Нова подібна пропозиція, в принципі, можлива, але давайте говорити відверто – її на сьогодні не існує.

З іншого боку, ніхто ж нікому не вірить. Як у випадку певних домовленостей зафіксувати стовідсотковість гарантій, які дає Партія регіонів, щоб Ющенко у них повірив і не засумнівався? Як, з іншого боку, чітко зафіксувати, що якщо ми даємо Ющенкові такі гарантії, він не використає цей варіант для того, щоб принизити нас перед нашими виборцями і примусити піти на такі поступки, після яких за нас уже ніхто не проголосує? Як юридично виписати ці гарантії? Я, чесно кажучи, не дуже добре уявляю собі, як це можна зробити...

Якщо Ющенко настільки складний візаві у переговорах, можливо, Партія регіонів ставитиме на когось іншого? Наприклад, на Литвина. Адже не секрет, що певні переговори з ним щодо невходження до коаліції БЮТ і НУНС велися.

Я можу з впевненістю говорити лише про очевидні речі: з Литвином дійсно було проведено консультації щодо формату коаліції, ми цього не приховували. При цьому вирішили відкласти це питання до того періоду, коли буде прийнято присягу в сесійній залі.

З іншого боку, чому Литвин не схилився до варіанту «помаранчевої» коаліції? Бо він не гравець на короткі дистанції й добре розуміє суть амбіцій Юлії Тимошенко – це президентство. Литвин прекрасно розуміє, через рік вона зможе спровокувати скандал, коли не її руками, то руками Президента чи «нашоукраїнців» буде розвалено демократичну коаліцію, а сама Тимошенко піде у відставку з посади прем’єра. Після чого скаже: «Дивіться, мене знову зрадили. Я одна біла й пухнаста, а вони всі погані, всі однакові». І красиво піде на президентські вибори. Литвин же не дурний політик і в такі ігри, по-моєму, не гратиме.

Звичайно, до того ж він не раз заявляв про свої президентські амбіції...

Амбіції були й раніше, але потім виявлялося, що він все-таки не балотується. Тому, знаєте, є амбіції, але є певні обставини, які не дають змоги їх реалізувати.

Напевно, і Президент розуміє гру Тимошенко, проте варіантів рішення у нього небагато: іде Тимошенко на прем’єрство і провертає сценарій, який ви щойно описали, або не йде, й результат той самий...

Я думаю, що в Секретаріаті Президента лікті собі кусають за ті квітневі й травневі укази про дострокові вибори. Адже Ющенко своїми руками створив для Тимошенко плацдарм для президенства – це ж була її гра! Взагалі, складається враження, що все, що відбувається останнім часом в українській політиці, – гра Тимошенко. Її б енергію, та в мирних цілях....

Можливо, президентство Тимошенко неминуче?..

Можливо. Але багато хто приходить на найвищу державну посаду, але потім погано відходить або не відходить взагалі. Можливо, я суб’єктивний, але здається, що Тимошенко і Саакашвілі – це люди, які хочуть влади заради влади. А такі люди не передбачають для себе можливості відходити від цієї влади. Адже прем’єра ще можна відправити у відставку, а президент – це вже все, це вища сходинка. Тому й мета така – зійти на цю сходинку й закріпитися на ній назавжди. Адже комуністи, фашисти, маоїсти, як правило, приходили до влади якщо не демократичним шляхом, то принаймні його подобою, але потім уже не відходили.

Шанси у Тимошенко дійсно великі – я б навіть сказав, що вони прогресуюче зростають. Бо поки Ющенко шарпається між усіма, Тимошенко вже купила майже половину фракції «Наша Україна»! Вона веде переговори з Кириленком, підписано угоди між НСНУ і БЮТ... Я ж відразу сказав: БЮТ підписав договір із БЮТ – немає уже Кириленка як представника «Нашої України»...

«Народна самооборона», судячи з усього, теж на боці Тимошенко...

Ну, «Народна самооборона» буде там, де будуть фінанси й задовольняться їхні амбіції. Давайте не говорити у їхньому випадку про принципи: рушійна сила там – це кар’єра, це гроші...

Чи можливий варіант, що Тимошенко і Партія регіонів знайдуть спільну мову щодо висловлення Президентові імпічменту і дострокових президентських виборів?

Сенс у цьому є, але чи реально це, зараз сказати важко. Я ще у травні говорив про можливість імпічменту, зокрема про те, що БЮТ готовий до цього. Наскільки мені відомо, на цю тему велися консультації з Партією регіонів, але прямих переговорів не було. Та у БЮТ говорили про це дуже серйозно, причому такі люди, які без відома Тимошенко навряд чи ризикнули б щось сказати.

Але потім Тимошенко побачила, що на той момент їй вигідніші дострокові парламентські вибори, тему закрили, але з преамбулою – мовляв, давайте повернемося до неї після цих виборів...

Знаєте, мене лякає такий варіант, я боюся будь-яких домовленостей з Тимошенко. Всі домовленості з нею закінчуються тільки на її користь.

http://www.glavred.info

Матеріали по темі