Після прочитання обох останніх дописів у блогах Житомир.info «кіборга» Валерія Логінова (не з усім згоден, але у щирості і вболіванні за нашу країну автору не відмовиш) вирішив додати деякі свої спостереження. Переконаний, хтось з тих, які зараз числяться серед «прохідних» на депутатські місця до Житомирської міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність», мав би поступитися йому цим місцем. Звісно, наскільки мені відомо, закон такого не передбачає. Утім, певні можливості за бажання, наявності совісті і патріотизму можна було б знайти. 

Тепер, як мовиться, про наших баранів. Є деякі ознаки, що низка виборчих штабів, в тому числі фаворитів житомирських перегонів, курується з Києва і, можливо, з Москви. Так біля кандидатів ніби від патріотичних партій  помічені люди, чия позиція була або й зараз є вельми сумнівною. Зокрема, в штабі Цимбалюк з’являвся  такий собі Дмитро Понамарчук. Автор цих рядків вперше побачив його десь у травні цього року на прес-конференції  пані Любові – тоді вона ухилилася від відповіді на запитання, чи буде балотуватися на посаду міського голови Житомира. Про результати боротьби із корупцією за час, що пройшов після Євромайдану і втечі Януковича (цим теж цікавився автор), відповіла лише, що надії покладаються на спеціального посадовця міськради, який буде займатися такими питаннями. Щодо Понамарчука, то організатори тієї прес-конференції запевняли, що він з’явився випадково. Згодом виявилось, що його «явлення» у місті стали доволі регулярними. Візитер – особа відома в журналістських і політичних колах. Колишній прес-секретар В’ячеслава Чорновола, лідера Народного Руху України, видатного борця за незалежність нашої держави, народного депутата і у 1999 році найбільш сильного з ймовірних претендентів від національно демократичних сил на посаду Президента. Понамарчук   дивом залишився живим в автокатастрофі (березень згаданого року), де загинув Чорновол. До цього часу багато хто в Україні, в тому числі його син Тарас, переконані, що то було спланована аварія з метою   усунення пана В’ячеслава, який міг у другому турі президентських виборів 1999 року скласти серйозну конкуренцію чинному Президенту Леонідові Кучмі. Тобто політичне вбивство. Версії про підозри? Багато хто наполягав, що то була спецоперація ФСБ. Передивившись в Інтернеті низку інтерв’ю Понамарчука, автор так до кінця і не зрозумів, яким чином він тоді вижив – струс мозку, забої (сильні, але лише забої), подряпини… В той час як Чорновол і водій отримали  травми, несумісні із життям.   Далі Понамарчук раптом (чи не раптом?) виплив біля «регіоналівської» команди»  – очолював прес-центр Віктора Януковича під час попередніх президентських виборів, дружив із близькою соратницею втікача Анною Герман (напевне, підтримує дружбу й зараз), був членом президентського (Януковича) пулу журналістів, відтак працював  в команді екс-президента  на низці міжнародних заходів, на які, із його слів на одному з інтернет-ресурсів, він часто літав за власний кошт і за власні гроші перебував там. Невже Янукович стільки платив? 

Не раз також з’являлася інформація, що серед тих, хто організовує виборчу кампанію Сухомлина, присутній відомий політтехнолог Васілій Стоякін, який в своїх публічних матеріалах не приховує симпатій до Росії. Тези його статей на сайті так званої громадської організації «Український вибір» часто збігаються з твердженнями Віктора Медведчука,  екс-керівника Адміністрації Президента Леоніда Кучми і кума Президента Росії Володимира Путіна. Є у нього  судження, які повністю перекручують суть виникнення та існування  новітньої Української держави в руслі кліше російської пропаганди. На кшталт (цитуємо Стоякіна мовою оригіналу): «Независимая Украина с самого начала была антисоветским и антироссийским проектом… Антироссийским – потому что никакой другой основы для существования независимой Украины придумать впопыхах не успели».

Власне про плани Росії на місцеві вибори вголос говорять відомі експерти. Зокрема Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський у коментарі виданню «Новое время» розповів, зокрема, про  нові способи, за допомогою яких Росія намагатиметься встановити контроль над нашою країною: «На решті території України (поза межами окупованого Донбасу – В.К.) йде посилена боротьба за проникнення в місцеві органи влади (а якщо будуть оголошені дострокові парламентські вибори, то і до парламенту) тієї ж агентури Кремля. Якщо Путіну це вдасться, то сенсу в продовженні військової кампанії особливого не буде. Він досягне своїх цілей простішими методами, оскільки немає жодних підстав думати, що він відмовився від своїх цілей в Україні.»

…Багато житомирських журналістів зараз «заробляють» в групах підтримки тих чи інших кандидатів, партій або у пов’язаних з ними виданнях. Не вийшло б так, що вони допоможуть прийти до влади тим, про кого говорить Сунгуровський. А ще відвертим корупціонерам вкупі з криміналітетом. Яка ціна тоді буде їхнім патріотичним матеріалам, закликам, постам в соцмережах, обуренню продажністю політиків, що ними раз за разом «вибухає» Інтернет?

P.S.  В даних нотатках використана  деяка інформація, що фігурувала раніше і досі ніким не спростована. Зокрема,  з  сайту Житомир.info і з матеріалу автора «Претенденти і куратори» (підбірка «Три ознаки місцевих виборів») в газеті «День» за 13 жовтня поточного року (www.day.kiev.ua/uk/article/tema-dnya-podrobyci/try-oznaky-miscevyh-vyboriv), з якого взято пару суттєво перероблених абзаців.