19 вересня 2019, 07:22 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради

До 73 - річчя вигнання нацистів з Черняхівщини! "ЗВІЛЬНЕННЯ"

Кінець страждання і неволі черняхівцям принесла Радянська Армія. Після звільнення Житомира 60-а армія продовжила наступ на правому фланзі ударного угрупування 1-го Українського фронту у напрямку на Черняхів. 121-а стрілецька дивізія повела бої за села Сліпчиці, Киселівку, Дівочки. 12листопада 141-а стрілецька дивізія звільнила Селець. а 687-й полк цієї ж дивізії оволодів Браженкою, 75-а гвардійська стрілецька дивізія звільнила Ганнопіль і Горбулів. На кінець 12 листопада 1943 року 121-а стрілецька дивізія визволила Черняхів.

Однак гітлерівці не хотіли змиритися з втратою своїх позицій на Дніпрі і прагнули знову захопити Київ. 15 листопада1943 року німецько-фашистські війська переходять в контрнаступ. Розгорнулися жорстокі кровопролитні оборонні бої радянських військ з переважаючими силами ворога. Північніше Житомира на межі сіл Клітище і Вишпіль оборону тримала 121-а стрілецька дивізія, але ворогу вдалося прорвати оборону, і части­ни 121-ї стрілецької дивізії змушені були відійти у район села Зороків. Основні сили 30-го стрілецького корпусу вели важкі бої на рубежі: Черняхів, Горбаші, Троковичі, Городище. 19 листопада вийшли із оточення 2-а і 7-а кавалерійські дивізії, на долю яких випали нелегкі випробування, і зосередилися в район сіл Високе і Забріддя. Стримуючи наступ ворога, мужньо і відважно захищали рідну землю радянські воїни, багато з них віддали своє життя і навіки залишилися в черняхівській землі. Серед них загинув і Герой Дніпра Плакидін, уродженець Архангельської області, який похований у братській могилі с. Високе.

Продовжуючи натиск, гітлерівцям вдалося захопити Черняхів, втра­тивши при цьому 35 танків. Та 24 листопада воїни 141 -ї стрілецької дивізії знову визволили Черняхів. На 30 листопада обстановка на фронті тимча­сово стабілізувалася по лінії Черняхів-Сліпчиці. Однак в ніч на 6 грудня 1943 року ворожі сили в складі 90 танків з піхотою прорвали оборону 202-ї стрілецької дивізії на північний захід від Черняхова і швидко стали просуватися в напрямку на Жадьки, вийшовши в тил дивізіям 30-го стрілецького корпусу. Розгорнулися запеклі бої. Два полки 141-ї стрілець­кої дивізії увесь день 6 грудня вели важкий бій біля Черняхова і лише в ніч на 7 грудня вирвалися з оточення. Воїни 121-ї стрілецької дивізії муж­ньо билися з ворожими танками і піхотою в районі с. Бежів, а її 574-й полк героїчно бився в оточенні біля с Дівочки. Особовий склад полку виявив надлюдську стійкість і відвагу: було знищено 15 фашистських танків і близько 200 гітлерівців У ніч на 7 грудня полк з боями вийшов з оточення і зосередився біля с. Ганнопіль; де оборону тримали частини 70-ї стрілецької дивізії. Тут 7 грудня 1943 року в бою загинув Герой Дніпра, уродженець Хабаровського краю, гвардії старший лейтенант командир батальйону Юрій Тварковський.

6 грудня 1943 року вкрай небезпечна обстановка склалася в районі с.Горбулів. Фашистські війська зробили спробу прорвати оборону й роз­горнути наступ. Та шлях їм перегородили гвардійці-мінометники 2-го і 3-го дивізіонів 98-го гвардійського мінометного полку. Атаки ворога від­бувалися одна за одною. Без промаху били легендарні «катюші». В хід пішли гранати, пляшки із запалювальною рідиною, протитанкові руш­ниці. Бій не стихав ні на хвилину. На бронебійника Недодаєва попряму­вав «тигр», за ним посунув середній танк. Гвардієць підбив обидві ма­шини. Така ж доля спіткала й ворожий бронетранспортер, який з'явився ніби з-під землі перед Недодаєвим. До того ж з повітря безперестанку бомбардували і обстрілювали радянські позиції ворожі літаки. Один із них спікірував на Недодаєва. Та бронебійник не розгубився. Він встано­вив протитанкову рушницю на край воронки і, коли ворожий літак роз­вернувся для другого заходу, зробив прицільний постріл. Літак загорів­ся і став швидко падати, врізавшись у землю неподалік від воронки гвардійця Недодаєва.

Відважно відбивали атаки ворожих танків гвардійці протитанкового відділення, яким командував гвардії лейтенант А. Мирзоян. Гвардійці Одинцов і Жуков підбили з протитанкових рушниць по три ворожих танки, а гвардієць М. Мазуров у критичний момент бою кинувся під танк із зв’яз­кою гранат. В бою біля с. Горбулів гвардійці-мінометники знищили 37 танків, 4 бронетранспортери і 39 автомашин з піхотою.

Щоб уявити, наскільки важкими були бої на території району на почат­ку грудня 1943 року, варто звернутися до повідомлень радянського інфор­мбюро в ті дні: «Протягом 7 грудня наші війська на всьому радянсько-німецькому фронті підбили і знищили 96 німецьких танків, із них 84 - в районі на північний схід від Черняхова». За 8 грудня «нашими військами на всьому фронті підбито і знищено 78 танків ворога, із них 75 - в районі на північний схід від Черняхова». «За 9 грудня із 122 підбитих і знищених німецьких танків 92 знищено на північний схід від Черняхова». В цих боях частини 60-ї армії спільно із з’єднаннями 1 -ї гвардійської армії і тан­ковими частинами відбили натиск ворога, завдали йому важких втрат і примусили його припинити наступ.

В ході жорстоких оборонних боїв радянське командування готувало удар по противнику, який увійшов в історію як Житомирсько-Бердичівська операція. Під час цієї операції частини 15-го стрілецького корпусу у взаємодії з танкістами 5-го гвардійського танкового корпусу в складі 20-ї, 21-ї, 22-ї гвардійських танкових бригад брали участь у звільненні тери­торії району. 21-а гвардійська танкова бригада була авангардом наступу. Кожен її батальйон мав по 20 танків Т-34 і був повністю забезпечений боєприпасами, пальним і всім тим, що потрібно для наступальної опе­рації.

Серед гвардійців-танкістів панував піднесений настрій. 28 грудня 1943 року після звільнення сіл Коростенського району танкісти вступили на черняхівську землю. Перший бій відбувався на околиці с.Сали біля кла­довища. Танкісти 21-ї гвардійської танкової бригади вщент розбили фа­шистів.

Командир 2-го батальйону цієї бригади гвардії капітана Віталій Діанов отримав наказ непомітно вночі здійснити глибокий рейд в тил воро­га, знищити його та захопити с.Стирти. На світанку розгорівся жорсто­кий бій, в якому виключну відвагу виявив командир танкової роти гвардії старший лейтенант Михайло Фура. Своїм танком він зумів вирватися вперед і вивести із бою два ворожих танки, хоча власна машина отри­мала 6 пробоїн. Коли його танк запалав, він наказав механіку вивести машину із бою і загасити вогонь, а далі пересів в інший танк своєї роти і продовжив бій. Ворог змушений був відступити. Водночас танкісти 22-ї гвардійської танкової бригади вибили гітлерівців із сіл Селець, Браженка, Андріївка.

Тепер шлях танкістів був спрямований на Черняхів. Першою до міста підійшла 21-а гвардійська танкова бригада. Але підступи до міста німці замінували - це стало ясно, коли на мінах підірвалися два танки. Коли підійшли 22-а гвардійська танкова бригада, 6-а мотострілецька гвар­дійська бригада та три полки САУ, почалася підготовка штурму, який успішно було здійснено. На 12-у годину 29 грудня 1943 року Черняхів був визволений.

Гвардійці відразу продовжили наступ: 21-а гвардійська танкова бри­гада вирушила на Горбаші й Троковичі, а мотострілецька бригада спільно з полками САУ наступала на Зороків, Іванків, Вишпіль та Вільськ. Під Горбашами на радянських воїнів чекав сильний протитанковий заслін Велику допомогу наступаючим радянським військам надавало місцеве населення. Воно руйнувало лінії зв’язку, допомагало воїнам будувати мости, ремонтувати дороги, переносити боєприпаси, а також повідомляти напрямки відступу ворожих частин, вказували шляхи обходу ворога. Так сталося і під Горбашами, коли за порадою місцевих жителів вдалося обійти відступаючого ворога. Для цього була створена рухлива група з танкової роти, батареї САУ й десантників, які непомітно проникли в тил ворога, перерізали залізничний й шосейний шляхи і вогнем із гармат зустріли відступаючих фашистів.

Разом з танкістами села району визволяли воїни 121 -ї, 141-ї, 276-ї, 280-ї, 322-ї, 336-ї, 351 -ї стрілецьких дивізій 60-ї армії. Лише воїни 322-ї стрілецької дивізії брали участь у визволенні міста Черняхова та сіл Забріддя, Андріївка, Славів, Крученець, Мокренщина, Селянщина, Новопіль, Щербини, Ялинівка, а воїни 276-ї стрілецької дивізії звільнили від фашистських поневолювачів жителів сіл Горбулів, Свидя, Стирти, Бежів, Киселівка, Сліпчиці, Дівочки, Велика Горбаша, Мала Горбаша, Зороків До кінця 1943 року вся Черняхівщина була очищена від гітлерівців

Визволення території району від німецько-фашистських загарбників дісталося дорогою ціною. Всього черняхівська земля прийняла на вічний спокій 2789 радянських воїнів і серед них 3 Герої Радянського Союзу.

Народна пам’ять черняхівців свято береже імена 9138 земляків, які мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, із жителів села Троковичі боронили Батьківщину 406, Вільськ-375, Горбулів-354, Новопіль - 320, із села Бежів - 305 чоловік. До рідних осель не повернулися 5038 воїнів. Лише із жителів с. Вільськ загинули на фронтах Великої Вітчиз­няної війни 214, із с.Горбулів - 205, із с.Новопіль - 200, із с. Троковичі - 197 односельців. На честь воїнів-земляків, які не повернулися з фронту, в селах встановлені із граніту пам'ятні знаки і покладені меморіальні плити з їх іменами та присвятними написами.

За героїзм і мужність в роки війни 4120 черняхівців відзначені урядо­вими нагородами. Найвищої нагороди звання Героя Радянського Союзу удостоєні: уродженець села Троковичі Михайло Бакалов, навідник міно­мета батареї 109-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант, який виявив героїзм 26 вересня 1943 року в бою під містом Мелітополем; урод­женець села Нераж Василь Тишкевич, командир роти 301-ї стрілецької дивізії, капітан, який відзначився в ході Вісло-Одерської операції, в ра­йоні населеного пункту Гольцов. Його батальйон прорвав оборону і наніс ворогу значні втрати в живій силі і техніці. Уродженець села Вільськ Пет­ро Чайківський, старший сержант 1159-го стрілецького полку, в липні 1944 року в бою під м. Долина, в передгір'ях Карпат, залишився в живих один з усієї артилерійської обслуги, але ворожих танків не пропустив. Він став повним кавалером орденів Слави.

Трудящі Черняхівського району свято шанують пам’ять своїх воїнів- патріотів, які полягли смертю хоробрих і визволили нашу рідну землю. На території району в 112 військових похованнях сплять вічним сном 2789 воїнів - представників різних національностей. У 106 братських та 6 одиночних могилах на їх честь встановлено скульптурні пам’ятники гранітні обеліски, покладені меморіальні плити з написами.

Пам’ять

про них

буде жити

вічно.

З книги «Фронтовими дорогами Черняхівщини"