21 січня 2020, 23:08 Житомир: °C
Владимир Пиньковский
...

бокс

                                             Однією лівою…

    Вся Російська Федерація, країни Митного Союзу та СНД, я вже мовчу про мешканців України, без перебільшення весь світ з нетерпінням чекали давно обіцяної зустрічі-бою між російським Вітязем Олександром Повєткіним та безперечним чемпіоном супер – важковаговиком по  трьом міжнародним боксерським версіям Володимирем Кличком.

Сказати що ця зустріч важлива - нічого не сказати, вона не тільки найдорожча за всю боксерську історія( S 23 мільйони все тих же баксів), але і одна з най принциповіших за всю історію виступів братів Кличків.

Не дивлячись на всю доволі складну боксерську «кухню» де крутяться  дуже великі кошти, як показала вже історія, з будь якими боксерами з «дикого заходу» в десятки раз завжди було легше домовитися і про місце і про умови зустріч ніж з братами слов’янами на одній  мові. По суті, робилося багато чого аби унеможливити цю зустріч, то гілля на дорозі витязя лягла за яку він зачепився, то ГРЗ підхопив, то умови захмарні висувають,  одним словом російські промоутери «бігали» роками уникаючи зустрічі боксерів під різними приводами. Але настав такий час коли міжнародна боксерська спільнота поставило питання руба, і тоді гору  взяв прагматичний підхід, який, в тому числі  передбачає отримання купи вигод від власне, місця проведення та самого факту такої події для Москви і Росії в цілому. І щедро потекли газпромівські мільйони нажиті непосильною працею, в тому числі і із українських карманів,  як найбільших споживачів газу російського газу, то на гонорар боксерам, то на ефектне облаштування події взагалі, і все це разом зробило добру справу, - бути великому боксу в Москві!

Не виключаю, а передбачаю і політичний  підтекст в цій події, бо де великий спорт, великі гроші, там завжди є місце для великої політики, а як же без неї і тут, в нашому випадку. А суть цієї з політичним присмаком зустрічі  може розглядатися як мінімум в двох аспектах: по перше, перемогти українського   боксера( читай Україну) в себе вдома, в Москві,  і довести перш за все собі,та і всьому світу  - ми кращі, це одна з головних завдань  всіх імперські налаштованих країн . До речі, в світі таку систему цінностей «ми найкращі» наполегливо, роками, а  то і десятиліттями нав’язує тільки дві країни і це РФ( колись СРСР) і США. Купа фільмів - боєвиків, блок-бастерів, виступи на міжнародних сцена , спортивних змаганнях, все це перетворюється на тотальне суперництво, яке часто-густо переходить у протистояння.

Тому перемогу Володимира Кличка однозначно розглядаю не тільки як особисту перемогу та гарний заробіток, а і перемогу України в цілому,  в цей нелегкий та багато в чому  вирішальний  неї час.

І по друге: чи думали про це російські керманичі чи ні,   але їхні медіа зробили «добру» справу та потужну рекламу прізвищу Кличко, створивши справжній ажіотаж навколо цієї події, яка мала широкий розголос не тільки в РФ, а і в Україні, в найбільшій мірі на Сході та Півдні, де більшість дивляться російські канали і споживають їх чтиво. Отож, реклама майбутньому кандидату в президенти Кличко старшому, - була потужною і всеохоплюючою, за що Віталій мав би сам висловити свою окрему подяку всій російській спільноті!

Але давайте повернемося до самого поєдинку, де зустрілися два достойних партнери (інших там просто не має), які за будь яку ціну мали довести «ху іст ху». Як по мені, то бій був цікавий і видовищний, але не мав великої інтриги. Володимир одразу по діловому взявся до справи застосовуючи свій фірмовий джеб, яким набив видимі та невидимі частини голови так, що Сашко ще довго буде чухати там , де і не свербіло. Повєткін постійно і наполегливо весь час кидався вперед, але великого ефекту від таких дій не було, хоча ні, навпаки, був, бо як би не кидався на Кличка, то однозначно став би живою мішенню для майстерних кулаків і розумної голови і недотягну в би всі 12 раундів. Не дивлячись на все це, і те, що Володимир фактично боксував 98% поєдинку однією лівою рукою, для перемоги це вистачило з головою. Низка ефектних нокдаунів, вщент заповнене гематомами  лице, солідні струси мозку - ось такий фінал  для Олександра, якого весь час шалено підтримували  російські вболівальники,  та ціла низка авторитетних осіб з числа еліти російського суспільства.

Те що виграв Володимир Кличко – природня закономірність, те що програв Олександр Повєткін – об’єктивна реальність!

Інакше  не могло і бути, брати Кличко по справжньому кращі в світі в цій найпрестижнішій ваговій категорії, і це не може не тішити.

 І на останок, а чи може щось подібне відбутися в Україні, наприклад в Києві, я маю на увазі Свято Великого Боксу, на тій землі,  звідки беруть родинні витоки братів, гімн та прапор якої регулярно піднімають під час їх виступів?

Відповідь однозначна: на разі  ні, ні і ні. Бо хто це тут дозволить піаритися без дозволу на боксі, втягувати в інформаційний простір мільйони потенціальних виборців,та і просто так, без найвищої політично волі  м’яти дорогу газонну траву стадіону «Олімпійський».

Уявимо, що така  подія все таки може відбутися  в Києві,  наприклад за участю Віталія Клички та ще і переможно для нього  закінчилась.

 Тоді, всім майбутнім кандидатам в президенти включаючи чинного, на виборах вже точно буде відведена роль сухих статистів, а не справжніх учасників перегонів, бо виборець цінує і поважає сильних, успішних і самодостатніх та перспективних осіб.

Ось і кажи після цього, що спорт, бокс і велика політика, -  це речі, які не пов’язані між собою

 

Володимир Піньковський

 

 

 

 

.