22 вересня 2019, 10:59 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради

Історичний календар Житомирщини 27 - 31 липня.

 27. 07. 1784. – народився Денис Давидов, офіцер, поет, учасник війни 1812 року, що жив і служив у Житомирі.

27. 07. 1853. – народився  наш земляк, письменник, публіцист, громадський діяч Володимир Короленко народився у Житомирі.

27. 07. 1868. - у Бердичеві в інтелігентній і релігійній єврейській сім’ї народився Ілля Якович Гурлянд (1868-1921) – письменник і вчений-правознавець. Ілля Якович отримав юридичну освіту в Демидівському юридичному ліцеї, пройшов шлях від радника Міністерства просвіти і Міністерства внутрішніх справ до очільника усієї імперської інформаційної служби. Був членом ради міністрів внутрішніх справ, одним з найближчих співробітників Столипіна, брав участь у розробці низки важливих законопроектів. Також Ілля Гурлянд займався літературною творчістю, був знайомий з Антоном Чеховим, який схвально відгукнувся про кілька його комедій. Після Лютневої революції 1917 року Ілля Гурлянд емігрував до Парижа і відійшов від політичної діяльності, займався виключно літературою.

27. 07. 1874. – в Житомирі народився генерал-хорунжий Армії УНР Євген Гамченко. Навчався у Житомирській класичній гімназії.

27. 07. 1922. – в с. Ксаверівка, що в Черняхівському районі, в садибі в садибі багатія пана Борківського, який в революційний період втік у Польщу, під невисокою яблунею зібрались 15 демобілізованих червоноармійців шести національностей і вирішили створити спільне сільскогосподаоське товариство – комуну її керівником обрали Карла Івановича Каллера. Спочтку це було незавидне господарство, яке розпочало свою господарську діяльність з 1 січня 1923 р. Отримавши по акту 83 десятини землі, 6 напівзруйнованих будівель, 2 коней, віз, борони, старенький плуг.

27. 07. 1943. - житомирський гебітскомісар оголосив про відправку молоді 1926 р.н. на примусові роботи в Німеччину та про суворе покарання тих, хто ухиляється від явки на “комісію” та їхніх родичів.

27. 07. 1947. - обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни перенесено з міста Житомира до міста Бердичева в існуючі приміщення на вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейській, 54). Згодом для госпіталю поряд з існуючими будівлями збудували окремий сучасний чотириповерховий лікувальний корпус, де ветерани війни, а також учасники бойових дій, мають можливість отримати лікування широкого спектру хвороб.

27. 07. 1947. -  став першим у житті житомирської тележурналістки Людмили Натикач.

27. 07. 1950. – у с. Вільськ Черняхівського району було відкрито дитячі ясла організовані правлінням артілі  «Перемога», головою  артілі в той час був Василь Донець. Завідою закладом було призначено Надію Вишнівську. (джерело: «Колгоспник Черняхівщини №  62 (2942) 30 липня 1950 р.)

28. 07. 1630. – Юрій Немирич оселився в одному з портових готелів Нідерландів. В Голандію він прибув з ціллю продовження навчання в Лейденському університеті.

28. 07. 1913. -  народився житомирянин, військовий льотчик, Герой Радянського Союзу Володимир Демидов. В роки війни був командиром авіаційної ескадрильї 7-го гвардійського авіаційного полку. Демидов зробив 89 бойових вильотів, збив 1 літак, підбив і знищив десятки танків і автомашин, потопив два катери і дві баржі, знищив багато живої сили противника.

28. 07. 1920. – народилась актриса, народна артистка України Катерина Коваленко. З 1950 року - в Житомирському облмуздрамтеатрі.

28. 07. 1925.  -  колонія Андріївка Черняхівського району виділена в німецьку національну сільську раду (Андрієво-Німецька). Із 28. 09. 1925 р. на решті території утворена Андрієво-Українська сільська рада. Вже пізніше, 11. 08. 1954 р. обидві сільради об'єднані в одну Андріївську.

28. 07. 1988.  — у липні місяці на баланс комбінату громадського харчування та міського парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченко прийнята нова споруда – дитячий комплекс по вулиці Свердлова, поряд з універмагом "Дитячий світ" (у 2000-х роках - торговий комплекс "Новий світ" по вулиці Вінницькій, з 2012 року - Хрестовоздвиженська церква УПЦ КП). Це дитяче містечко було збудоване за пайової участі підприємств, установ та організацій міста. У його складі кафе та ігровий комплекс у вигляді фортеці, прикрашений декоративною стіною.

29. 07. 1941. - за даними донесення оперативної групи Ц зондеркомандою 4а у Житомирі на цей час розстріляно близько 400 євреїв.

29. 07. 1953. – станом на це число багато колгоспів та артілей Черняхівського району дочасно завершили виконання річного плану хлібозаготівель:  ім Фрунзе, с. Іванків (голова - Дятел), ім. Леніна, Сліпчиці (голова - Рябощук), ім. Сталіна, Бежів (голова - Бежевець), ім. Маленкова, Крученець (голова -Гладиш), ім. Шевченка, Новопіль (голова - Климчук).

29. 07. 1977. - закінчився тиждень Михайловградського округу НРБ. В містах і селах Житомирщини відбулися зустрічі трудящих області з посланцями братнього народу, мітинги і вечори радянсько-болгарської дружби.

29. 07. 1986. - наприкінці липня місяця у видавництві "Радянський письменник" побачив світ роман бердичівського письменника Михайла Степанюка "Накувала зозуля…". Тираж книги становить 65 тисяч примірників. У своєму романі письменник зі знанням справи розповідає про становлення однієї з дільниць залізниці від повоєнного часу до сьогодення. Книга охоплює понад чверть століття, проблеми, що вирішуються в ній, перегукуються з особливо гострими проблемами сучасного життя радянського народу.

29. 07. 2002. - у Бердичеві на сороковому році життя помер Сергій Васильович Танадайчук (1963-2002) – талановитий художник-самородок, майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Сергій Васильович народився у селі Махаринці Козятинського району на Вінниччині, за своє коротке життя створив низку витинанок, видав близько 30 випусків книг з серії "Бердичівське народне мистецтво", став організатором та головою клубу народної творчості "Сонце". Похований Сергій Танадайчук у Бердичеві на загальноміському кладовищі.

30. 07. 1705. — у відповідності до царського указу полковника Семена Палія, керівника українського правобережного козацтва, що тривалий час перебував у заточенні у бердичівському підземеллі, а згодом у Батуринській в’язниці, відправляють до заслання у місто Тобольськ (Сибір).

30. 07. 1811. —  у ніч з 30 на 31 липня в Бердичеві сталася велика пожежа: згоріло багато будинків, особливо тих, що розташовані поряд з дерев'яною Успенською церквою. Та, як кажуть, немає щастя без біди: ця пожежа знищила будинки, що були побудовані на церковній землі і заважали будівництву нового кам’яного храму. Тому після пожежі відновлення цих будинків та їх нове будівництво місцевою владою були заборонені.

30. 07. 1863. – зафіксовано факт сплати грошового оброку поміщикові, що складав 2196 карбованців в рік за володіння землею в кількості 1767 десятин. На кожний двір приходилось в середньому 10 десятин 1360 сажнів землі.

30. 07. 1897. -  в с. Іванівка Малинського району народився командир червоного козацтва Сила Міщенко.

30. 07. 1915. -  народилася наша землячка, житомирянка, відомий російський літературний критик (працювала в редакції «Літературної газети») Есфірь Пітляр (псевдонім - Ірина Пітляр).

30. 07. 1950. – за дострокове виконання плану хлібозаготівель бюро Черняхівського РК КП(б)У і виконком Черняхівської райради депутатів трудящих виніс на дошку пошани: бежівський колгосп ім. Сталіна (голова - Дідківський, секретар комсомольської організації - Г. Дідківська)), який достроково 27 липня виконав річний план хлібозаготівель, клітищанський колгосп ім. Петровського (голова - Янчевський, секретар парторганізації - Довбиш, голова сільради -  Гончаренко), який достроково 28 липня виконав річний план хлібозаготівель,  та горбаський колгосп ім. Шевчнка (голова - Євпак, секретар парторганізації - Пивовар) який теж достроково, 29 липня виконав план хлібозаготівель.

30. 07. 1989. —  у Бердичеві в мікрорайоні Червоної гори Бердичівським районним вузлом зв’язку введено у дію нову автоматичну телефонну станцію на 3000 номерів (АТС-3, координатна АТС типу АТСК-У). Ця АТС задовольнила значний попит на телефонний зв’язок в одному з найбільш густозаселених мікрорайонів міста, який завдяки розташованим тут численним військовим частинам стрімко розбудовувався у попередні десятиліття. Нову АТС обслуговує шість чоловік, станцію розмістили на першому поверсі будинку по вулиці Котовського, 66-А.

31. 07. 1704. - за розпорядженням гетьмана України Івана Мазепи та за згоди російського урядовця Ф. Головіна був схопленим та заточений до Бердичівського підземелля полковник Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович) – керівник українського правобережного козацтва, який протягом 1702-1704 років разом полковником Самійлом Самусем очолював повстання на Київщині, Брацлавщині, Поділлі й Волині проти панування Польщі ("друга Хмельниччина"). Приводом для арешту стало те, що Семен Палій не виконав вимоги царя Петра I щодо звільнення усіх зайнятих козацтвом міст, захоплених у ході повстання на Правобережній Україні, на користь польського короля Августа ІІ Саксонського. На рішення щодо арешту вплинуло також і те, що Семен Палій мав контакти з прихильниками шведського короля Карла ХІІ – коронним підстолієм Юрієм Любомирським та литовським гетьманом Казимиром Сапєгою.

31. 07. 1941. - війська 5-ї армії Південно-Західного фронту почали відступ з Коростенського укріпрайону.

31. 07. 1942. — цього дня в бою на підступах до Сталінграду загинув командир 166-ї танкової бригади Іван Данилович Піорунський (1904-1942) – уродженець села Дмитрівка (нині входить до складу селища Гришківці) Бистрицької волості Бердичівського повіту. Кадровий офіцер, Іван Піорунський зустрів Вітчизняну війну досвідченим танкістом. Наприкінці липня 1942 року ворожі війська рвались до Сталінграду та прорвали оборону радянських військ. Іван Піорунський прийняв рішення атакувати ворожі частини. Знаходячись у головному танку, він особистим прикладом надихав солдат та офіцерів. Танкова бригада виконала бойове завдання, Іван Данилович Піорунський в числі інших учасників бою був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ст. (посмертно). У 1968 році у дні святкування перемоги над фашистською Німеччиною на будинку №29 (нині №31), де народився І.Д. Піорунський, встановлено меморіальну дошку та іменем Героя названо вулицю. Документальні матеріали про І.Д. Піорунського розміщено в кімнаті бойової слави школи №6 (нині музей історії загальноосвітньої школи №6 ім. І.В. Житниченка).

31. 07. 1949. – бердичівський завод "Комсомолець" активно допомагає своєму підшефному колгоспу "Перемога" села Гардишівки в успішному збиранні врожаю та хлібоздачі. Ще перед жнивами дирекція заводу виділила колгоспу метал, фарби, інструмент та окремі деталі для ремонту сільськогосподарських машин. Були своєчасно відремонтовані автомашини, лобогрійка, вози. Велика увага приділялася також налагодженню в колгоспі культурно-масової роботи. Саме цього дня молодь заводу по-стахановському працювала у підшефному колгоспі на просушці та скиртуванні соломи. Було просушено в цей день хліба на 4 гектарах площі, 17 чоловік очистили 8 тонн зерна.

31. 07. 1951. – нового успіху досягли транспортники високо – українського колгоспу 1 – Травня, що на Черняхівщині. Водій Адам Галагуз вантажним автомобілем ГАЗ А-А за добу зробив 12 рейсів на відстані 12 км і вивіз 174 т. зерна.

31. 07. 1957. - у селі Панасівка Козятинського району на Вінниччині народився Василь Костянтинович Мазур – міський голова Бердичева з 2002 року. Впродовж 80-90-х років минулого століття Василь Костянтинович пройшов майже всі сфери життєдіяльності міста Бердичева. Працюючи на тих чи інших посадах, він досконало вивчив виробництво, що в подальшому дозволило успішно керувати міською громадою. Рішенням виконкому міської Ради за багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, особистий вагомий внесок у вдосконалення стилю і методів їх роботи та в соціально-економічний, культурний та спортивний розвиток міста Василю Мазуру присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" (2007 р.).

31. 07. 2002. - у колишньому цеху кузовних робіт Бердичівського авторемзаводу, який на той час знаходився в запущеному стані, запрацювало нове підприємство – "ТІС Полісся". Спочатку була введена у роботу лише одна виробнича екструзійна лінія для виготовлення повноцінного плінтусу ПВХ, на якій працювало 19 чоловік. Вже через три роки було введено в експлуатацію ще дві екструзійні лінії, а збільшення випуску плінтусів забезпечили шляхом впровадження у виробництво такого екструзійного інструменту, який дозволив виготовлювати повнопрофільний плінтус у дві струї. На даний час в цехах "ТІС Полісся" працює біля 250 робітників.

У липні-серпні загони Соколовського, Колесниченка, Палієнка громлять ворога на Новоград-Волинщині. На їх сторону переходять деяки червоноармійські частини. "8 июля, - згадував М. Сегал, - армия из 3000 организованных крестьян из окрестных деревень, вооруженных палками, напали на "ревком", уничтожив при этом 115 большевиков». Захопивши місто на місяць, повстанці організували "трудові ради", а також скликали повітовий селянський з'їзд для впорядкування життя у повіті.

У липні 1950 р. в с. Городищі Черняхівського району було побудовано сільмаг Забрідського споживчого товариства, проте пайщики даного спожтовариства були незадоволені якістю виконаних робіт.

У липні 1950 року на Черняхівщині голова селянщинської артілі «Червоний лан» Дурицький  розформовує кок-сагизну бригаду, що в свою чергу негативно вплинуло на врожайність кок-сагизу в цьому господарстві.

У липні 1953 року передовими колгоспами Черняхівського району були: ім Фрунзе с. Іванків, (голова Дятел), ім. Леніна, Сліпчиці (голова Рябощук), ім. Сталіна, Бежів (голова Бежевець), ім. Маленкова Крученець, (голова Гладиш). Відставали: ім. Калініна, Очеретянка (голова Горобчук), ім. Леніна, Троковичі (голова Проокпчук), 1-Травня, В-Українське (гол. Хабчук), ім. Сталіна, В. Горбаша (голова Пивовар), ім. Леніна, Селянщина (голова Фант), ім. Тельмана, Новосілки (голова Цверк). 

                      Матеріал підготував історик-краєзнавець Юрій Малашевич