16 вересня 2019, 07:18 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради

ІСТОРІЯ СТИРТІВСЬКОЇ ШКОЛИ

Після проведення реконструкції церкви в 1870 році, жителі села Стирти розпочали збір коштів на будівництво приміщення школи для навчання дітей, яке було завершено в 1879 році. Сільська школа відкрила свої двері для здобуття навичок читання, лічби, письма, вивчення Закону Божого. Офіційна назва - Стиртівська церковнопарафіяльна школа. Вона мала один комплект з трьох груп - І, ІІ, ІІІ кл. Вчителем у школі був дяк Панкевич. Згодом у школу був направлений вчитель Яворський. Ними і були закладені освітні основи в нашому селі. Перше шкільне приміщення знаходилось на місці розташування теперішнього сільського магазину. Воно було дерев’яним , вкритим бляхою. У ньому було 2 навчальні кімнати, коридор, кімната для вчителя, кухня, підсобні приміщення.

Наглядачем над школою та вчителями був священик Миколаївської церкви нашого села. До 1914 року вчителем школи і завідувачем був Анатолій Юхимович Євфімов, якого було мобілізовано на фронт під час Першої світової війни, з якої він не повернувся.
У 1915 році з Володимир-Волинського повіту Волинської губернії у школу прибула родина біженців-Лідія Купріянівна Кульчицька та її батько Купріян Васильович Кульчицький. Лідія Купріянівна працювала в школі вчителькою протягом багатьох десятків років, аж до 1947 року. У 1919 році для роботи в школі був направлений демобілiзований червоноармієць Павло Сафронович Котовський, 1884 р. народження, який у 1921 році став завідуючим школою. Одружившись з Л. К. Кульчицькою, створив дружну, шановану всією громадою сім'ю. Павло Сафронович та Лідія Купріянівна повністю присвятили себе освітній справі - навчанню та вихованню дітей у селі. П. С. Котовський обирався членом виконкому сільської Ради, працював у ревізійній комісії, був сільським суддею, вмілим агітатором та пропагандистом серед жителів села.
Їx подвижницька, вміла робота була високо оцінена молодою Радянською державою. Однією з найперших серед учителів району Лідія Купріянівна Котовська була нагороджена орденом «Знак Пошани», а Павло Сафронович - медаллю «За доблестный труд».
3 1920 року для навчання дітей було передано ще одне приміщення - хату, де жив священик. (Це приміщення використовувалось як гуртожиток для вчителів до 2013 р.) Школа стала називатись Стиртівська початкова трудова 4-класна.
Для навчання дітей школа мала 2 дошки, глобус, магніт, географічну карту, колекцію мінералів, декілька таблиць, зо 15 книжок. За свою роботу вчитель і завідуючий П. С. Котовський одержував платню - 18 пудів жита.
3 1929 року в Стиртівській школі розпочав працювати вчителем Павло Васильович Кондратюк, такий же ентузіаст і патріот педагогічної справи, як і подружжя Котовських. Фактично все довоєнне навчання грамотності жителів села - справа їх працьовитих рук, уміння і розуму. Варто пам'ятати, що П. В. Кондратюк переніс наслідки важкого захворювання у юні роки, був інвалідом І групи з правобічним паралічем руки і ноги. Але не впав у розпач, не спасував перед хворобою. Закінчив педучилище і сіяв розумне, добре, вічне, понад 30 років працюючи у школі с. Стирти. Статистичні архівні матеріали свідчать, що в селі Стирти в 1922 році майже з 1,5 тис. усіх жителів села письменними були 275 чоловік, з них - 145 чоловіки, 130 жінки. В селі проводилось навчання дорослого населення у вечірні години, так звані лікнепи, працювали хати-читальні.
Колективізація сільського господарства, формування компактних мiсць проживання людей - сіл, де були багатодітні сім’ї, а отже, й велика кількість школярів, потребували розширення школи. 3 1932р. початкова школа у Стиртах стає семирічною. Для навчальних потреб були використані житлові будинки розкуркулених і висланих з села жителів:
1. Mетальова хата (Грицанчука Металя);
2. Аврамцева хата (Латвинчука Андрія);
3. Головатого хата (Маційчука Василя);
4. Попова хата (хата священика).
Будинок школи був сформований у 1933році з хат, клунь, хлівів селян-куркулів, висланих із села, як гуртожиток для бідняків, червоноармійців з метою створення сільськогосподарської комуни. Однак через антисанітарні умови, які там створили його мешканці, став непридатним для проживання сімей. Та завдяки розумному розрахунку директора школи Хоми Івановича Клювака та голови колгоспу «Шлях Жовтня» Якова Кириченка, після проведення капітального ремонту, примiщення колишнього гуртожитку було переобладнано під школу, яка міститься в ньому і до наших днів-уже 80 років.
У 1932-1941 рp. учителями школи працювали: О. В. Врублівський, П. О. Якименко , Л. Ф. Перхорович, П. П. Рибачок, Н. Т. Іваницька, Є. О. Дихно, Л. Ф. Назаренко, Н. П. Соколовська, Л. Ю. Гершман, Г. С. Данилюк, П. А. Терентюк, О. К. Будзинська
Під час німецько-фашистської окупації в приміщенні школи міcтилась німецька комендатура. Шкільне майно було викинуте і зіпсоване. 3 учителів у селі на той час залишився лише один - П. В. Кондратюк, завдяки ентузіазму якого в лютому 1942 року було розпочато навчання дітей, які залишились з батьками в селі. Протягом 1942/43 рp. школу відвідували 48 учнів, було 2 класи-комплекти. Навчались у північній частині школи. У південній частині проводилось навчання дітей німців-колоністів, тобто діяла німецька школа.
Після звільнення села у грудні 1943 року, школа була повністю розбита, розграбована. Ні одної шибки у вікні, ні парти, ні навчальних дошок. Перше післявоєнне навчання у школі розпочалось 1 березня 1944 року в одній класній кімнаті з одним вікном, одним вчителем. Після повернення з евакуації Л. К. Котовської, П. С. Котовськoго, направлено на роботу в школу вчителів - В. П. Пекарську, В. I. Піонтковську, Н. А. Якубенко, Г. П. Куліш, з 1945 року школа поступово почала входити в нормальний режим роботи.
В післявоєнні роки (до 1950р.) директорами школи працювали: М. О. Рожко, Г. О. Войналович, В. П. Островська, В. Ф. Шурдук.
Дітям-сиротам, малоімущим, голим і босим було організоване гaряче харчування, збирались пожертвування для закупівлі одягу, взуття. В 1948 році колгосп «Шлях Жовтня» на Новорічні свята виділив 60 кілограмів пшеничного борошна, яке розділили між 175 учнями школи. Нові підходи у навчанні та вихованні учнів розпочались з приходом на роботу в школу групи молодих, енергійних учителів - М. М. Корнійчук, В. Д. Сича, В. К. Посесора, М. І. Пашківського, А. С. Марченко, В.Я. Кухнюка, Г. П. Гончаренко, М. П. Кирийчук, Р. Л. Грицьовської, К. Д. Іваницької, Н. О. Коваль, Н. А. Леус, Є. П. Сергiєнко.
Зміцнилась навчально-матеріальна база школи. Вона поповнилась демонстраційними приладами з фізики, хімії, таблицями, муляжами, колекціями мінералів, нових таблиць, карт. У школі лунали хорові співи, працювали різноманітні гуртки, проводились вікторини, зльоти, спортивні змагання. Школярі були активними учасниками зборів металолому, макулатури. Вони охоче надавали допомогу колгоспу у збиранні хмелю, піднятті льонотрести, збору яблук, картоплі, прополці городніх культур від бур’янів. У жнивну пору допомагали сушити зерно на зернотоку.
3 1960 р. школа стала восьмирічною, служачи трампліном для здобуття середньої та в подальшому - вищої освіти в багатьох навчальних закладах. У 1950-1960 рр. директорами школи працювали: А. С. Марченко, М. І. Пашківський, В. Д. Сич.
У роки, коли директором школи працював Володимир Дмитрович Сич, найбільша кількість випускників школи здобула вищу та середньо-спеціальну освіту. Успішно пропрацювавши в багатьох галузях народного господарства Радянського Союзу, Володимир Дмитрович у подальшому закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченко. Своїм прикладом запалював інтерес до знань, до науки. Він був визнаним авторитетом, як для учнів школи, так і для дорослих жителів села.
У 1965-1970 pp. Стиртівську школу очолювала Є. С. Сидорчук, пізніше - І. В. Iщук, В. I. Драй.
3 1987 р. школу очолює А. I. Білоус, заступником директора в ці ж роки працювали: Н. М. Грицанчук, В. С. Косякевич.
Вчителями школи були: А. В. Величко, Д. А. Москаленко, В. І. Гриценко, О. В. Супрунова, Т. М. Вербич, Л. А. Дубінчук, 3. В. Денисюк, В. О. Королюк, С. В Леус, В. С. Косякевич, М. П. Косякевич, О. А. Шевцов.
1991 році правління колгоспу «Будівник комунізму» (голова Педик В. М.) виділило кошти на будівництво нового приміщення Стиpтiвської школи, яке було розпочато в 1992 році так званим господарським способом, без державного проекту, без геологічного дослідження, без урахування перспективи на майбутнє. Нове приміщення школи перетворилось на довгобуд, без сподівання на його якнайшвидше завершення.
Внпускники школи:
1. Новаківський Л. Я. - академік, доктор сільськогосподарських наук;
2. Терещенко Т. Ф.- професор, доктор економічних наук
3. Безпалюк А. Я.- кандидат медичних наук;
4. Дрозд А. Й.- кандидат медичних наук;
5. Войналович О. Ю.- кандидат сільськогосподарських наук;
6. Войналович Г. О. - заслужений вчитель Молдавської РСP;
7. Mаційчук В. М.- заступник завідуючoго відділом Житомирського обкому КПУ, заступник начальника управління Житомирської облдержадміністрації;
8.Шлапак В. О.- другий секретар Черняхівського РККIПУ, начальник управління сільських господарств в 1985 р.;
9. Маційчук Т. М.- завідуюча загальним відділом Ружинського РККПУ;
10. Бугайчук А. О.- завідуючий Черняхівським районним споживчим товариством 1965-1980рр.;
11. Кухнюк М. А.- заступник голови Черняхівської Ради 1976-1980 рр.;
12. Нестерчук В. Р.- оператор стартового комплексу космодрому «Байконур»;
13. Собченко М. А.- Новоземельський атомний полігон;
14. Грицанчук Н. П.- учасниця будівництва «Дніпрогесу»;
15. Кухнюк М. П.- учасник 900-денної блокади Ленінграда;
16. Собченко Н. А.- народний засідатель Черняхівського райсуду 1975-1980 рр.;
17. Сич Л.В. - заслужений працівник освіти України;
Вчителі:
М. М. Корнійчук, Н. М. Леус, В. І. Гриценко, Є. Г. Грицанчук, В. Я. Кухнюк, А. О. Грицанчук, Л. О. Грицанчук, Н. О. Грицанчук, Л. А. Безпалюк, О. П. Ткачик, Л. М. Буднік, М. А. Безпалюк, О. А. Собченко, Н. А. Собченко, А. М. Корнійчук, Л. В. Сич, О. А. Шлапак, О. Г. Безпалюк, О. М. Косякевич, Р. Т. Кухнюк, Р. Я. Новаківська, І. А. Салімонович, Л. І. Дубінчук, В. В. Буднік, I. В. Грицанчук, Л. П. Кузьменко.
Лікарі:
В. М. Бугайчук, П. А. Бугайчук, А. В. Леус, О. I. Ткачова, М. 1. Кухнюк, Т. М. Гриценко.
Iнженери:
П.М. Максимчук, 1. М. Кухнюк, В. I. Собченко, А. А. Собченко, В. М. Соб- ченко, С. В. Сич, М. В. Безпалюк, А. Я. Кухнюк, В. В. Грицанчук, В. В. Посеcop, Л. А. Рублік, В. Л. Войалович, В. О. Височанський, Г.І. Грицанчук, М.Л. Берляк М. А. Грицанчук, В. М. Безлалюк, І. Я. Прокопчук, О. М. Гриценко.
Агрономи:
С.Л. Войналович, І.Ф. Кирилюк, С. В. Столяренко, Л. О. Новаківська, Л.П. Грицанчук, О. С. Матвійчук, Т. В. Леус, А. М. Пінчук, Г. О. Фурченко, Л. О. Безпалюк, Л. А. Безпалюк, С. М. Кирилюк.
Бухгалтери:
В. М. Бачинська, В. С. Горбалюк, В. А. Леус, М.І. Скалозуб, О. В. Безпалюк, М. А. Пінчук, А. А. Дрозд, Л. П. Дрозд, М.П. Грицанчук, Л. А. Пінчук, В. В. Грицанчук, Є. Ф. Терещенко, С. Л. Войналович, Г.А. Коритко, М. М. Краснобока, Т. І. Ткачова, Т.В. Бугайчук.
Медсестри:
А. П. Грицанчук, У. П. Грицанчук, А. Т. Кухнюк, Л. Т. Кухнюк, Л. В. Климчук, Л. В. Безпалюк, М. А. Дрозд, Г. М. Кухнюк, Т. В. Дубінчук, Т. П. Протасевнч, А. М. Гриценко, Т. М. Корольчук.
Ветеринарні фельдшери:
І.П. Грицанчук, Г. І. Кухнюк, Г. А. Пінчук, О. І. Грицанчук.
Картографи:
О.О. Коритко, В. О. Коритко, Л. О. Коритко, М. О. Дрозд.
Biйськовослужбовці:
І. І. Кухнюк, М. В. Буднік, В. М. Краснобокий, М. М. Столяренхо, В. В. Клеченко, М. І. Клеченко, М. В. Кухнюк, Г. В. Кухнюк, П. П. Нестерчук, В. В. Грицанчук, Г. М. Кухнюк, Б. Ф. Терещенко, В. М. Грицанчук, М. А. Грицанчук.
Геологи:
Г.І. Рублік, В. I. Рублік, П. М. Максимчук, Н. О. Безпалюк.
Бібліотекарі:
А. В. Сич, М. В. Собченко, Н. I. Грицанчук, М. С. Шлапак.
Техніки, механіки:
С.Г. Грицанчук, В. Г. Грицанчук, Г. В. Леус, Ю. В. Леус, С. М. Білецький, В. К. Кухнюк, В. Т. Кухнюк, Л. А. Фурченко, І. А. Фурченко, К. Д. Горбалюк, В. О. Коритко, О. О. Коритко, В. Ф. Терещенко, Л.В.Леус, Л.О. Коритко, П. В. Бугайчук, В. В. Оліпінський, В. П. Грицанчук, Т. М. Пінчук, Н. К. Прокопчук.
Приватні підприємці, фермери:
В. М. Леус, Т, М. Безпалюк, Г. П. Протасевич, В. П. Бугайчук, О. А. Безпалюк, Т. І. Ткачова.
Boїни-афганці:
О. В. Кухнюк, А. П. Капітанчук, С. В. Летяга.
Ліквідатори аварії на ЧАЕС:
П. О. Безпалюк, М. В. Карпук, М. В. Клеченко, С. В. Леус, В. Ю. Войналович.
Державні службовці:
Н. I. Кухнюк, Г. М. Кухнюк, О. О. Коритко.
С.В. Леус, вчитель - пенсіонер