17 вересня 2019, 22:17 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради

Для українців Друга Світова війна розпочалася не 22 червня 1941 року, а 14 березня 1939-го. Це слід пам’ятати і не забувати.

 Для українців Друга Світова війна розпочалася не 22 червня 1941 року, а 14 березня 1939-го

Раніше, слухаючи звернення президентів України  «до українського народу у зв`язку з Днем скорботи та вшанування пам`яті жертв війни в Україні», про те що “у цей день на українську землю прийшла небачена за масштабами, найстрашніша в історії людства війна», хотілося постійно кричати: "Панове (чи товариші), вчіть краще власну історію".

Взавтра у черговий раз наша країна буде згадувати початок німецько-радянського збройного протистояння в Другій Світовій війні. З цього приводу неможу не наголосити на важливій історичній деталі, яку постійно забувають політики:  «небачена за масштабами жертв війна» прийшла в Україну не 22 червня 1941 року, як вчила  радянська пропаганда. І навіть – не 1 вересня 1939 року, коли почалась Друга Світова війна для всього людства, втому числі, на жаль, і для України – а дещо раніше. Війна з багатьма мільйонами жертв розпочалась, на початку 1939 року, на самому західному рубежі нашої держави – на Закарпатті.

Після Мюнхенського договору (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і зростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. Отже 8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд на чолі з Андрієм Бродієм (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 р.). А 22 жовтня 1938 року парламент у Празі ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців.

А вже 27 жовтня 1939 року Андрія Бродія, який намагався проводити проугорську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано Авґустина Волошина. Однак, за рішенням Віденського арбітражу 1938 року значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України було вирішено перенести до Хусту.

Одночасно, для захисту від передбачуваної угорської агресії було створено збройні сили Карпатської України - “Карпатська Січ”, велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. У той же час, уряд Августина Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, організовувалась державна адміністрація.

І вже 12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (бл. 94%) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.

Тим часом, в ніч з 13 на 14 березня хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегове-Севлюш.

Отже, саме 14 березня 1939 року – і є тим днем, коли розпочалась війна на українських теренах, коли почали гинути українці за власну свободу і незалежність своєї держави.

15 березня новообраний Сейм, на чолі з головою А. Штефанон, проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані жовто-блакитний стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна», Президентом було обрано А. Волошина.

16 березня 1939 р. зазнавши значних втрат, угорські війска захопили Хуст, а вже 18 березня, більша частина території Карпатської України була ними окупована.

У гірських районах загони “Карпатської Січі” продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами аж до кінця травня 1939 року. У кінці березня 1939 р. президент республіки А. Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю.Реваєм виїхала через Румунію на еміграцію. Так закінчився недовгий, але героїчний період існування Карпатської України, що став однією з сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення національної державності.

Вже після цього були Пакт Молотова-Ріббентропа, підписаний 23 серпня 1939 у Москві, разом з таємним додатковим протоком, відповідно до якого «у випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять у склад Польської держави, границя сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну».

Потім був офіційний початок Другої Світової війни - 1 вересня 1939 року, вторгненням німецьких військ до Польщі та 17 вересня — коли війська СРСР ввійшли до Західної України, після чого вона переходить до складу Радянського Союзу. А вже 22 вересня 1939 року у Бресті відбувається спільний радянсько-німецький військовий парад. Після чого 28 вересня відповідно до німецько-радянського договору Польща остаточно ділиться між СРСР та гітлерівською Німеччиною.

І нарешті - 22 червня 1941року Німеччина вчинила напад на СРСР. Саме тоді й почалась «Велика Вітчизняна Війна радянського народу проти фашистських загарбників» - як її називає радянська та сучасна російська історіографія.

 Але ж нам, українцям – слід пам’ятати, що війна для нас почалась значно раніше. Саме в ніч з 13 на 14 березня 1939 року з нападу Угорщини, за підтримки нацистської  Німеччини на Карпатську Україну розпочалась та війна, через яку втрачено «життя майже 10 мільйонів наших співвітчизників, смерть не оминула жодну українську родину, горе увійшло в кожен український дім». Але згадуючи, що “ми, діти і внуки воїнів-переможців, по праву пишаємося їхнім величним ратним подвигом. Ми з гордістю і вдячністю усвідомлюємо, що без їхнього героїзму й жертовності не постала б незалежна Українська держава, що сьогоднішня мирна, демократична й процвітаюча Європа великою мірою стала можливою завдяки мужності й незламності волелюбного українського народу»

 

Берест Павло, «Майдан-Інформ»