19 січня 2020, 17:46 Житомир: °C
Юля Чепюк
Журналіст

Історія про #зрада і #перемога, про двох українців і трьох гетьманів.

"Серьезных исторических работ о махновщине у нас нет. В этом проявились и конъюнктурность, и чисто методологическая слабость сформировавшейся в 20-е и особенно в 30-е годы исторической школы с ее рубленой черно-белой ретроспективой. Правда, журнал "Война и революция" подверг внимательному анализу "доведенную Махно до совершенства тактику партизанской войны", но глубоких исследований, в которых махновщина оценивалась бы как социальное явление, не появилось. Махно заклеймили бандитом и сдали в "архив" в надежде, что время вытравит из памяти поколений образ предводителя бушевавшей на Украине крестьянской войны", - Василий Голованов, російський письменник.


Днями передивлялася 12-серійний фільм "9 життів Нестора Махна". Паралельно штудіюювала Вікіпедію, читала біографії і гуглила карти. 

Перше, що спало на думку, у школі ми якось по-дурному "проскочили" цей період, обмежившись подіями у Києві. Можливо, мені так здалося, можливо, я хворіла тоді... Я переконана, що сорок років від початку 20 століття потрібно у шкільній програмі розтягнути мінімум на рік, бо це дуже важливий час. Тільки усвідомивши причинно-наслідкові зв'язки між тим, що було і до чого це призвело, українці зможуть йти далі. 

Це вже навіть не Мазепа і не Хмельницький, хоча і на їхніх помилках варто було б учитися. Це сучасна історія, яку ми маємо визубрити по годинах. Совєти вибивали її з наших голівок, аби волелюбні українці не зламали їхню адську машину. Таки зламали, але жертв могло бути менше... 

Текст нижче не претендує ні на що. Просто я реально вважаю, що наша система середньої освіти sucks і мені вчасно не дали виговоритися. 

 


Чому Нестор Махно подобається мені?

"Нахватавшись по вєрхушкам" молодий, як він про себе думає, анархіст у 1911 році потрапляє в Бутирку. Там він знайомиться з близькими йому по духу інтелігентами-анархістами, які починають учити його "матчасті". Зокрема, Махну полюбився комуністичний анархізм за князем Петром Олексійовичем Кропоткіним.  

У березні 1917 після Лютневої революції Махно був звільнений з тюрми і повернувся в Гуляйполе, де вирішив встановлювати анархізм, відбираючи церковну і поміщинську землю та безоплатно передаючи її селянам. Совєтам такі розклади не сподобалися, але тоді Нестор Махно думав про людей, а не про те, чи сподобаються його дії совєтам.

Він закликає гуляйпільців не виконувати розпорядження ні Тимчасового уряду, ні Центральної ради і попри все продовжує роздавати землю і створювати вільні сільськогосподарські комуни. При чому колишнім власникам експропрійованих на цю справу угідь пропонувалося стати у них менеджерами. Але, мабуть, переважна більшість збирала мінімальні манатки і валила подалі. 

І все було б добре, якби не дивна мазохістська вірність Махна комуністам. Навіть після численних підстав і зрад, він вірив у Леніна і Троцького...

Вільна територія Махна зі столицею у Гуляйполі проіснувала майже три роки, охоплювала десь одну четверту сучасної України і була заселена 7 мільйонами людей. Це вам не хухри-мухри... Після поразки отамана, її зайняв Денікін, якого згодом звідти не без допомоги партизанських загонів Нестора Івановича вибили совєти.

Чому Нестору Махну не подобалися большевики і навпаки?

 

Як мені здається, з самого початку Махно відчував, що "пролетаріат", який робив революцію, не надто буде перейматися долею села. Декларації деклараціями, але на меті у них було вичавити максимум із села для потреб міста. Не розуміли вони ні природи роботи на селі, ні принципів ведення господарства, ні аксіоми: "хто працює - той їсть"...

Революція підняла з дна балаболів і безпринципних аферистів - хто краще вміє цитувати Леніна і підлаштовуватися під вимоги часу, той на коні. Позаяк до революції цінувалися зовсім інші якості (походження, освітченість), це був їхній шанс "встать с калєн", так би мовити... От вони, обозльонні на всіх і вся, і встали. Встали і почали нещадно винищувати "ворога". А ворогом стали ті, хто мав більше грошей і прочитав більше книжок. Якось так. Що може бути гірше за люмпенів, які стали називатися пролетаріами і отримали владу. 

Що стосується села, тут теж були свої балаболи і безпринципні аферисти. Хто почав "качати" комунізм на селі? Спитайте у своїх дідусів і бабусь, які застали той час. Трутні, алкаші і ледарі, які все своє життя ненавиділи заможних селян, "куркулів". Вони їм заздрили. Вони на клітинному рівні не сприймали аксіому "хто працює - той їсть". Вони жили за іншим принципом: "Ми не можемо працювати, ми бідні, з нами повинні ділитися".

У будь-який час є такі хитрожопі, але на початку 20 столітті в східній європі концентрація таких на квадратний метр досягла критичної точки. І пішло-поїхало...

Ліричний відступ:  "Розкуркулення" не оминуло і мою родину у ті буремні часи, тому я просто ненавиджу люмпенів. Особливо сучасних. Тих, які досі кричать: "Забрати у багатих і роздати бідним". Працюй, курво. Нині, люди мають однакові можливості і практично однакові вихідні дані, щоб заробляти і жити достойно, втім, принцип той же "хто працює - той їсть". Але на те хитрожопі і називаються хитрожопими - вони не хочуть працювати. Вони хочуть забрати у тих, хто "напрацював". 

Так от, Махно на підсвідомому рівні відчував, що з совєтами селу нічого не вигорить, але чомусь лише через кілька років зрозумів остаточно, що його тупо використали. Троцькому було байдуже до селян. Його революція стосувалася міста, а село було сировинним придатком. Як тільки Махно перестав бути потрібним, зупинивши наступ білих і допомігши розгромити самостійників, його було вирішено ліквідувати... 

Чому Нестор Махно мені не подобається?

 

Дуже і дуже суперечлива постать. Йому не подобалася Диреторія, УНР, Петлюра і взагалі самостійники, бо ідеологічно він був ближчим до більшовиків. Проте, переговори з нашими вів. У 1919 році в Катеринославі махновці домовилися з петлюрівцями про спільні дії проти білогвардійців, отримали від них зброю та патрони. Але одразу ж зрадили "союзників" і пішли на домовленості з більшовиками. 

Воював на декілька фронтів: зупинив білих для Троцького, вигнавши їх із Криму, не підтримав самостійників, зрадив і вбив отамана Григор'єва, який був за крок до того, щоб вигнати "червону чуму" з України... 

По суті, він був одним з тих, хто найбільше посприяв червоній окупації України на десятки років. Сам того не розуміючи, Махно приніс голодомор на українські землі. Адже причиною голодомору стала якраз нелюбов українських селян до совєтів і їхня непокірність. А надію їм дав саме батько Махно. 

 

"Нестор, ну *б твою мать?!"

Я дуже люблю фільми про альтернативну історію. Найулюбленіші два - "Безславні виродки" Квентіна Тарантіно та "Фатерлянд" Крістофера Менола. Я б хотіла зняти щось подібне про Українську революцію 1917-1921 років. Я критично мало знаю про цей період в історії України, але я виправлюсь. І тоді зніму щось таке: 

"Сцена№1Травень року 1919. Колишній білий офіцер, а нині головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії, Матвій Григор'єв очолює антибільшовицьке повстання на Півдні України. 8 травня він випускає Універсал, яким закликає українців до боротьби проти продовольчих загонів, що діяли на Херсонщині, та комісарів ЧК. Вже наступного дня понад 20 тисяч повстанців рушають на Єлисаветград (Дніпропетровськ) та Катеринослав (Кіровоград), 10 травня здобувають Черкаси та Смілу, 12-го Кременчук, 13-го Золотоношу. Усе це супроводжується розстрілами і зняттями скальпів із комуністів у зайнятих містах. Повстанців підтримують не лише частини Червоної Армії та місцеве населення, але й сам Нестор Іванович Махно"...

Ну ок, це вже зовсім казка. Давайте ближче до тексту. Махно поки собі сидить на своїй Вільній території і спостерігає. 

"Повстанців, які збираються узяти столицю лівобережної України - Харків, підтримують деякі частини Червоної Армії та місцеве населення. Але вже незабаром їм на противагу з Росії кидають військові частини під командуванням Ворошилова і Пархоменка. Вони починають контрнаступ з Києва. Йдуть важкі бої і Григор'єв змушений відступати.

Але успіхи григор'євців викликали активізацію повстанства в усій України. Отаман полковник Ананій Волинець мобілізує селян і бере Гайсин, а згодом і Умань, Тульчин, Таращу, Фастів... Григор'євці беруть Вінницю та Брацлав. Їх підтримує отаман Орлик та отаман Шепель. У Миколаєві повстають матроси та ліві есери (Південний Кронштадт). У Олександрівську солдати Червоної армії, послані на боротьбу з Григор'євим, заявляють, що не будуть з ним воювати. Вони розганяють ЧК, випускають повстанців з в'язниць і знімають скальпи з комуністів. Точно так само вчиняють солдати 1-ї Української радянської армії. Вони валять більшовиків у Бердичеві та Козятині"...

 

Все так гарно складалося навіть не в альтернативній історії, але в Москві почали копошитися.18 травня Рада Оборони Радянської України оголосила терор проти партій українських лівих есерів і українських соціал-демократів «незалежників», як таких, що надихали повстання. Проти григор'ївців виступили частини під командуванням Махна. Махно видає відозву «Хто такий Григор'єв»?, де називає отамана «розбійником», «контрреволюціонером», «авантюристом», «провокатором-погромником». Отут-то і час сказати "Нестор, ну *б твою мать?!"

Далі починається жесть: "У другій половині травня григор'ївських повстанців несподівано швидко вдалося розгромити і локалізувати в степових районах Херсона. 19 травня 1919 року група кременчуцького напряму під командуванням П. Єгорова зайняла Кременчук, а Дніпровська військова флотилія — район Черкас. З півдня наступали частини Дибенка і Пархоменка. З'єднавшись з групою Єгорова, вони зайняли Кривий Ріг, станцію Долгонцово. Силами трьох червоних військових груп вдалося оточити район повстання. 21 травня григор'ївці зазнали поразки на Київському напрямі. 22 травня червоними була зайнята Олександрія — центр повстання. 23 травня була узята Знаменка, 26-31 травня частини одеського напряму (командир В. Голубенко) витіснили григор'ївців з Миколаєва, Очакова, Херсона. Херсонський полк повсталих здався, і його командира було розстріляно. Тоді ж були розстріляні найближчі однодумці отамана Григор'єва — Горбенко і Масенко. У кінці травня основні сили григор'ївців остаточно переходять до тактики партизанської війни. Ю. Тютюнник з двома тисячами повсталих («Повстанський кіш») відірвався від головних сил Григор'єва і, вийшовши до містечка Шпола, відвів свій загін на з'єднання з силами Петлюры. 14 липня «кіш» Тютюнника влився в армію УНР. З 15-23 тисяч повстанців у отамана залишилися трохи більше трьох тисяч, ще близько двох тисяч пішли до різних дрібних місцевих отаманів, які номінально вважали Григор'єва своїм вождем...

Троцький був переконаний, що Махно рано чи пізно підніме повстання, тому вирішив завдати превентивного удару. 6 червня 1919 р. Л. Троцький видав наказ, в якому звинуватив Н. Махна у зраді й поставив вимогу «стерти з лиця землі» махновський рух. Боротьба проти махновщини затягнулася на два роки, перетворившись у повномасштабну, кровопролитну війну. Відступаючи перед Білою і Червоною арміями, загони Махна у липні 1919 р. увійшли у район, контрольований григор’євськими повстанцями. Після переговорів отамани об’єднали свої збройні сили, причому Махно став головою реввійськради, а Григор’єв – командуючим військами. Спільні дії продовжувалися три тижні. Протягом цього часу стало зрозуміло, що Григор’єв не бажає воювати з білими, чого вимагав Махно. Проти Григор’єва визріла змова.

25 липня 1919 року Нестор Махно з Григор'євим зустрілися у селі Оситняжка й домовилися через день провести мітинг в селі Сентовому, що за 12 кілометрів. 27 липня 1919 року у селі Сентовому за кілька хвилин до мітингу у приміщенні сільської ради Григор'єв був звинувачений ординарцем Махна Олексієм Чубенком у погромах та застрілений Нестором Махном. Деякі повстанські полки Григор'єва приєднались до махновців, а більшість під ударами більшовиків та денікінців на деякий час розсіялась", - Вікіпедія.

Але у нас же альтернативна історія. Тому у фільмі моєму все буде по-іншому:

"Сцена№2: Нестор Махно НЕ видає відозву "Хто такий Григор'єв?" і не вбиває пізніше отамана. Вже 17 травня, напередодні оголошення терору проти партій українських лівих есерів і українських соціал-демократів "незалежників", він таємно зустрічається з Григор'євим, Волинцем, Орликом і Шепелем і пропонує об'єднатися проти більшовицької навали. На зустріч приїздить і новообраний голова Директорії Симон Петлюра.

Перемовини дуже складні, бо погляди на майбутнє України у всіх дуже різняться. На той момент ми маємо УНР і ЗУНР (акт злуки підписаний 22 січня 1919 року), Вільну територію Махна на пд-сході України (Донецьку, Запорізьку та Дніпропетровську області), спільні здобутки григор'євців.

Об'єднавшись, можна було брати Київ та Харків"...

Крім того, не варто забувати і про Кубанську Народну Республіку, де теж були наші. Ще у лютому 1918 року Законодавча Рада Самостійної Кубанської Народної Республіки ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до УНР. У цей час українці на Кубані то човплися з білими, то об'єднувалися з ними проти більшовиків. У травні 1919 нашим якраз вдалося взяти владу у свої руки, але не вистачило підтримки. А можна було б і допомогти. Махно міг. Він якраз розглядав варіант походу на Кубань, але аж ніяк не для допомоги "самостійникам". Якби ж наших там підкріпили загони Махна, білі б посунулися. Не виключаю, що навіть без боїв би посунулися б. Ото б зажили тоді...

"Так от, перемовини у розпалі. Анархіст Махно проти встановлення будь-якої влади і взагалі симпатизує комуністичним ідеям. Більшовики йому не подобаються зовсім. Але ж є нормальні ліваки, які за народ, за людей, за село, - говорить Нестор Іванович. Частина його загонів пішла на підмогу на Кубань. Авансом, так би мовити. І вже, станом на вчора (16 травня 1919 року), Махну повідомили, що Кубань наша. Тобто, він, Махно, може собі дозволити і повипендрюватися за такі заслуги. Він вимагає від присутніх присягнути, що ніхто з них ні за яких умов не піде на перемовини з білогвардійцями... 

Петлюра і чути про комуністів не хоче. Він з надією поглядає у бік Заходу. У союзниках бачить кого завгодно, аби не червоних. Навіть білих. Колишній офіцер царської армії Григор'єв теж не проти домовитися з чортом, аби не з комуняками. Махно ж тільки й чекав, поки той щось ляпне... Він, космополіт, одразу висловлює Григор'єву претензії щодо єврейських погромів, вчинених його людьми. Григор'єв виправдовується, що йому теж це не до вподоби. Махно говорить: але ж ти і не виступав особливо проти. Григор'єв погоджується: не виступав, пустив все на самотьок, винен. 

За результатами перемовин було вирішено не миритися з білими по-справжньому, а використати їх і "кинути". На тому й зійшлися, бо цей варіант влаштовував усіх. Вирішили називатися Об'єднаним національно-визвольним рухом "За вільну і соборну Велику Україну". Щоб не дратувати Махна, роздавати посади не стали. "Ми, перш за все українці і повинні думати про українців. Владу ділитимемо потім", - урочисто виголосив Григор'єв і всі пішли пити горілку"...

"Сцена№3Наступного ранку частинам Григор'єва, які не зовсім встигли відступити, дається наказ йти на Харків. На підмогу їм йдуть загони Махна. По дорозі до них долучаються частини Червоної армії та селяни. Харків узято. Всі святкують і п'ють горілку, паралельно готуючись до походу на Північ"...

"Сцена№4: А в цей час отамани Волинець, Орлик та Шепель пішли на Київ і успішно витіснили зі столиці більшовиків. Було дуже складно, бо до них не змогли долучитися частини армії ЗУНР (УГА), які в той час вели активні бойові дії з поляками. Закріпившись у Києві та Харкові, Петлюра та Григор'єв почали думати про те, як допомогти західнякам. На підмогу було вирішено кинути загони отамана Григор'єва, які дислокувалися на його малій батьківщині - Одещині.

Махно погодився тимчасово узяти ці території під свій контроль і з неприкритим бажанням дивився у бік Криму. Там він хотів розгорнути Вільну територію - 2. Залишалося тільки вибити звідтам білих.

Благо, людей вистачало на все нашим славним героям. Об'єднаний національно-визвольний рух "За вільну і соборну Велику Україну" набирав обертів і до нього долучалося все більше людей: селяни, городяни, колишні солдати, як білої так червоної армій"...

Сцена№5: "До холодів Махну вдалося узяти Крим, закріпитися на Кубані та Одещині.

Ще до кінця літа армія ЗУНР за допомогою григор'євців вибила поляків.

Петлюра закріпився в Києві, Григор'єв - у Харкові. До кінця осені спільними зусиллями Північ була за нами.

Попри протести Нестора Івановича, провідники Об'єднаного національно-визвольного руху "За вільну і соборну Велику Україну" сіли за стіл переговорів із білогвардійцями. Єдине, чим тішив себе Махно - домовлятися до них приповзли саме білі. Було вирішено надати їм допомогу у боротьбі з більшовиками, якщо вони більше ніколи не дивитимуться у бік вільної України і не зазіхатимуть ні на клапоть її території. Білим не залишилося нічого, окрім як погодитися.

До весни 1920 року в Україні розгрібали наслідки війни: винищували партизанські загони червоних фанатиків, які не хотіли підкорятися українській владі, стріляли і знімали скальпи з комуністів, формували уряд, роздавали посади, писали Конституцію, створювали армію, чистили гвинтівки і готувалися до походу на Москву разом з білими"...

Сцена№6: "У березні 1920 року силами зовнішньої розвідки, під керівництвом давнього друга і побратима Нестора Махна - Левка Задова, було ліквідовано головних україноненависників - Троцького, Леніна і Ко. Під гарячу руку потрапила також Крупська з подругами. Усім зняли скальпи. У квітні 1920 року українська армія рушила на Москву. Там після ліквідації Троцького і Леніна таке робилося!.. А тут бац - наші прийшли. Словом, узяли практично без втрат. Узяли і віддали білим, як обіцяли. Віддали зі словами: "Будуйте собі свою Росію. Хочете - обирайте царя, хочете - фюрера. Головне - до нас не потикайтеся, бо знімемо скальпи!" Білі погодилися. Так народилася маленька скромна сусідська держава - Росія"...

І не було "трикутника смерті"колективізації та розкуркулення, Голодомору 32-33 роківРозстріляного відродження, Голодомору 46-47 роківзатоплення сотень гектарів родючої української землі та сотень інших трагедій українського народу, принесених на наші землі червоною наволоччю. Хто знає, як би ми зараз жили. 

Мені так хочеться, щоб сьогодні ми все це врахували... Ви навіть не уявляєте, як мені цього хочеться. Ось вам історія про #зрада і #перемога, про двох українців і трьох гетьманів.