14 жовтня 2014 року 278 народних депутатів України проголосували за прийняття законопроекту № 5085 «Про систему спеціально уповноважених суб’єктів протидії корупції» (Про Антикорупційне бюро). З цього приводу, Петро Порошенко зазначив, що «ми зробили рішучий крок по посиленню боротьби з корупцією – раковою пухлиною, яка роз’їдає Україну».
Дійсно, по розвитку корупції та хабарництва Україна займає передостаннє 24-те місце серед 25-ти європейських держав. Згідно результатів опитування міжнародної аудиторської компанії Ernst&Young, наявність корупції в Україні визнає 91 % підприємців. По цьому показнику Україна поступається лише Росії – там корупцію визнає 93 % бізнесменів.
25 січня 2015 року набуває чинності Закон України «Про Національне антикорупційне бюро». На даний закон держава покладає багато надій, як на такий, що буде регулювати питання корупції на новому, більш якісному рівні.
В цій статті буде проаналізовано Закон України «Про Національне антикорупційне бюро» (далі Закон) з метою висвітлення його основних аспектів.
Відповідно до преамбули Закону, він визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України (далі – Бюро). Для того, щоб зрозуміти призначення цього органу, необхідно звернутись до першої статті Закону. Там вказано, що Бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
Стосовно організаційних питань, слід зазначити, що Бюро утворюється Президентом України. Бюро складається з центрального і територіальних управлінь, які є юридичними особами публічного права. Хмельницьке територіальне управління поширює свою діяльність на Житомирську, Вінницьку, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області. До структури центрального та територіальних управлінь входять інформаційно-аналітичні, оперативно-розшукові та оперативно-технічні, слідчі підрозділи, підрозділи, що здійснюють виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації, підрозділи швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, представництва інтересів в іноземних юрисдикційних органах, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи.
Директор Бюро здійснює керівництво його діяльністю. Він призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Попередньо кандидати на посаду директора Бюро проходять конкурсний відбір. В результаті добору, залишаться три кандидати, з яких Президент України обирає одного і подає його кандидатуру на розгляд Верховної Ради України.
Директор Бюро наділяється широким колом повноважень. У Законі наведено 17 пунктів, в яких зазначені повноваження Директора, однак, вони можуть бути розширені іншими Законами України. В свою чергу, Директори територіальних управлінь Бюро призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Бюро.
Законом визначено, що гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 200 осіб начальницького складу.
До працівників Бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами. На службу до Бюро приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, до яких Законом ставляться певні вимоги.
Водночас, у Законі врегульовані випадки, коли особа не може бути призначена на посаду в Бюро. До них віднесено:
1) за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена;
2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину;
3) відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади;
4) має громадянство іншої держави;
5) у разі призначення буде безпосередньо підпорядкована особі, яка є її близькою особою відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;
6) не пройшла спеціальну перевірку;
7) не пройшла перевірку і стосовно неї встановлено заборону відповідно до Закону України «Про очищення влади»;
8) не подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Таким чином, Законодавець намагається завадити потраплянню до складу Бюро осіб, репутація яких залишає бажати кращого.
Після призначення громадян на посаду в органи Бюро, на них також поширюються заборони стосовно членства в партіях, участі в політичній діяльності. При призначенні на посаду у Бюро особа повідомляється про можливість проведення щодо неї перевірки на доброчесність та моніторингу способу життя.
Що стосується обов’язків Бюро, то до них Законом віднесено:
1) здійснення оперативно-розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень;
2) здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) здійснення заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;
4) взаємодію з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;
5) здійснення інформаційно-аналітичної роботи з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень;
6) забезпечення особистої безпеки працівників Бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
7) забезпечення на умовах конфіденційності та добровільності співпраці з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;
8) звітування про свою діяльність у порядку, та інформування суспільства про результати своєї роботи;
9) здійснення міжнародного співробітництва у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.
Стосовно прав працівників Бюро, то відповідно до Закону, вони наділені широким колом повноважень. В деякому сенсі, Бюро переймає на себе частину обов’язків органів прокуратури.
За дотриманням законності в діях Бюро будуть наглядати працівники прокуратури, які будуть відряджатися до органів Бюро під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Окремо слід зазначити, що для повідомлення про факт корупційного правопорушення, буде створена спеціальна телефонна гаряча лінія та буде надана можливість подання таких повідомлень через офіційний веб-сайт Бюро. Анонімні заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення розглядатимуться за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані та може бути перевірена.
На мою думку, можливість заявляти про злочин через Інтернет, про що йдеться в Законі, було прописано абсолютно непродумано з боку законодавця. Адже, чинним Кримінально-процесуальним кодексом не передбачено можливості повідомлення про злочин через Інтернет. Тому, доцільно було б спершу внести відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу, та встановити процедуру подання таких повідомлень та їх реєстрації, а потім вже декларувати таку можливість у Законі.
У своїй сторінці на сайті Facebook.com народний депутат України з фракції «Блок Петра Порошенка» Сергій Лещенко повідомив, що Україна в 2015 році виділить 300 млн. грн. на Національне антикорупційне бюро.
Що ж, будемо сподіватися, що з набранням Закону чинності, в Україні знизиться рівень корупції.
